Предмет, методи, категорії та функції політології

Політологія у вузькому її значенні — загальна теорія політики. Специфіка теорії політики полягає в тому, що вона. по-перше, спеціально досліджує політику як цілісний об'єкт, і, по-друге, своїм основним предметом має групу закономір­ностей відносин соціальних суб’єктів з приводу влади.

У процесі вивчення політичних явищ політична наука використовує різні методи дослідження. Загальною методологічною основою досліджень залишається діалектичний метод. Він визначається конкретно-історичним підходом до аналізу явищ дійсності, врахуванням впливу на політичні явища багатьох різноманітних факторів.

Суттєвого значення набувають системний підхід та структурно-функціональний аналіз.

У другій половині XX ст. на заході набули поширення біхевіористські методи, тобто засоби дослідження суспільних політичних явищ через вивчення і спостереження поведінки окремих людей та суспільних груп.

Й досі широко застосовуються у політичних дослідженнях порівняльні методи. Ними ко­ристувалися ще Платон, Арістотель, Монтеск'є, а також К. Маркс, М. Вебер,Використання цього методу дає змогу виявити, в чому полягає схожість досліджуваних об'єктів, а в чому вони відрізняються.

Зараз у політології широко застосовуються емпірично-соціологічні ме­тоди, методи соціальної психології, статистики, моделювання.

Характер політології як науки найбільш повно виявляється в її функціях. Однією з найважливіших функцій політології є теоретнко-пізнавальна, яка полягає у розробці основних концепту­альних ідей, що пояснюють характер розвитку суспільства на його різних етапах.

Методологічна функція За допомогою світоглядної функції стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної поведінки, політичної культури. Важливу роль відіграє прогностична функція політології. Суть цієї функції полягає у спрямованості політології на передбачення шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Політологія має й велике виховне значення. У цивілізованих країнах підготовку людей до виконання відповідальних обов'язків громадянина зо­середжено в руках політичних партій, церкви, школи, молодіжних ор­ганізацій тощо.

Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.

Політологія - це відносно нова дисципліна. З самої назви випливає, що політологія - це наука про політику. Сам термін утворився з двох грецьких слів: politike (державні або суспільні справи) і logos (вчення, слово). Виникнення політології пов'язують з рубежем ХІХ-ХХ ст., коли вона стала на шлях активного теоретичного і методологічного розмежування з історією, юриспруденцією, соціологією та філософією. До цього політичне життя суспільства традиційно розглядалося в межах цих галузей знань. Але витоки сучасної політології необхідно шукати в політичних ідеях і теоріях попередніх історичних епох.

Переломним моментом у розвитку політичної науки стала міжнародна конференція (колоквіум), організована в 1948 р. з ініціативи ЮНЕСКО в Парижі. На цій конференції було прийнято спеціальну резолюцію, в якій у зв'язку з невизначеністю на той час предмета науки було систематизовано і запропоновано її складові елементи за чотирма основними напрямами.

1. Політична теорія. Вона не нормативна. її завдання— формулювати гіпотези про явища, факти, вчинки та системи їх пояснення, що свідчить про розмежування з чистим емпіризмом. Сюди ж віднесли й історію політичних ідей.

2. Політичні інститути. Конституція. Центральне правління (урядування, або центральний уряд, регіональне і місцеве управління) урядування (місцевий уряд, адміністрація та місцеве самоврядування), публічне адміністрування, судова система, економічні та соціальні функції управління, порівняльний аналіз політичних інститутів. При цьому підхід політолога відрізняється від підходу правника тим, що його цікавить не стільки сам текст документів, а конкретна практика та соціальні сили, які його творять.

3. Партії, рухи і асоціації. Групи тиску. Вибори. Інформація, пропаганда і громадська думка. Участь громадян в управлінні та адмініструванні.

4. Міжнародні відносини. Зовнішня політика держав. Міжнародні організації та механізми і принципи, якими вони керуються. Міжнародне право.