Організація робочого місця

Оснащення робочого місця - повне укомплектування і постійне його забезпечення всіма необхідними знаряддями і предметами праці для виконання закріплених операцій процесу праці.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації

Складові організації:

До технологічного оснащення відносять пристрої, інструменти, технічну документацію, і ін, а організаційне оснащення представлене виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці і техніки безпеки.

Планування робочого місця - доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і самого працівника. Причому розміщення засобів і предметів праці повинне задовольняти дві вимоги: не створювати загромадження і тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів — з іншого. Порушення вказаних принципів веде до непродуктивних затрат робочого часу і енергії працівника, до передчасної втоми і зниження продуктивності праці.

Обслуговування робочого місця охоплює цілу систему заходів по забезпеченню робочих місць засобами, предметами праці і по наданню різного роду послуг виробничого характеру.

Щоб організувати обслуговування робочих місць, вирішити такі питання:

— визначити, у яких видах обслуговування потребує кожне робоче місце;

— за кожним видом обслуговування з'ясувати час його норму, тобто. обгрунтувати обсяг обслуговування на зміну, місяць, рік;

— встановити регламент обслуговування, тобто графік, періодичність і послідовність;

— закріпити виконання обов'язків з обслуговування за суворо певними виконавцями

Управління обслуговуванням робочих місць може здійснюватися централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децентралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаються первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам).

31-32. Нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Завдання нормування праці: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Перелік головних завдань нормування праці дозволяє визначити його функції:

o формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;

o створення об'єктивної основи для вдосконалення організації оплати праці в умовах прискореного НТП;

o визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного з них у колективно заробленому фонді оплати праці;

o виявлення резервів живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.

ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Принцип	Змістова характеристика
Прогресивності	Вдосконалення норм праці з врахуванням змін в техніці і технології виробництва.
Оптимальності	Розробка і застосування таких варіантів норм, в яких найповніше враховані переваги сучасних технологій і трудові навички працівників.
Об'єктивності	Врахування можливості і особливості всіх складових трудового процесу при розрахунку норм праці.
Динамічності	Перегляд і коригування норм праці.
Науковості	Використання при нормуванні праці результатів наукових досліджень, проведених відповідними науковими установами.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Трудові норми і нормативи

Розрізняють нормативи і норми праці. Нормативи праці характеризують науково обґрунтовані, централізовано розроблені показники витрат праці. Це регламентовані характеристики режимів роботи виробничого устаткування (нормативи роботи устаткування), затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу (нормативи часу), а також нормативи обслуговування, нормативи чисельності, нормативи керованості.

На їхній основі підприємство самостійно розробляє свої норми праці.

Норма праці - це норматив праці, скоректований на місцеві умови. Норми праці можуть бути класифіковані за такими ознаками:

1) за періодом дії - разові, тимчасові, сезонні, тривалі;

2) за сферою поширення - міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві;

3) за призначенням - норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.

ОСНОВНІ НОРМИ ПРАЦІ

Вид норми	Змістова характеристика
Норма часу	Необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним чи декількома працівниками.
Норма виробітку	Кількість одиниць роботи, що повинні бути виконані за одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік і т. д.). Норма виробітку обернено пропорційна нормі часу.
Норма обслуговування	Число об'єктів, що повинні обслуговуватися за одиницю часу одним чи кількома працівниками.
Норма часу обслуговування	Витрати часу на обслуговування одного об'єкта (покупця чи клієнта, устаткування).
Норма чисельності працівників	Необхідна кількість працівників для виконання передбаченого обсягу робіт за одиницю часу.

Вимоги до нормативів відображають їхню роль у нормуванні праці:

- нормативи місцевого або заводського, галузевого чи міжгалузевого застосування; незалежно від рівня, вони мають забезпечити достатню точність і диференційованість відповідно до типу й характеру виробництва, де вони впроваджуються;

- нормативи мають об'єктивно відображати вплив усіх факторів, що визначають тривалість виконання окремих елементів роботи; тому їх розробляють спеціалізовані науково-дослідні інститути, фірми, підрозділи,

- нормативи мають бути зорієнтовані на передові, найбільш ефективні методи праці, тому їх розробляють на провідних підприємствах відповідної галузі; - нормативи мають бути зручними для практичного використання при встановленні норм праці; тому найчастіше вони представлені у формі таблиць, графіків, номограм.

34. Класифікація витрат робочого часу за поділом на час роботи та час перерв. Робочий час- це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати постановлене йому завдання. Воно складається з часу роботи і перерв. Час роботи складається з часу продуктивної роботи для виконання виробничого завдання і часу непродуктивної роботи, не пов'язаної з виробничим завданням. Час роботи (Тр) — сумарний час у рамках зміни, протягом якого працівник здійснює трудовий процес (працює) на своєму робочому місці. Він має бути продуктивним, але на практиці нерідко якась його частина марнується на непродуктивну роботу. Час непродуктивної роботи (Трн) — витрачений час у межах зміни на роботу, яка не дає корисного результату підприємству, а скоріше негативний, оскільки зношуються інструмент, устаткування, витрачаються матеріали, сировина, енергія, робочий час працівника. Час продуктивної роботи (Трп) характеризується сумарним часом у межах зміни, протягом якого працівник виконує прямі і суміщувані обов’язки, що передбачені регламентом. Він складається з часу: підготовчо-завершальної та оперативної роботи й обслуговування робочого місця, часу організаційного обслуговування (Торг); часу технічного обслуговування (Ттех)

Час перерв у роботі (Тп) — загальна тривалість часу, протягом якого робітник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламентованих перерв. Регламентовані перерви (Тпр) — охоплюють час, коли робітник не працює з причин, заздалегідь передбачених, об’єктивно необхідних, зумовлених технологією і організацією виробництва. Це можуть бути певні паузи в технологічному процесі, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для зміни інструменту та підналагодження. Так само до часу регламентованих перерв належать: час перерв, зумовлених трудовим законодавством (Тзак), час на відпочинок і особисті потреби робітника (Твоп). Останній складається з: часу відпочинку (Тв) та часу особистих потреб (Тос). Перерва на обід не входить до фонду робочого часу, тому працівник має право використовувати цей час на власний розсуд. Час нерегламентованих перерв (Тпн) охоплює втрати часу з причин різних порушень нормального перебігу виробничого процесу. Це час перерв, зумовлених недоліками технології, організації виробництва, порушенням трудової дисципліни, та час відпустки з дозволу адміністрації.
Час перерв, зумовлених порушенням трудової дисципліни (Тптд), складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об’єктивними причинами зволікання з початком робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т. д.
Час перерв з дозволу адміністрації (Тпв) — сумарний час відсутності працівника на робочому місці, викликаний особистими потребами, сімейними та іншими обставинами.