Методи психопатологічної діагностики і діагностичні категорії:симптом,синдром,нозологічний діагноз

Епідеміологічний метод. Цей метод застосовують для дослідження закономірностей виникнення, перебігу, закінчення захворювання не в поодиноких випадках, а у великій кількості. За його допомогою вивчають усю популя цію або репрезентативну групу. При цьому визначають захворюваність, хворобливість і ризик захворюваності на психічні розлади. При психічній патології, я к і при інших видах патології, клінічні вия ви розподіляються на симптом и, синдром и та нозологічні форми (одиниці). Психопатологічний симптом розум іється я к одинична, окремо взя та ознака психічної хвороби (наприклад, безсоння, тривога, страх, ілюзія, галюцинаціятощо), однак факт ично усі симптом и мають складний генез і в картині хвороби перебувають у взаємозв’я зку один з одним. Психопатологічний синдром – сукупність взаємопов’я заних симптом ів, що визначає клінічну форму вия ву хвороби і поведінку хворого, я ка має єдиний складний патогенетичний механізм. Діагностик а психопатологічного синдром у відіграє першочергову роль у призначенні необхідної невідкладної терапії, а в подальшому і основного лікування. Діагноз синдром у певною мірою може передбачити і діагноз нозологічної форми (хвороби чи стану), але слід пам’я тати, що специфічних для конкретних хвороб психопатологічних синдром ів практ ично не існує, тобто я кийсь синдром може частіше трапля тися саме при даному захворюванні, але можливий і за інших. Нозологічний діагноз припускає встановлення характер ної клінічної картини хвороби і можливого прогнозу її перебігу, знання етіології, патогенезу та патологоанатомічних змін в організмі, призначення найадекватніших методів етіологічного і патогенетичного лікування. У класифікації психічної патології використовують нозологічний і синдромологічний принципи. Нозологічний принцип передбачає розподіл патологічних проя вів на окремі хвороби і патологічні стани з урахування м характер них особливостей клініки і перебігу порушень психіки, етіології, патогенезу, анатомо-фізіологічного субстрату і важкості його ураження..

Методи дослідженя:

-обстеження

-клінічний аналіз-систематезація симптомів

-гносеологічний діагноз-завершальний єтап діагностичного процесу який дозволяє виявити конкретну психічну хворобу у конкретного хворого

Класи типи види психічних захворювань

КЛАССИФИКАЦИЯ

Все психические расстройства принято разделять на два больших класса:

Так называемые ЭКЗОГЕННЫЕ И ЭНДОГЕННЫЕ.

22.Психотичний і непсихотичний рівень психічних розладів.

Все психические расстройства по степени тяжести делятся на психотические и непсихотические.

Психотические расстройства (психозы) характеризуются:
1) грубой дезинтеграцией психики - неадекватностью психических реакций и отражательной деятельности процессам, явлениям, событиям, ситуациям; наиболее грубой дезинтеграции психической деятельности соответствует ряд симптомов - так называемые формальные признаки психоза: галлюцинации, бред, однако разделение на психотические и непсихотические уровни в большей степени имеет четкую синдромальную ориентацию - параноидный, онейроидный и иные синдромы;
2) исчезновением критики (некритичностью) - невозможностью осмыс ления происходящего, реальной ситуации и своего места в ней, прогнозирова ния особенностей ее развития, в том числе в связи с собственными действи ями; больной не осознает свои психические (болезненные) ошибки, накло~ ности, несоответствия;
3) исчезновением способности произвольно руководить собой, своим действиями, памятью, вниманием, мышлением, поведением исходя из лич ностных реальных потребностей, желаний, мотивов, оценки ситуаций, свое морали, жизненных ценностей, направленности личности; возникает неадек ватная реакция на события, факты, ситуации, предметы, людей, а также н самого себя.

Непсихотические расстройства характеризуются:
1) адекватностью психических реакций реальности по содержанию, н часто неакдеватной заостренностью по силе и частоте в связи с тем, что резк изменяется чувствительность, реактивность и поводом для реакции становятс незначащие или малозначащие по силе, частоте и т.д. раздражители и ситуации
2) сохранением критичности (но нередко, однако, утрированной, сенситивно заостренной);
3) ограничением способности регулировать свое поведение в соответствии с законами психологии, общества и природы, ситуационной зависимостью психопатологических проявлений.

К непсихотическим расстройствам относятся:
- позитивные синдромы: эмоционально-гиперестетические, аффектив ные (депрессивные и маниакальные), невротические (навязчивые, истериче ские, деперсонализационные, сенестопатические, ипохондрические);
- негативные синдромы: дебильность, синдромы приобретенного психического дефекта.

К психотическим расстройствам относятся:
- позитивные синдромы: психотические варианты маниакальных и д прессивных синдромов, синдромы - паранойяльные и вербальные галлюци нации, кататонические, парафренные (онейроидные), галлюцинаторно-параноидные (синдром Кандинского), помрачения сознания (делирий, аменция сумерки), парамнезии, судорожные и психоорганические;
- негативные синдромы: имбецильность и идиотия, синдромы психического дефекта при снижении уровня и регресса личности, психический маразм.