Поняття Конституції, види конституцій, їх структура та особливості та основні способи розробки, прийняття та внесення

1. федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)

2. унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції, 1975 p.).

Структура конституцій зазвичай має стандартний вигляд і включає:

o преамбулу (вступ);

o основну частину (основний зміст);

o прикінцеві, перехідні, додаткові положення (іноді додатки). Конституція України включає преамбулу та 15 розділів, з яких два останніх - "Прикінцеві положення" та "Перехідні положення".

У преамбулі зазвичай викладено цілі конституції, історичні умови її прийняття, іноді проголошуються керівні засади державної політики, права і свободи. Вона має важливе ідеологічне та політичне значення, але стосовно юридичної сили преамбули, як правило, визнається, що преамбула має нормативне значення лише для тлумачення і застосування окремих положень конституції. Але втому випадку, коли преамбула містить права і свободи, вона може мати також юридичне значення.

Основна частина конституції охоплює норми про права та свободи, основи суспільного ладу, систему та статус державних органів, державну символіку, порядок зміни конституції тощо.

Прикінцеві положення конституцій містять різноманітні норми. Тут зазвичай встановлюється строк набуття чинності конституцією, визначаються строки утворення органів, що вперше запроваджуються конституцією, строки видання органічного та іншого законодавства.

"Прикінцеві положення" Конституції України вміщують дві статті, в яких визначено, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття (ст. 160). Згідно зі ст. 161 день прийняття Конституції У країни є державним святом - Днем Конституції України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп1 Конституція України набула чинності в день її прийняття Верховною Радою України - 28 червня 1996 р. Моментом набуття чинності Конституцією України є момент оголошення результатів голосування за проектом Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Перехідні положення визначають строки набуття чинності окремими конституційними нормами, які не можуть бути реалізовані одразу, порядок і строки заміни старих конституційних інститутів новими.Досить часто норми, що містяться в перехідних положеннях, оформлюються не у вигляді статей, а із застосуванням особливої нумерації, аби підкреслити їх специфічний характер

Додаткові положення до конституції не містяться у Конституції України, але зазвичай у конституціях вони оформлюються інакше, ніж основна частина, і містять норми щодо тлумачення конституції, виключення із загальних правил, установлених конституцією, регулювання окремих питань.

Конституція, як основний закон держави, відрізняється від інших нормативних актів особливістю її розробки і прийняття. Особливості ці полягають, по-перше, у тому, що в розробці конституції бере участь значно більша кількість осіб порівняно з підготовкою інших нормативних актів. По-Друге, ці особи наділяються законодавчим органом особливим статусом порівняно зі статусом органів та осіб, які залучаються до підготовки відповідних правових актів. Складорганів, або комісій, які повинні розробляти проект конституції, утворюється законодавчим органом. По-третє, особливістю відзначаються і способи прийняття конституції.

Що стосується способів прийняття конституції, то світова практика виробила чотири основні способи: ратифікація проекту місцевими органами влади, прийняття конституції парламентом, установчими зборам і референдумом. Найбільш демократичним є, безумовно, спосіб прийняття Основного Закону шляхом проведення референдуму.

Основними способами прийняття конституції є:

1) установчими зборами;

2) народом на референдумі;

3) представницьким органом (парламентом);

4) октроїруванням(а по суті нав'язування народу).