Проблеми застосування господарсько-правової відповідальності

Заярний О.А. Господарська відповідальність (ГВ) - багатозначне поняття, що відіграє важливу роль у механізмі правового регулювання господарських відносин. З прийняттям ГКУ відповідальність у сфері господарювання набула системної, інституційної форми, що забезпечило більш послідовне регулювання механізму застосування господарських санкцій.

Реалізація господарсько-правової відповідальності в господарських відносинах – це нині чи найскладніша проблема в теорії і практиці гос­подарювання.

* Дискусії щодо сутності ГПВ. На думку Заярного, вони зумовлені: 1. багатоплановим функціональним призначенням ГПВ в механізмі правового регулювання госп відн; 2. відсутністю єдиного законодавчого і доктринального підходу щодо встановлення юридичного змісту ГПВ; 3. різноманітністю форм, в яких реалізується ГПВ та виражаються її економічні наслідки; 4. шикоре коло суб'єктів та підстав застосування; 5. відсутність чітко визначених меж ГПВ; 6. недостатній рівень правового регулювання відповідальності в окремих видах госп відн, зокрема, організаційно-господарських; 7. різноманітність поглядів щодо покладення ГПВ. Вчений стверджує, що доцільно розглядати ГПВ як додатковий обов'язок, що покладається на зобов'язаного суб'єкта після порушення ним зобов'язання.

* Відсутній єдиний підхід щодо виду наслідків, які виникають для правопорушника. Пугінський Б.І.: поширеною є думка, що ГПВ породжує передбачені законом або договором майнові наслідки. Заярний: такий підхід веде до звуження змісту ГПВ, варто виділяти три групи наслідків, що настають для правопорушника: 1.майнові (сплата неутойки, відшкодування збитків, адміністративно-госп штрафи), 2. організаційні (скасування державної реєстрації, анулювання ліцензії), 3. змішані. Отже, ГПВ має майново-організаційний характер. Потребують подальшого наукового обгрунтування та законодавчого закріплення питання організаційно-господарської відповідальності.

* Проблема співвідношення понять "ГПВ" та "господарські санкції" (ГС). Варто звернутися до механізму правового регулювання госп відн:

1. Формулювання у тексті закону правових норм -> санкція як структурний елемент норми і як міра відповідальності, в "очікуванні" ініціативи з боку учасників госп відн;

2. Виникнення госп відн -> санкція має загальну дію, поширюється на всіх;

3. Договірне врегулювання відносин -> санкція може набути певних змін;

4. Порушення норми -> ГПВ -> санкція вичерпує свою дію.

* Чи може розмір штрафних санкцій бути зміненим у договорі? Відповідно до ч.1 ст.231 ГКУ, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не дозволяється. Винокурова Л.Ф.: текст норми не дає підстав розглядати її як імперативну, а заборона на зміну визначеного законом розміру штрафних санкцій є виключенням із загального правила про допустимість такого погодження. Варто у ГКУ закріпити загальне правило про право сторін на збільшення розміру та заборону на зменшення штрафних санкцій, встановлених законом.

* Лук'яненко О. звертає увагу на питання меж майнової відповідальності державних комерційних підприємств. Необхідно законодавчо регламентувати обов'язок держави і ОДВ нести субсидіарну відповідальність у випадках недостатності майна державного комерційного підприємства для погашення боргів, що виникли з вини держави чи відповідного органу.

* Проблеми у строках реалізації ГПВ. До встановлених законом строків застосування господарських санкцій О. П. Чирков відносить строки позовної давності; О. М. Вінник, крім строків позовної давності – у разі застосування претензійно-позовного (судового) порядку, також виділяє спеціальні строки, які встановлюються ГКУ та/або спеціальними законами і стосуються застосування адміністративно-господарських санкцій, притягнення до відповідальності за порушення конкурентного законодавства. Проблема у розпорошеності норм про строки – ЦКУ (Глава 19), ГКУ (окремі статті, залежно від виду правовідносин – ст. 269, 315, 324 та ін.)

Строки позовної давності: загальний – 3 роки; стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв’язку з перевезенням вантажу – 1 рік; поставка товарів неналежної якості – 6 міс з дня встановлення покупцем недоліків товарів; за договором підпряду для проведення проектних та досліджувальних робіт позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту, може бути заявлено протягом 10 років тощо.

* Різні підстави для застосування окремих видів ГПВ. В теорії три підстави: нормативна, фактична і процесуальна. Ч. 1 ст. 218 ГКУ: Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Класичний склад такого правопорушення (1. Протиправне діяння; 2. Негативні наслідки, збитки; 3. Причинно-наслідковий зв’язок; 4. Вина) мають бути доведені для застосування такої господарської санкції, як відшкодування збитків. Для штрафних санкцій достатньо доведення вини + факту вчиненого діяння; для всіх інших – достатньо тільки діяння.

* Проблема ефективності застосування ГПВ у судовому порядку тісно пов’язана з реформуванням ДВС. Так, ПКМУ від 21 січня 2015 р. № 17 ДВС ліквідована, її повноваження передані Міністерству юстиції. Відсоток виконання судових рішень низький. Особливого значення набуває досудовий порядок вирішення спорів, процедури альтернативного вирішення спорів (медіація, арбітраж).