Органи спеціальної компетенції в галузі охорони Чорного та Азовського морів та їх функції

 

Органами державного управління в галузі охорони морського середовища спеціальної компетенції є центральні органи виконавчої влади та урядові органи державного управління із підпорядкованими їм територіальними підрозділами, для яких забезпечення реалізації екологічної політики на загальнодержавному та місцевому рівнях є єдиним, головним призначенням. Такими органами є: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України), Державне агенство водних ресурсів, Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря,Громадські інспектори.

Мінприроди України на нього покладається здійснення комплексного управління в галузі охорони водних ресурсів, а також інших функцій, пов'язаних із регулюванням діяльності у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Компетенція Мінприроди України в цій галузі управління визначається в (ст. 15) Водного кодексу та положенням про це міністерство,а саме:

1) забезпечення формування державної політики у сфері охорони та відтворення вод Чорного та Азовського морів, та їх раціонального використання;

2) розроблення державних цільових, міждержавних програм використання і охорони морських вод та їх відтворення;

3) розробка і затвердження нормативів і правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання і охорони морських вод та їх відтворення в межах своєї компетенції;

4) здійснення міжнародного співробітництва з питань використання і охорони вод Чорного та Азовського морів та їх відтворення;

5) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод морів та їх відтворення.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через свої територіальні органи (у разі їх утворення), а на території Автономної Республіки Крим - через орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.[32]

 

Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. До відання Держагенства України належить державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду, розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації, а також здійснення інших функцій, пов'язаних із забезпеченням реалізації державної політики у цій сфері суспільних відносин. Компетенція Держводагенства України визначається Водним Кодексом України (ст. 16) та положенням про цей комітет.

 

Держводгосп з приводу використання і охорони Чорного та Азовського морів здійснює такі функції:

1) реалізація державної політики у сфері розвитку,використання та відтворення вод Чорного та Азовського морів;

2) розробка та участь у реалізації державних, цільових, міждержавних програм використання і охорони та відтворення морських вод;

3) забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх міжбасейнового перерозподілу;

4) забезпечення функціонування системи державного моніторингу довкілля в частині проведення радіологічних і гідрохімічних спостережень на морських об’єктах комплексного призначення, транскордонних водотоках, водогосподарських системах міжгалузевого і сільськогосподарського водопостачання, в зонах впливу атомних електростанцій;

5) проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об'єктів комплексного призначення територіях Чорного та Азовського морів;

6) здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення морських вод та догляду за ними;

7) ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;

8) погодження клопотань щодо використання вод Чорного та Азовського морів";

9) здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання і охорони вод Чорного та Азовського, а також відтворення водних ресурсів прикордонних морських вод;

10) здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод морів і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь;

11) здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водогосподарських систем на території басейну чорного та Азовського морів;

11-1) узагальнення та аналіз звітів водокористувачів щодо використання водних ресурсів морів;

11-2) здійснення моніторингу якості вод морів.

11-3) здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод моря та догляду за ними;

11-4) розроблення спільно з іншими органами виконавчої влади комплексу заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, зменшення руйнівних наслідків повеней, забезпечення безаварійного пропуску паводкових вод та льодоходу;

12-5) організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкідливої дії вод, у тому числі захистом від підтоплення, протипаводковим і протиповеневим захистом сільських населених пунктів та сільськогосподарських земель;

12-6) розроблення схем комплексного використання та охорони водних ресурсів, формування довгострокових прогнозів водогосподарських балансів, участь у вирішенні питань, пов'язаних з міждержавним розподілом використанням прикордонних вод морів;

12) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.[33]

 

Морськими екологічними інспекціями є Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря(Держекоінспекція), які є територіальними органами Державної екологічної інспекції України, діють у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковуються.

Діяльність Держекоінспекції поширюється на територію від початку української частини річки Дунай до її гирла, що обмежується урізом води річки Дунай, і далі від гирлової її частини на територію завширшки сто метрів від урізу води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо їх заток та лиманів, навколо Кримського півострову, до державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області).

Поширюється на усі об'єкти, розташовані в зоні діяльності Держекоінспекції, та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об'єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України. Морські порти та портові пункти, річкові порти та портові пункти, які розташовані в акваторії морських портів; морські причали (елінги) яхт-клубів; суднобудівні та судноремонтні підприємства; берегові об'єкти (у тому числі ті, що належать Міністерству оборони України, органам внутрішніх справ, Службі безпеки України, органам Державної прикордонної служби України, використовуються іноземними державами); морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов'язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, річкових портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів.

Компетенція поширюється на внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Об'єктами контролю Держекоінспекції є:

Усі українські та іноземні судна, кораблі та інші плавучі об'єкти, а також засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України.

Морські порти та портові пункти, річкові порти та портові пункти, суднобудівні та судноремонтні підприємства, які розташовані в акваторії морських портів; кораблі, судна, інші плавучі об'єкти та засоби, берегові об'єкти (у тому числі ті, що належать Міністерству оборони України, органам внутрішніх справ, Службі безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України); морські причали (елінги) яхт-клубів; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких:

-пов'язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів;

-має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, річкових портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів;

-може чинити негативний вплив на морське середовище, зокрема скидання стічних вод у морські води, затоки або лимани, ріки, що мають зв'язок з морем у зоні діяльності Держекоінспекції.

 

 

Держекоінспекції згідно положення про Державні морські екологічні інспекції здійснює такі функції:

 

-встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій;

-ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на в басейнах Чорного та Азовського морів;

-здійснює реалізацію державних, цільових, міждержавних та регіональних програм з оздоровлення, використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів;

-здійснює нагляд за наявністю та дотриманням умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання вод та скидання забруднюючих речовин в моря;

-нагляд за дотриманням правил ведення водокористувачами обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості води;

-нагляд за додерженням встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів;

-нагляд за використання вод Чорного та Азовського морів відповідно до цілей та умов їх надання;

-здійснення нагляду за здійсненням погоджених у встановленому порядку технологічних, гідротехнічних та інших заходів щодо, поліпшення стану вод морів, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар'єрні, дренажні води), баластних та лляльних вод;

-здійснення робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води;

-здійснення нагляду за дотриманням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію підприємств, споруд, інших об'єктів у берегових смугах морів та прибрежних захисних смугах;

-виконання заходів, пов'язаних із попередженням шкідливої дії води і ліквідацією її наслідків;

-нагляд за дотриманням регламентів скидання промислових, забруднених, стічних чи шахтних, кар'єрних, рудникових вод з накопичувачів, норм і правил експлуатації технологічних водойм до вод морів);

-перевірка якості та кількості скинутих у води Чорного та Азовського морів зворотних вод і забруднюючих речовин;

- нагляд за використанням, відтворенням і охороною морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України, додержання норм екологічної безпеки;

-проведення навантажувально-розвантажувальних операцій у портах, портових пунктах та на рейдах;

-нагляд за дотриманням суднами, кораблями та іншими плавучими засобами міжнародних конвенцій про запобігання забрудненню морського середовища;

-перевірка обсягів використання вод морського середовища, їх обліку й достовірності звітних даних про обсяги використаної води;

-нагляд за дотриманням законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів щодо:

1) зариблення, здійснення контрольного вилову, акліматизації, рибництва, утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;

2)меліоративного вилову малоцінних і хижих видів риб, шкідливих водних організмів;

3)достовірності звітних даних про обсяги використання рибних та інших водних живих ресурсів;

4)охорони, використання, відтворення риби та інших водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України;

5)дотримання міжнародних договорів України в галузі регулювання риболовства;

6)штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах;

7)порядку та умов здійснення промислового, любительського, спортивного, наукового рибальства на водних об'єктах України;

8)забезпечення рибозахисним обладнанням водозабірних споруд;

9)проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем та вивчення технічного стану рибозахисного обладнання;

-Здійснює узгодження технології перевантаження вантажів підприємствами морської галузі у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, у тому числі у водах гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смугах морів та островах у внутрішніх морських водах.[34]

 

Громадські інспектори. Однією із гарантій екологічних прав громадян, відповідно до ст. 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, є здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Однією з форм громадського контролю в цій сфері є контроль, що здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля.

Громадські інспектори з охорони довкілля – це призначені у визначеному нормативно-правовими актами порядку особи, які відповідно до вимог екологічного законодавства України здійснюють громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.[35]

Розглянемо діяльність громадських інспекторів у контексті діяльності органів рибоохорони. Відповідно до пп. 1.2 та 1.3 Положення про громадських інспекторів рибоохорони затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України за № 324 від 9 жовтня 2002 р., громадський контроль у галузі охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства здійснюють громадські інспектори рибоохорони, призначувані Держкомрибгоспом та його територіальними органами.Діяльність, керівництво і контроль за роботою громадських інспекторів провадить Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Головрибвод) Держкомрибгоспу та територіальні органи і рибоохорони. Громадські інспектори виконують роботу з охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства без звільнення від основної роботи та додаткової оплати праці. Кожний громадський інспектор працює у взаємодії з державним інспектором рибоохорони і під його керівництвом у межах відповідного територіального органу рибоохорони (відділу, дільниці тощо). Зазначимо, що ефективному використанню діяльності громадських інспекторів для охорони живих ресурсів Азовсько-Чорноморського басейну заважає, насамперед, невизначеність із характером та формами винагороди та заохочень діяльності таких інспекторів.Відтак можна висновувати, що в приморських територіальних громадах існують відповідні природоохоронні підрозділи місцевих та регіональних рад, їх виконавчих органів, але вони не становлять єдиної системи, їх діяльність є слабко погодженою. Участь громадськості в охороні Азовсько-Чорноморського басейну реалізується, передусім, в діяльності громадських інспекторів державних органів екологічного контролю, створення громадських рад при природоохоронних державних структурах, діяльності громадських природоохоронних організацій. Рівень координованості та зв’язку із практикою у системі науково-практичних закладів, діяльність яких стосується до захисту та збереження середовища Азовсько-Чорноморського басейну, можна вважати не більш, як задовільним. Таким чином, питання організації та координації муніципальної, громадської та науково-дослідної природоохоронної діяльності стосовно ресурсів та довкілля Азовсько-Чорноморського басейну мають стати об’єктом нових наукових досліджень.[36]