Тема 10. Актуальні проблеми розвитку культури на сучасному етапі

4 год.

План

Заняття № 1

1. Роль державної мови у процесі державотворення.

2. Проблеми сучасної української культури.

3. Роль інтелігенції у розбудові держави.

Заняття № 2

1. Вплив західної української діаспори на духовне життя України (80-ті рр. ХХ ст. – сьогодення).

2. Видатні представники науки і культури західної української діаспори (В. Барка, Б. Гаврилишин, Т. Гунчак, Є. Маланюк, І. Кошелівець, Д. Нитченко, О. Пріцак, Р. Шпорлюк, П. Яцик).

3. Внесок українців у скарбницю світової науки і культури.

 

Мета заняття: з’ясувати дію тих факторів, що сприяють розвитку культурного життя України на зламі двох століть, водночас піддати аналізові й ті причини, котрі стоять на перешкоді, зокрема, повноцінному функціонуванню державної мови, повнокровній і всебічній еволюції культури; дослідити роль інтелігенції України у розбудові держави та виявити шляхи її поліпшення; з’ясувати фактори впливу західноукраїнської діаспори на

духовний клімат материкової України, показати внесок провідних діячів науки і культури діаспори у розвиток української та світової культури.

Джерела та література:

Духовна криза суспільства і шляхи її подолання: Парламентські слухання 5 листопада 2003 р. // Віче. – 2003. – № 12.

Жулинський М. Формування національної ідентичності або чим розростаються держави: Виступ на парламентських слуханнях на тему “Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження // Слово “Просвіти”. – 2009. – 17–23 грудня.

Національні процеси в Україні: історія і сучасність. – К., 1997. – Т. 2. –

С. 519 – 530, 639 – 640.

Україна в ХХ столітті. Збірник документів та матеріалів. – К., 2000.

 

Основна література:

 

Білецький В., Радчук В., Мова і консолідація суспільства в націю // Слово і час. – 1998. – № 12.

Возняк Т. Для побудови успішного українського політичного проекту потрібна модернізація української культури // Сучасність. – 2010. – № 2.

Грабовський С. Українська культура today // Сучасність. – 2009. – № 6.

Державність української мови і мовний досвід світу: матеріали міжнародної конференції. – К., 2000.

Десятирик Д. Українське кіно 2000-х: спроба відродження // День. – 2010. –

27–28 серпня.

Дзюба І. Культурна спадщина і культурне майбуття // Наука і культура: Україна. – 1990. – Вип. 24.

Дзюба І. Доля мови – доля народу // Сучасність. – 1999. – № 1.

Дзюба І. Деякі проблеми і перспективи української культури // Вісник НАНУ. – 2001. – № 3.

Дзюба І. Починаймо з поваги до себе: Статті, доповіді. – К., 2002.

Ісаєвич Я. Мовний код культури // Вісник НАНУ. – 2000. – № 3.

Капелюшний Л. 12 481 266 // Сучасність. – 2010. – № 5.

Князев Н. Мовна політика Росії: Чого ми можемо навчитися у сусідів? // День. – 2010. – 6–7 серпня.

Косів М. Мова – це засіб спілкування й порозуміння між людьми, а не предмет розбрату й розколу країни. – К., 2008.

Лизанчук В. Діла злих загинуть: Українська мова – основа безпеки нації // Дзвін. – 2010. – № 8.

Лизанчук В. “Без української мови немає України у себе і світі” // Дзвін. – 2011. – № 1.

Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.). – К., 2000. – (Серія “Україна крізь віки”. – Т. 14).

Масенко Л. Мова і політика. – К., 1999. (Друге вид. – К., 2004)

Масенко Л. Мова і суспільство: постколоніальний вимір. – К., 2004.

Погрібний А.Г. “Якби ми вчились так, як треба…” Розмови про наболіле. – К., 1998.

Пономарів О. Незалежна держава й державна мова // Пам’ять століть. – 1997. – № 2.

“Просвіта”: історія та сучасність (1868 – 1998). – К., 1998.

Свідзинський А., Жуйкова М. Мова і культура // Сучасність. – 2000. – № 10.

Сергійчук В. Українська еміграція в часі, просторі та зв’язку з батьківщиною // Український вимір: Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. – Ніжин, 2004. – Вип. 4. – Кн. 1. – С. 52 – 64.

Слабошпицький М. Українець, який відмовився бути бідним. – К., 1994 (є й інші видання). (Про П. Яцика)

Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі – К., 2000. – (“Україна крізь віки”. – Т. 15).

Українська мова в ХХ сторіччі: історія лінгвоциду / Уклад. Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька.– К., 2005.

Шпорлюк Р. У пошуках майбутнього часу: статті та есеї. – К., 2010.

Янко Д. Український фонд культури не опускатиме рук // Віче. – 2001. – № 12.

 

Допоміжна література:

 

Білокінь С. Українство – незужитий резерв світової культури // Наука і культура: Україна. – 1989. – Вип. 23.

Вовканич С. “Щоб жить – ні в кого права не питаюсь…”, Або на чому не наголосив Конгрес інтелігенції // Розбудова держави. – 1996. – № 5.

Горняткевич А. Що або хто справді загрожує українській мові? // Сучасність – 2000. – № 4.

Грабовський С. Капітуляція перед боєм: Малоросійський синдром: від Грушевського до Ющенка // Екстракт +200. У двох част. / За заг. ред. Л. Івшиної. – К., 2010. – Ч. 4.

Дзюба І. Ідеологічні децибели “діалогу культур” // Сучасність. – 1998. – № 11.

Жулинський М. Який дефіцит загрозливіший: енергоносіїв чи духовної енергії! // Сучасність. – 1998. – № 11; 1999. – № 3.

Загребельний П. Думки нарозхрист 1974 – 2003. – Вид. 2-ге, доп. – К., 2008.

Килимник Ю. За що світу варто сказати спасибі українцям // Екстракт +200. У двох част. / За заг. ред. Л. Івшиної. – К., 2010. – Ч. 4.

Конгрес інтелігенції. Україна має бути українською // Слово і час. – 1996. – № 1. (Низка статей).

Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. – Львів, 2001.

Костенко Л. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф // День. – 2003. – 25 квітня; Сіверщина. – 2003. – 16 травня; Екстракт 150. У двох част. / За заг. ред. Л. Івшиної. – К., 2009. – Ч. 1.

Ключковська І. Що може діаспора? Досвід інших країн та реалії України // День. – 2010. – 16 грудня.

Кульчицький С. Наші Ньютони та Галілеї: Топ -50 української науки ХХ століття // Екстракт +200. У двох част. / За заг. ред. Л. Івшиної. – К., 2010. – Ч. 4.

Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать: Монографія. – К., 2002.

Лизанчук В. “… сили, Боже, дай, щоб рідне слово зберегти!” // Слово і час. – 1999. – № 7.

Лисий І. Цілісність мистецької культури і культурна політика // Слово “Просвіти”. – 2005. – 8 – 14 вересня.

Лісовий В. Проблеми двомовності // Сучасність. – 1999. – № 9.

Масенко Л. Імперський синдром // Сучасність. – 2008. – № 10.

Матвієнко А. Українська мова й українська політика // Дніпро. – 2000. – № 9–10.

Мовчан Р. Самітник в океані життя, або Дні і труди Василя Барки // День. – 2011. – 18–19 лютого.

Остапенко Д. Ідеологія культури – державотворення // Вітчизна. – 1999. – № 7–8.

Палієнко М. Національна інтелігенція в боротьбі за українське слово // Визвольний шлях. – 1999. – Кн. 1.

Радчук О. Присвячена українській мові // Слово і час. – 1999. – № 7.

Реп’ях C. Між Сциллою і Харибдою (До 100-річчя від дня народження Івана Кошелівця) // Літературний Чернігів. – 2007. – № 4.

Савченко В. Василь Барка – письменник апокаліптичної доби // Вітчизна. – 2007. – № 5–6.

Слабошпицький М. Світла енергія його імені (Дмитро Нитченко) // Слово “Просвіти”. – 2010. – 18 – 24 лютого.

Стріха М. Держава і культура: ретроспекція та перспективи // Сучасність. – 1995. – № 11.

Томак М. Олександр Биструшкін: Гуманітарна сфера тісно пов’язана з політикою (Інтерв’ю) // День. – 2010. – 13–14 серпня.

Федотюк П. Етюди про мову // Сучасність. – 2008. – № 7 -8.

Шарварок О. Допоки існує мова… Етюд соціологічних припущень // Київ. – 2001. – № 1–2.

Швецова А. Культурні проекції національного характеру // Сучасність. – 2000. –

№ 7–8.

Шульга О. Неблудний син великої Волині (Улас Самчук) // Слово “Просвіти”. – 2010. – 25 лютого – 3 березня.

Ющук І. Мова нації – державна мова // Дніпро. – 1995. – № 7–8.

Яворський В. Головна проблема нашої культури // Універсум. – 1996. – № 9–10.

 

Теми рефератів:

1. Українська “Просвіта” на сучасному етапі.

2. Шляхи подолання імперського синдрому у ставленні до рідної мови.

3. Засилля (про)російських ЗМІ в інформаційному просторі України та шляхи його подолання.

4. “Геть від Москви!” – чи актуальне гасло Миколи Хвильового сьогодні?

5. Чого нам варто повчитися в української даспори?

 

Методичні рекомендації:

 

Готуючи перше питання, необхідно зосередити увагу на виясненні ролі державної мови у процесі державотворення. Актуалізуючи знання з інших навчальних дисциплін – української, іноземної мов, психології, етнології тощо – необхідно проаналізувати фактори, що сприяють підвищенню ролі державної мови, а також простежити інші погляди на питання щодо статусу мови – двомовність, зняття чи перегляд Закону про державну мову та ін.

У ході другого питання треба висвітлити стан сучасної української культури, виявити його плюси та мінуси, визначити шляхи забезпечення більш сталого й динамічного її розвитку.

Третє питання передбачає ґрунтовний аналіз становища інтелігенції у сучасній Україні. При підготовці до нього треба визначити шляхи зростання її рядів та підвищення ролі у громадсько-політичному житті країни.

При підготовці першого питання другого заняття головну увагу доцільно зосередити на з’ясуванні досвіду демократичних держав світу у розв’язанні питань державотворення, в тому числі й тих проблем, які розглядалися на першому занятті. Українська діаспора якраз і виступає посередником між нами і цивілізованим світом.

Відповідь на наступне питання буде належним чином оцінена, якщо студент підготує розповідь принаймні про одного із видатних діячів української діаспори (вказані у питанні). Можна обрати й іншу персоналію.

Третє питання – своєрідний підсумок до не тільки теми, але й курсу. Готуючи відповідь, доцільно акцентувати увагу на внескові українців у досягнення світової науки і культури.

Контрольні запитання:

 

1. Інтереси яких соціальних груп населення України, на вашу думку, може репрезентувати Вєрка Сердючка?

2. За допомогою яких засобів Росія контролює духовно-культурне життя України?

3. Чи здатна, на вашу думку, сучасна інтелігенція стати на чолі процесу державотворення?

4. Хто, на вашу думку, в сучасній Україні є взірцем українського інтелігента?