Форми роботи шкільного психолога з учителями

1. Виступи на педагогічних радах.

2. Лекторії для вчителів.

3. Індивідуальні консультації.

4. Психолого-педагогічні консиліуми.

5. Психологічні методи об'єднання.

6. Ознайомлення з психологічною та психолого-педагогічною літературою. робота в кімнаті психологічного розвантаження.

 

Форми роботи шкільного психолога з батьками

- Психологічні лекторії.

- Бесіди (колективні, індивідуальні).

- Виступи на батьківських зборах.

- Індивідуальні консультації батьків.

- Психологічні тренінги.

- Відеолекторій.

- Круглий стіл (діалог з групою батьків, діти яких мають подібні проблеми).

 

Метою роботи психолога в центрах ССМ є реалізація комплексу заходів з профілактики психологічних проб­лем у молодіжному середовищі, з гармонізації сімейних стосунків та підтримки адаптивного рівня психічного здоров'я, а також психокорекційна робота з різними віковими категоріями дітей та молоддю, навчання навич­кам ділового спілкування, саморегуляції, різноманітним методам зняття емоційного напруження і, таким чином, надання допомоги в соціальній адаптації.

 

Додаток № 7

 

Основні види діяльності практичного психолога в ДНЗ

 

 

Організаційно-методична робота

 

Діяльність психолога включає ряд форм і методів роботи з батьками, дітьми, педколективом, а також самостійні види діяльності психолога, направлені на організацію і проведення різних психолого-педагогічних заходів.

Основні форми організаційно-методичної роботи:

1. підготовка до участі в різних колективних психолого-педагогічних заходах дошкільної установи, міста, області (психологічні консиліуми, творчі зустрічі, семінари, батьківські збори, педради і т.д.);

2. розробка психолого-педагогічних і методичних матеріалів (коректувально-відновних і розвиваючих програм, методичних рекомендацій батькам і педагогам, психологічних карт, таблиць, бланків протоколів для фіксації діагностичної і іншої інформації);

3. консультації психолога в навчально-методичних і наукових центрах, відділі управління освітою, медичних установах;

4. організація заходів щодо психодіагностичної роботи відповідно до соціальних запитів;

5. підготовка і проведення індивідуальних і групових зустрічей з батьками і педагогами по аналізу результатів діагностичних досліджень;

6. робота по профілактиці психоемоційного дискомфорту в колективі виховно-освітньої установи;

7. підготовка творчого методичного матеріалу для міського, обласного і республіканського друку;

8. робота по самоосвіті практичного психолога: вивчення і аналіз періодичного друку, методичної літератури на робочому місці, в бібліотеці і др.;

9. надання допомоги педробітникам і батькам вихованців в організації їх самоосвіти з психолого-педагогічних і методичних питань;

10. підготовка і проведення актуальних зустрічей з педагогічними працівниками з різних питань психолого-педагогічного і методичного характеру;

11. проведення паспортизації вікових груп, припускаючій:

а) накопичення матеріалів психодіагностичної, розвиваючої і коректувально-відновної роботи;

б) збір інформації про сім'ї вихованців;

в) виявлення деструктивних сімей;

12. підготовка і проведення тренінгів, психологічних ігор і занять з дітьми;

13. участь в методичних заходах дошкільної установи: фронтальних, тематичних і епізодичних перевірках, педагогічних читаннях, педрадах і т.д.;

14. організація роботи по психологічній підготовці дітей до навчання в школі і спадкоємності в роботі дитячого саду і школи.

Психопрофілактична робота

Ця робота направлена на попередження і запобігання негативних виявів в розвитку і поведінці дитини. Здійснюється через дію психолога на дитину: пряме, безпосереднє і непряме, через дорослих, що беруть участь в його вихованні.

Основні види психопрофілактичної роботи дитячого практичного психолога:

1. Психологічна освіта полягає в ознайомленні педагогів і батьків з основами дитячої педагогічної і соціальної психології, формуванні у них потреби в психологічних знаннях і навичках, прагненні використовувати їх у вихованні дитини і саморозвитку.

Форми, психологічної освіти

ü Лекторії: загальні для всіх педагогів або батьків і диференційовані для педагогів — по вікових блоках або кваліфікаційних рівнях; для членів неповних, деструктивних сімей, батьків вихованців, представників старшого покоління.

ü Батьківські збори з актуальних питань виховання і розвитку дітей.

ü Теоретичні семінари по певних проблемах психолого-педагогічного характеру.

ü Семінари-практикуми для педагогів і батьків.

ü Науково-практичні конференції.

ü Клуби або школи спілкування.

ü Круглі столи або актуальні зустрічі.

ü Психологічні мінімуми або секційні заняття з педагогами.

ü Заняття школи молодого педагога.

ü Педагогічний годинник.

 

2. Організація самоосвіти батьків і педагогів через їх роботу з матеріалами періодичного друку і з психолого-педагогічною літературою.

3. Створення умов для повноцінного психофізичного і особового розвитку дитини в дитячому саду на кожному віковому етапі.

ü Дотримання режиму дня з метою запобігання психоемоційних перевантажень, безболісного переходу від одного виду діяльності до іншого, раціонального розподілу часу для організації різних видів діяльності, при домінуванні ведучої ігрової.

ü Створення розвиваючого наочно-ігрового середовища з метою розвитку інтересів і здібностей дітей, задоволення їх домагань, формування навиків самостійної і сумісної діяльності, придбання дитиною досвіду соціальної поведінки, забезпечення повноцінного психофізичного розвитку.

4. Створення позитивного емоційно-етичного клімату в дитячому саду з метою збереження нервово-психічного здоров'я дитини, його психоемоційного розкріпачення в процесі соціального спілкування і діяльності, усвідомлення власної значущості і самоцінності.

Види роботи психолога із створення позитивного психологічного клімату в дошкільній установі:

• Періодичний аналіз психологічного клімату і стилю міжособових і ділових взаємостосунків між різними мікрогрупами в дошкільній установі на основі діагностичних досліджень і цілеспрямованих спостережень.

Варіанти соціальних взаємостосунків в мікрогрупах:

В-В: дорослий-дорослий (члени адміністрації-педколлектив; члени адміністрації-батьки; педагоги-батьки);

В-Д: дорослі-діти (батьки-діти; педагоги-діти);

Д-Д: діти-діти.

Індивідуальні консультації і бесіди психолога із співробітниками дитячого саду з використанням елементів психоаналізу для надання допомоги в рішенні проблем особового характеру.

Участь психолога в попередженні і дозволі проблемних ситуацій в колективі з подальшою психологічною реабілітацією учасників прихованого або явно виразимого конфлікту.

Консультування членів адміністрації про їх роль в створенні і збереженні сприятливого психологічного клімату в дошкільній установі.

• Проведення психологічних тренінгів, шкіл або клубів спілкування.

5. Вивчення умов сімейного виховання дитини з метою виявлення деструктивних сімей, визначення соціального статусу дитини в сім'ї, ознайомлення з особливостями сімейного психологічного клімату, виявлення дітей з порушеннями в поведінці і відхиленнями в психофізичному розвитку.

Психодіагностика

 

Психодіагностика — вид діяльності практичного психолога, направлений на:

ü з'ясування індивідуальних психофізичних особливостей розвитку дитини з метою оцінки їх актуального стану;

ü виявлення відхилень в розвитку пізнавальних процесів і поведінці дитини;

ü визначення одиничного і унікального в розвитку особи кожної дитини.

Це припускає глибоке знання психологом особливостей психофізичного розвитку дітей на всіх вікових етапах.

Види психодіагностики дитини дошкільного віку:

1. Спостереження за поведінкою дитини в різні режимні моменти в природних і спеціально організованих умовах з фіксацією фотозаписи в щоденнику спостережень для подальшого аналізу і висновків про рівень його розвитку.

Передбачається ведення щоденника спостережень педагогом, батьками, психологом.

2. Бесіда з дитиною, педагогами і членами сім'ї з метою збору інформації про розвиток і поведінку дитини.

3. Вивчення продуктів дитячої діяльності (малюнків, виробів, аплікацій і ін.).

4. Анкетування дорослих, що бере участь у вихованні дитини.

5. Тестування дитини психологом по різних параметрах психофізичного розвитку.

6. Непрямі методи діагностики дитини через бесіди з його однолітками по опитувальниках, організацію психологічних ігор і вправ.

7. Робота з діагностичними картами:

ü психофізичного розвитку дитини

ü інтелектуального розвитку

ü пристосовування до дитячого саду або школи

Зміст психодіагностичних заходів і висновки про результати діагностичних досліджень фіксуються в індивідуальних психологічних картах і протоколах.

Вимоги до організації і проведення окремих методів психодіагностики:

1. Переважання індивідуальних форм психодіагностики з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини.

2. Встановлення тісного міжособового контакту психолога з дитиною і психоемоційна готовність дитини до співпраці з дорослою.

3. Неприпустимість створення у дитини враження перевірки його знань, умінь і навиків і офіційної обстановки під час діагностичного обстеження.

4. Дотримання регламенту відповідно до виду тестування і віком дитини: молодші, середні групи — від 10 до 20 хвилин; старші, підготовчі — до 40 хвилин. Проєктівниє методи тестування не мають строгої регламентації, а стандартизовані — припускають чітке проходження інструкції.

При появі у дитини перших ознак стомлення діагностичне обстеження припиняється.

5. Створення відповідних умов для проведення діагностики.

• Раціональне розміщення і використовування стимульних матеріалів.

• Виключення звукових подразників, відволікаючих предметів і об'єктів.

Примітка: в окремих випадках, відповідно до цілі діагностики, допустима присутність педагога або кого-небудь з членів сім'ї під час дослідження, за умови їх місцезнаходження поза увагою дитини і невтручання в процес діагностики.

6. Допустимість організації поетапного психодіагностичного дослідження в рамках досягнення однієї мети (дослідження пізнавальних процесів, рівня самооцінки дитини, мотиваційної сфери і т.п.).

7. Необхідність комплексного підходу до організації діагностичного дослідження, що включає пізнавальну, соціальну і емоційно-вольову сфери.

8. Обов'язкове використовування декількох діагностичних методик для об'єктивної оцінки рівня актуального розвитку конкретного психічного процесу або особової якості дитини.

Ураховуючи особливості психічного розвитку дитини дошкільного віку, низький рівень його свідомості і самосвідомість, а також необ'єктивність особової самооцінки, психолог повинен в психодіагностичній роботі з дитиною обов'язково використовувати метод експертів, припускаючий отримання об'єктивної і повної інформації про розвиток дитини.

Пропонований в додатках матеріал дозволить практичним психологам раціонально організувати і провести психодіагностичну роботу відповідно до поставленої за мету і максимально повно зафіксувати отримані результати в розроблених авторами-укладачами картах, таблицях і протоколу.

.

 

Додаток № 8

 

Схема психологічного аналізу уроку

 

1. Загальні відомості про урок: школа, клас, предмет, прізвище вчителя.

2. Якими методами та способами викликається увага учнів на початку уроку: вхід вчителя до класу, його зовнішній вигляд, підготовленість учителя І класу до уро­ку, оформлення і санітарно-гігієнічні умови роботи класу,
уміння вчителя налагодити емоційний контакт з учнями, тримати в полі зору весь клас (розподіл, переключення, обсяг уваги), вимогливість, питання педагогічного такту.

3. Якими способами активізується пізнавальна діяльність учнів на уроці: уміння вчителя підтримувати увагу учнів протягом уроку, орієнтація учнів на труднощі і мобілізація волі на їх подолання, активізація мислення учнів — організація проблемно-пошукової діяльності учнів - ідейний і науковий рівень матеріалу, повнота і точність наукових фактів, висновків, відповідність ма­теріалу віковим особливостям учнів і рівню їх розвитку, логічність і доказовість викладу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, залучення учнів до самостійної роботи і самостійного виведення правил і закономірнос­тей, зв'язок навчального матеріалу з практикою і су­часністю, вправляння у застосуванні набутих знань.

4. Якими способами учитель пробуджує в учнів допит­ливість та інтерес, формує потребу в знаннях: підготов­леністю до уроку, оригінальною наочністю, роз'ясненням теоретичного і практичного значення даного матеріалу, цікавими фактами, емоційністю викладання тощо.

5. Організація запам'ятовування учнями навчального матеріалу: запис теми і плану уроку, важких слів, визна­чень, повторення найбільш важливих моментів, установ­ка на запам'ятовування, різноманітність вправ на закріплення тощо.

6. Якими способами викликаються емоції учнів і як вони впливають на засвоєння знань: вміння учителя створити сприятливий психологічний клімат на уроці, викликати позитивні емоції, моральні, інтелектуальні та естетичні
почуття, уникнути виникнення в учнів фрустрацій і стресо­вих станів, засоби розв'язання конфліктних ситуацій.

7. Як учитель враховує вікові та індивідуальні особли­вості учнів, сприяє розвитку їх активності, самостійності, ініціативності і творчих здібностей.

Висновки і пропозиції: а) позитивне в роботі вчите­ля; б) недоліки в роботі вчителя; в) рекомендації для вчителя-предметника з метою підвищення психологічної ефективності уроку, гуманізації процесу навчання.

 

 

Додаток № 9