Довести, чому молодь є суб'єктом соціокультурного середовища

Розвиток соціальної особистості як суб’єкта соціокультурного середовища залежить від змін соціокультурної ситуації, у т.ч. політичні, економічні, правові, освітні зміни, навіть досить радикального характеру. А відтак кожній молодій людині нового соціокультурного середовища доцільно мати адекватні цим вимогам особистісні і соціальні якості, рівень розвитку необхідних властивостей. Зокрема, можна назвати такі:

– психологічну стійкість до стресових факторів і мобільність, готовність до будь-яких можливих змін умов соціуму і природного середовища;

– світоглядну і моральну стійкість до змін соціокультурного середовища, орієнтацію на нові цінності;

– здатність до адекватної орієнтації й оптимізації своїх дій у полі невизначеності вибору і слабкої прогнозованості розвитку ситуації;

– готовність приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію та за результати і наслідки;

– уміння визначати адекватні цілі, а також обирати оптимальні стратегії і тактики для досягнення результату в конкретному соціокультурному середовищі.

Проектуючи соціально-виховні процеси, важливим є визнання того, що соціальна активність молоді проявляється як досить ґрунтовна життєва установка особистості, котра усвідомлює, що все необхідне вона отримує від суспільства, завдячуючи своїй соціально значущій діяльності, причому результатами цієї діяльності вона обмінюється з іншими людьми.

Повертаючись до питання суб’єктності молоді у соціально-виховних процесах і проявах соціальної активності, слід наголосити на тому, що соціальна активність особистості (з притаманними ознаками лише кожній конкретній особистості) проявляється у різних сферах її соціального життя. Так, наприклад, у сфері професійно-трудової діяльності соціальна активність може проявлятися у високому професіоналізмі, творчій ініціативі, діловій відповідальності, постійному пошуку раціональних шляхів вирішення виробничих проблем. У громадсько-політичній сфері соціально спрямована особистість володіє політичною культурою, має свою позицію, громадянську відповідальність. У сфері сімейно-побутової життєдіяльності вона проявляється у відтворенні нащадків і вихованні дітей, у відповідальності за добробут сім’ї, культурі сімейних відносин, у турботі і повазі до старшого покоління.

Але особливо помітним є прояв соціального становлення у сфері духовного життя суспільства, громади. Тут вона проявляється в оволодінні молоддю досягненнями культури, створенні нових її зразків, утвердженні ідеалів демократичного суспільства, дотриманні загальнолюдських норм моральності і прагненні до морального самовдосконалення.

Зважаючи на визнання молоді як активного соціального суб’єкта, який здатний самостійно обирати для себе соціальну роль, можна говорити про соціальну мобільність молодої людини, яка, своєю чергою, передбачає певні соціальні дії особи. Причому така особа має сама орієнтуватися у доцільності й адекватності соціальних дій у певному середовищі і в певній ситуації.

Соціальна дія конкретного суб’єкта – це не просто будь-який вчинок чи акт поведінки, а лише та, що усвідомлена, цілеспрямована, зорієнтована на дії інших суб’єктів і передбачає суспільну оцінку.

Таким чином, запропонований підхід до визначення молоді як суб’єкта усіх можливих соціальних процесів на селі, на наш погляд, достатньою мірою сприяє можливості розвитку соціально активної особистості і водночас враховує потреби суспільства, громади щодо становлення молодого покоління, здатного до ефективної життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах.

Заняття 2. Соціокультурне середовище як педагогічний фактор розвитку соціально активної молоді.