Особливості наукового пізнання (критерії науковості)

ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС

«Філософія (гноселогія та методологія наукового пізнання)»

Викладач:

Чантурія Анжеліка Володимирівна

Виконала:

студентка магістратури

спеціальності «Початкова освіта»

денної форми навчання

Шевцова Олександра

Луганськ 2015

Практична робота № 2

Наукове пізнання та його специфіка.

Наукове пізнання, на відміну від усіх інших видів, – це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання.

Отже, специфіка наукового пізнання визначається тим, що це:

- по-перше, цілеспрямований процес,

- по-друге, має чітко визначену мету, яка реалізується через вирішення чітко сформульовані завдання.

У науковому пізнанні в діалектичній єдності поєднується чуттєво-сенситивне та раціональне пізнання, де головна роль належить раціональному мисленню. Забігаючи наперед відмітимо, що діалектика – це вчення про універсальні зв'язки, зміни і розвиток.)

Наукове пізнання виникає лише на певному етапі історичного розвитку людства. Виникнення його пов'язане з суспільним розподілом праці, відділенням розумової праці від фізичної і перетворенням розумової праці, духовної діяльності у відносно самостійну сферу.

Наукове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямовану пізнавальну діяльність, яка складається із взаємодії таких компонентів:

1) пізнавальної діяльності спеціально підготовлених груп людей;

2) об'єктів пізнання;

3) предмета пізнання;

4) особливих методів та засобів пізнання;

5) уже сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів;

6) результатів пізнання, що виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах;

7) цілей, що спрямовані на досягнення істинного та достовірного, систематизованого знання, здатного пояснити явища, передбачити їхні можливі зміни і бути застосованим практично.

Наукове пізнання, таким чином, – це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання, в свою чергу, детермінуються, з одного боку, практичними потребами суспільства, а з іншого – потребами розвитку самого наукового пізнання.

 

2. Поняття науки та класифікація наукового знання.

Наука – це вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на отримання та вироблення об’єктивних, обгрунтованих і системно організованих знань про навколишній світ. У ході цієї діяльності відбувається збір фактів, їх аналіз, систематизація та подальших синтез на базі наявних даних нових знань, які дозволяють здійснювати науково обгрунтоване прогнозування майбутнього. Поняття науки в філософії займає одне з найважливіших місць. Наука є основною формою пізнання світу. Для філософського бачення світу необхідно мати певне уявлення про науку, про те, що це таке, як влаштована наука, як вона розвивається, що їй доступно, на що можна сподіватися завдяки її досягненням.

Класифікація наук вибудовувалася за критерієм їх функції у системі наукового знання – науки про дійсність (фізика, хімія, психологія, мовознавство – називав їх природничими, соціологія та інші гуманітарні – науки про культуру), структурні (логіка, математика, інформатика, кібернетика та ін.) та метадисциплінарні (теорія науки та семіотика). Поза його класифікацією опинилися так звані нормативні (право, етика, естетика), історичні (історія, археологія) і прикладні (медицина, техніка, психіатрія, педагогіка).

 

Особливості наукового пізнання (критерії науковості).

* Основне завдання наукового пізнання - виявлення об'єктивних законів дійсності: природних, соціальних (суспільних), законів самого пізнання, мислення та ін.

* Безпосередня мета і вища цінність наукового пізнання - об'єктивна істина, що осягається переважно раціональними засобами і методами, але, зрозуміло, не без участі живого споглядання і позараціональних засобів.

* Наука більшою мірою, ніж інші форми пізнання, орієнтована на те, щоб бути втіленою на практиці.

* Наукове пізнання є складним суперечливим процесом відтворення знань, які утворюють цілісну систему понять, що розвивається, теорій, гіпотез, законів та інших ідеальних форм, закріплених в мові - природній або, що характерніше, штучній (математична символіка, хімічні формули).

* У процесі наукового пізнання застосовуються такі специфічні матеріальні засоби, як прилади, інструменти, так зване «наукове устаткування», використовуються такі ідеальні (духовні) засоби і методи, як сучасна формальна логіка, діалектика, системний, кібернетичний, синергетичний та інші загальнонаукові прийоми і методи. Указані засоби - і матеріальні, і духовні - є предметом дослідження в науці.

* Для наукового пізнання характерна строга доказовість, обґрунтованість одержаних результатів, достовірність висновків. Водночас існує тут багато гіпотез, припущень, імовірнісних думок.

* Для науки властива постійна методологічна рефлексія.