Надвисокочастотні методи профілізації

Надвисокочастотні методи електророзвідки включають радіотеплову (РТС), інфрачервону (ІКС) і радарну (радіолокацію) (РЛС) зйомки (довжини радіохвиль, що вивчаються, міняються від 1 мкм до 1 м). В них вивчається або природне випромінювання земної поверхні (пасивна радіолокація, або відбитті штучні поля (активна радіолокація, радіолокація або георадарна зйомка). Роботи ведуться з літальних апаратів за допомогою спеціальної автоматичної апаратури. Одержані дані можуть перетворюватися у відеозображенні.

У методах РТС інтенсивність виміряних полів складним чином залежить від теплових і електромагнітних властивостей геологічного середовища, а також довжини радіохвиль і полягання атмосфери, що вивчаються. Найбільше вживання РТС знаходить для всепогодного картування земних ландшафтів. Їх результати можна використовувати для вирішення геотектонічних, геологічних, гідрогеологічних і екологічних задач.

Аероелектророзвідка

Різновидом індуктивних методів електророзвідки є повітряна електророзвідка. Існує декілька варіантів аероелектророзвідки. Всі вони засновані на вимірюванні магнітної компоненти поля.

1. Одним з поширених методів аероелектророзвідки є метод нескінченно довгого кабелю (НДК-А), в якому первинне поле створюють змінним струмом частотою до 1000 Гц, протікаючим по заземленому на кінцях довгому кабелю (до 40 км). Кабель укладають уздовж передбачуваного простягання порід. Вимірювальну станцію (наприклад, станцію АЕРО-58) поміщають на літаку або вертольоті, який літає на невеликій висоті (50-500 м) за профілями завдовжки до 25 км, перпендикулярними до кабелю і розташованим на відстанях 150500 м один від одного. Горизонтальні (перпендикулярні до кабелю) амплітудні і фазові компоненти магнітного поля вимірюють автоматично. Матеріали обробляють за допомогою ЕОМ, що зводиться до побудови карт графіків спостережених компонент або розрахованих по них уявних (ефективних) опорів і виявленню на них зон підвищених і знижених опорів.

2. У аероваріанті дипольної індукційної профілізації (ДІП-А) генераторну рамкову антену розташовують на літаку або вертольоті, а вимірювальні рамки знаходяться або на другому літаку або вертольоті, що летить на відстані 100-500 м, або у виносній гондолі на кабель-тросі завдовжки до 150 м. Висота польотів 50-250 м, відстані між профілями 100-500 м, робочі частоти вибирають в інтервалі від 0,2 до 3 кГц. В результаті обробки одержуваних при автоматичному записі графіків і карт графіків спостережених параметрів ведуть великомасштабне геологічне картування і пошук провідних руд. Глибинність методу - близько 100 м.

3. У аероваріанті методу перехідних процесів (АМПП) генераторну рамку розташовують на вертольоті, а у виносній гондолі на кабель-тросі завдовжки до 50 м поміщають приймальну рамку для вимірювання E(t). Висота польотів 50-100 м, відстані між профілями близько 100 м. В результаті будуються графіки і карти графіків . Глибинність розвідки - близько 100 м. За наслідками обробки одержуваних при автоматичному записі сигналів ведуть пошук масивних провідних руд.

У цілому аероелектророзвідка володіє меншої глибинністю, ніж аналогічні польові методи, хоча роботи виконуються значно швидше. Вона застосовується для вирішення тих же задач.

Застосування методів

Польові індуктивні методи (НЧМ і МПП) у варіантах незаземленої петлі (НП) застосовують в основному для пошуків і розвідки добре провідних масивних руд, що залягають на глибинах до 500 м. Варіанти ДК і ДІП (ДЕМП) використовують для геологічного картування і пошуків рудних і нерудних об'єктів на меншій глибині (до 100 м).

Аероелектророзвідка низькочастотними (індуктивними) і особливо високочастотними методами володіє меншої глибинністю, ніж ті ж польові варіанти. Звичайно це перші десятки метрів в дипольних варіантах (ДІП-А і АМПП) і перші сотні метрів в ДК-А. Аероелектророзвідку використовують для геологічного картування і пошуків провідних руд.

Радіохвильові методи профілізації (СДВР, РЕМП) володіють дуже малої глибинністю (до 10-30 м), і їх застосовують для вирішення задач геологічного і інженерно-геологічного картування, пошуків рудних і нерудних копалин.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Толстой М.И., Тимошин Ю.В., Сухорада А.В. и др. Основы геофизических методов разведки. Киев, Выща школа, 1985, 327 с.

2. Матеріали з сайту http://davyde.by.ru/

3. Доброхотова И.А., Новиков К.В. Электроразведка. Учебное пособие. М.: РГГРУ, 2009

4. Заборовский А.И. Электроразведка, Москва 1963, 429 с.

5. Жданов М.С. Электроразведка: Учебник для вузов. – М.: Недра, 1986. – 316с.

6. Якубовский Ю.В., Ренард И.В., Электроразведка: Учебник для вузов. – 3-е изд., М.: Недра, 1991. – 359 с.