Міжнародний науково-технічний обмін

Обмін технологіями – специфічний вид обміну товарів

3 головних етапи науково-технічного обміну

I. Кін. XIX – сер. XXст.

1. Головна форма технічного трансферту – прямі інвестиції

2. Інтеграціоналізація тільки-но почала охоплювати сферу науки і техніки

II. 50-ті – 70-ті рр. XXст.

1. Переважна частина обміну – між ПРК

2. Виникають нові форми обміну технологіями:

– спільні підприємства

– ліцензійні угоди

– контрактні механізми

– угоди про надання технічної допомоги

III. Поч. 80-х рр. XXст.

1. Глибока інтеграція сфери науки і техніки

2. Розвинута міжнародна кооперація в галузі технологій

3. Виникнення нової комплексної форми технологічного обміну – стратегічних альянсів

Міжнародний науково-технічний обмін (МНТО)

– В широкому плані: проникнення будь-яких науково-технологічних знань і обмін досвідом між країнами

– В вузькому плані: передача технологій та знань, що відносяться до конкретних кампаній і технологічних процесів

Провідні позиції в МНТО займає США – 2/3 світового обсягу ліцензійної торгівлі

60-ті – 70-ті рр.: Японія доганяла США швидкими темпами, але зараз Японія дуже відстає

перше місце: США

друге місце: Японія

третє місце: Британія

четверте місце: Німеччина

Існує 2 форми МНТО:

1. Комерційна (МНТО, як правило, в вузькому розумінні)

2. Некомерційна (МНТО, як правило, в широкому розумінні)

Некомерційні форми МНТО

1. Науково-технологічні публікації

2. Виставки та ярмарки

3. Конференції, зустрічі

4. Міграція спеціалістів

5. Навчання студентів-аспірантів

6. Діяльність міжнародних організацій

Комерційні форми МНТО

1. Передача технологій на умовах:

a) Ліцензійних угод:

– патенти

– “ноу хау”

– торгові знаки

– промислові, фабричні марки

b) технічна документація

2. Поставки машинного обладнання

3. Технологічна допомога

4. Інженіірінг

5. Експорт комплексного обладнання

6. Підготовка і стажування спеціалістів

7. Управлінські контракти

8. Науково-технічне кооперування

Передача технологій на комерційній основі практично означає продаж технологічного товару

Головний покупець – ТНК (90%)

Головний покупець – підконтрольні (афілійовані) особи ТНК (3/4)

Отже, має місце внутрішньокорпораційний технологічний трансферт.

¼ технологій продається незалежним кампаніям, але тільки в тому випадку, коли:

– технологія морально старіє

– існує дуже гостра конкуренція

– кампанія відчуває дуже гостру нестачу в грошах

Всі технології проходять цикл життя (теорія Вернона)

Етапи циклу життя технології

1. Унікальна технологія

2. Прогресивна технологія

3. Традиційна технологія

4. Морально застаріла технологія

Специфіка руху товарів між різними типами країн: переважна частина руху припадає на країни, що розвиваються, або на перехідні країни – традиційна та морально застаріла технологія. Рух технологій між ПРК – переважно прогресивна технологія. Майже ніколи не відбувається обмін унікальними технологіями між ТНК і незалежними кампаніями.

Висновок: між ТНК і незалежними кампаніями обмін здійснюється переважно прогресивними, традиційними та морально застарілими технологіями.

Ліцензійна угода – дозвіл використання на певних умовах предмету лізензії

7.10.99

Форми ліцензійної угоди

1. Патенти

– державне визнання технічного рішення, що закріпляє за винаходом права

– промисловий зразок, нове конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд продукту

– товарний знак

– авторські права

2. Безпатентні ліцензії: “ноу хау” – виробничий досвід

– зразки виробів

– технічна документація

– інструкції

3 головні риси ліцензійної угоди

1. Ніколи не передається третій стороні

2. Вказується на виробах і в рекламі

3. Не надаються субліцензії

Основні напрямки міжнародної ліцензійної торгівлі

1. Країни з домінуючим експортом ліцензій (США)

2. Розвинуті країни з переважаючим експортом ліцензій (Великобританія, Швейцарія)

3. ПРК з переважаючим імпортом ліцензій (решта ПРК: лідери В Японія, Німеччина)

4. Країни, що розвиваються, що імпортують і експортують ліцензії (10-12 країн: Індія, Бразілія, Аргентина, Мексіка)

5. Країни, що розвиваються, які тільки імпортують ліцензії (переважна більшість країн, що розвиваються)

6. Країни, що розвиваються, які інколи імпортують ліцензії (найменш розвинені країни)

(Ліцензіар – продавець ліцензії; ліцензіат – покупець ліцензії)

Види ліцензійних угод

1. Проста ліцензійна угода – ліцензіар може продати ліцензію будь-кому (без обмежень)

2. Виключна ліцензійна угода – ліцензіар не може вільно заключати угоди (або тільки на обмеженій території)

3. Повна ліцензійна угода – ліцензіар втрачає всі права на термін дії угоди, всі права перебирає ліцензіат

 

Кожна ліцензія має свою ціну

Основні типи ліцензійних платежів

1. Royalty – відсоток від прибутку ліцензіата

– Royalty в і -му році

– ціна одиниці товару в і -му році

– обсяг виробництва товару в і -му році

T – термін дії ліцензійної угоди

Royalty = приблизно 4-7%

2. Паушальні платежі – платежі, які здійснюються в момент продажу технології, встановлені заздалегідь і не залежать від доходу ліцензіару

3. Комбіновані платежі – частина суми сплачується способом Royalty, частина – як паушальні платежі

Специфічні форми платежів

1. Сплата участі в прибутках

2. Сплата частиною акцій