Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів

Норма міжнародного права – правило поведінки, що регулює відношення

на міжнародному, регіональному чи

локальному рівнях визначених суб”єктів

міжнародного права, є юридично

обов”язковими.

Диспозитивні -норми, від яких суб”єкти міжнародного

права можуть відступати за взаємною

угодою.

Імперативні -відхилення від таких норм не допускаються.

Норма може бути змінена тільки наступною

нормою такого ж характеру.

Для забезпечення реалізації норм міжнародного права існують санкції.

Застосування санкцій дуже слабке місце в міжнародному праві, тому що у міждержавних відношеннях не має таких інститутів (ідентичних внутрішньодержавним), які могли б (адекватно внутрішнім діям держав) гарантувати застосування міжнародних норм. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями, що наділені значними повноваженнями у цій сфері. Кількість видів санкцій, що можуть застосовуватися постійно зменшується. Та разом з тим, держави мають право застосовувати різні дії дипломатичного характеру, включаючи розірвання дипломатичних відносин, обмеження економічних, фінансових, науково – технічних та інших зв”язків, а також часткова або повна відмова від надання інформації про діяльність держави, обмеження доступу до інформації та її використання.

Міжнародно – правові джерела (ст.38 Статуту Міжнародного суду)

Загальні принципи права, признані цивілізованими націями

Міжнародні конвенції, загальні та спеціальні, що встановлюють правила, визначено признані конфліктуючими державами

Міжнародний звичай як доказ загальної практики, признаної в якості правової норми

Судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як додатковий засіб для визначення правових норм

Основні принципи міжнародного права – загальновизнані норми, що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Визначені у Декларації про принципи міжнародного права 1970р., Уставі ООН, Заключному акті Гельсінської наради щодо безпеки та співробітництва в Європі 1975р.

Принцип мирного співіснування держав незалежно від їх економічних, соціальних та політичних систем.

Принципи, що безпосередньо відносяться до підтримання міжнародного миру та безпеки: принцип незастосування сили чи погрози силою;

принцип мирного вирішення міжнародних спорів;

принцип територіальної цілісності держав;

принцип нерушимості післявоєнних кордонів.

Загальні принципи міжнародного співробітництва:

принцип суверенної рівності держав,

принцип невтручання,

принцип рівноправності та самовизначення народів,

принцип співробітництва держав,

принцип поваги прав людини,

принцип добросовісного виконання зобов”язань.

 

 

17. Сист міжнар договорів, щодо фін діял суб`єктів міжнар фін.

Міжнародні конвенції (договори) – угоди між суб”єктами

міжнародного права для регулювання відносин

між ними через створення взаємних прав та

обов”язків.

Система міжнародних договорів щодо фінансової діяльності

Угоди про створення міжнародних (регіональних) організацій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжнародних валютно – кредитних відносин (включаючи норми, викладені в уставах вказаних організацій):

Міждержавних міжнародних та регіональних організацій:

Договір про створення Міжнародного валютного фонду (1944);

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (1957), Договір про заснування Європейського фонду валютного співробітництва (1973), Єдиний Європейський акт (1985), Договір про Європейський союз (1993);

Договір про створення Арабського валютного фонду (1977);

Договір про заснування Валютного союзу Центральної Африки (1972) та інші;

Міжнародних (регіональних) міждержавних банків:

Договір про створення Міжнародного банку реконструкції та розвитку (1944);

Договір про створення Банку міжнародних розрахунків (1930);

Договори про створення Азіатського банку розвитку (1965); Арабсько – Африканського міжнародного банку (1964); Європейського інвестиційного банку (1957); Європейського банку реконструкції та розвитку (1989); розвитку (1974); Центральноамериканського банку економічної інтеграції (1960); Чорноморського банку торгівлі та розвитку (1994); та інші.

 

Угоди про міжнародні розрахунки, тобто про порядок здійснення розрахунків за торгові та неторгові операції в сфері міжнародних економічних відносин:

Платіжні угоди, в яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах у відповідності з законодавством, що діє в країнах – учасницях угод:

Договір про товарообіг та платежі між СРСР (Росією) і Японією (1991), Фінляндією (1989), Болгарією (1990);

Протокол про врегулювання розрахунків та платежів між Росією та КНР (1990);

 

Клірингові угоди про взаємний зарахування боргів та вимог по

зовнішньоекономічним операціям між державами без переказів валюти:

Договори СРСР з Італією (до 1957), з Францією (до 1960), з Норвегією і Швецією (до 1965) та інші.

Платіжно- клірингові угоди:

Договір про товарообіг і платежі між СРСР та Фінляндією (1979);

Договір про товарообіг та платежі між Росією і Японією (1991) та інші.

Міжнародні кредитні угоди, тобто міждержавні угоди про надання кредитів, в тому числі угоди про синдиційовані кредити, у визначеній валюті чи міжнародній рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД), або про поставку товару у кредит:

Угоди про врегулювання заборгованості держави Камбоджа перед СРСР (Росією) по державним кредитам (1991);

Угода про державний кредит для поставок з КНР в СРСР (Росію) товарів (1991);

Угода про форму обміну листами щодо кредитної гарантії для експорту сільськогосподарських товарів та продовольства з Європейської спільноти в СРСР (1991).

Міждержавні угоди про інвестиції (вкладення капіталів):

Єдиний інвестиційний кодекс Андської групи країн;

Сеульська конвенція про заснування Міжнародної агенції щодогарантій іноземних інвестицій (1985);

 

Міжнародні угоди про забезпечення фінансових зобов”язань суб”єктів міжнародної фінансової діяльності:

Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988);

Женевська конвенція про одноманітний закон про перевідний та простий вексель (1930);

Женевська конвенція щодо колізій законів про перевідний та простий вексель (1930);

Женевська конвенція про одноманітний закон про чеки (1931);

Женевська конвенція про гербовий збір у відношенні перевідних та простих векселів (1930);

Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924);

Брюссельський протокол до Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил щодо коносаменту 1924р. (1968);

Конвенція про міжнародну фінансову оренду (лізинг) (1988);

Конвенція про міжнародне фінансове представництво (факторинг) (1990);

Міжнародні податкові угоди, що систематизують оподаткування суб”єктів міжнародної діяльності та виключають подвійне оподаткування:

Угода про уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна між СРСР (Росією) та Бельгією (1987) та інші.

Міжнародні угоди про економічне співробітництво:

Угода про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією і Європейським співтовариством і його державами – членами (1989);

Угода між Урядом і Центральним банком Російської Федерації і Урядом і Національним банком Республіки Казахстан про взаємні зобов”язання та взаємну підтримку у зв”язку з введенням національних грошових знаків Республікою Казахстан (1993)

Інші міжнародні угоди про відношення майнового та немайнового характеру, що виникають при функціонуванні суб”єктів міжнародної фінансової діяльності, а також про порядок розгляду спорів між ними:

Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів (1980);

Н”ю – Йоркська конвенція про іскову давність у міжнародній купівлі – продажу товарів (1974), Віденський протокол про зміни Конвенції про іскову давність в міжнародній купівлі – продажу товарів (1980);

Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж (1985);

Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж (1961);

Вашингтонська конвенція про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами і іноземними особами (1965);

Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (1976);

Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН (1966);

Гаагська конвенція про полегшення міжнародного доступу до судів (1980);

Брюссельська конвенція про судову підсудність та виконання судових рішень по громадянським та торговим справах (1968);

Гаагська конвенція про громадянський процес (1954);

Гаагська конвенція про надання судових та позасудових документів (1965);

Гаагська конвенція про докази (1970);

Н”ю – Йоркська конвенція про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень (1958);

Регламент Арбітражного суду Міжнародної торгової палати (1975; із змінами 1988р.).