Довгострокове прогнозування: доктрина паритету купівельної спроможності

Хоча короткотермінове прогнозування валютних курсів справа сумнівна, передбачення довготермінових змін валютних курсів більш ймовірне. Протягом періоду від трьох до п’яти років зовнішня вартість валюти має тенденцію відображати зміни в її купівельній спроможності відносно купівельної спроможності інших валют. Дане співвідношення відоме як паритет купівельної спроможності.

Доктрину паритету купівельної спроможності найпростіше пояснити за допомогою кількох рівнянь. Припустимо, що мова йде про США та Аргентину. Згідно з даною доктриною, відносні зміни рівнів цін двох країн, спричинені різними рівнями інфляції, стануть причиною таких самих відносних змін зовнішньої вартості американського долара та аргентинського песо, як це виражено за допомогою валютного курсу, що пов’язує обидві валюти:

де Р —рівень цін в Сполучених Штатах (приписка us) і в Аргентині (приписка arg) в час t або в попередній час 0.

S —доларова ціна аргентинського песо в час t або в час 0.

Використовуючи показники для вираження рівня цін, припустимо, що Р_{t, us} = 125,
Р_{t ,arg}= 200; і Р_{0, us} і Р_{0, arg} = 100, S₀ - $0,10. Яке значення в такому разі має S_t? За допомогою рівняння встановлюємо, що S_t = $0,0625.

Доктрину паритету купівельної спроможності валют може також бути сформульовано в показниках темпів інфляції. Нехай r_{t, us} — рівень інфляції в США за період t, a r_{t, arg} — інфляції в Аргентині за той самий період.
Тоді Р_{t, us} = Р_{0, us} (1 + r_{t, us}) і Р_{t, arg} = Р_{0, arg} (1+ r_{t, arg}). Підставивши ці вирази в рівняння, отримуємо:

Припустімо, що r_{t, us} = 25%, r_{t, arg} = 100%, S₀ = $0,10. Потім за допомогою рівняння встановлюємо, що S_t = $0,0625. Таку саму відповідь було отримано з рівняння з використанням тих самих даних, але виражених в показниках рівня цін.

Економістами було висунуто декілька заперечень стосовно доктрини паритету купівельної спроможності валют, як на теоретичному, так і емпіричному рівнях. Основне теоретичне заперечення доктрини стосується неадекватного висвітлення нею операцій, що визначають валютні курси. Для визначення паритету купівельної спроможності валют використовується лише рівень цін товарів, тоді як валютні курси визначаються операціями руху капіталу, а також операціями з товарами. На емпіричному рівні найсерйозніше зауваження стосується питання відповідних індексів цін. Використання індексів цін експортних та імпортних товарів є майже тавтологією: відповідні паритети цін однорідних товарів повинні погоджуватися з дійсним валютним курсом. Деякі економісти також нехтують індексами оптових цін, оскільки вони можуть бути середньозваженими товарами, що продаються. Ідеальним індексом був би індекс, що базувався б на одному й тому самому асортименті товарів в обох країнах, але статистичні органи не збирають подібних показників. З прагматичного погляду, показник життєвого рівня, можливо, був би найбільш відповідним для застосування доктрини паритету купівельної спроможності валюти. Інші заперечення стосуються умов, здатних створити невідповідність між: валютним курсом паритету купівельної спроможності і дійсним валютним курсом протягом тривалого часу, таких, як всілякі обмеження, запізніла реакція офіційних осіб на порушення рівноваги платіжного балансу, вплив коливань валютного курсу на рівень цін і спекуляція.

Слід відзначити, що більшість критиків доктрини паритету купівельної спроможності валюти не відкидають її повністю. Загальновизнано, що в періоди швидко зростаючої інфляції найважливішою детермінантою змін валютних курсів стає зміна купівельної спроможності національних валют. Емпіричні дослідження підтвердили неспроможність доктрини пояснити довготривалі зміни валютних курсів під час інфляції.

Доктрина паритету купівельної спроможності валюти є непоганим методом передбачення валютних курсів, коли відмінності в рівні цін становлять значну величину. Проте при цьому не слід забувати, що економіст-аналітик повинен правильно передбачити рівні інфляції в обох країнах. Прогноз курсів національної валюти на триваліший період може бути критичним при прийнятті рішень у міжнародному бізнесі (наприклад, при розміщенні промислових підприємств в інших країнах). Але рівність курсів (паритет) не може допомогти бізнесменам спрогнозувати курс валюти на 3-6 місяців вперед (часовий горизонт більшості міжнародних платежів) або на рік вперед (часовий горизонт бюджетного планування багатонаціональних компаній). У коротших часових межах валютні курси можуть значно відхилятися від паритетів купівельної спроможності, оскільки вони залежать від короткотермінових відсоткових ставок і очікувань цін. Крім цього, потрібний час, щоб попит і пропозиція іноземної валюти пристосувалися до інфляції. Саме ця розбіжність і робить паритети купівельної спроможності корисними для прогнозування: рівень інфляції стає «основним індикатором» майбутніх валютних курсів.