Організація міжнародних лізингових операцій

В українській мові відсутній еквівалент терміна «лізинг». Будь-яке визначення терміну не є вичерпним і не враховує усіх форм прояву цього гнучкого кредитного інструмента.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає орендувати, брати під оренду.

В загальному розумінні лізинг являє собою договір, що передбачає надання лізингодавцем лізингоотримувачу належних йому устаткування, машин, комп’ютерної та оргтехніки, транспортних засобів, споруджень виробничого, торгівельного і складського призначення у виключне користування на певний термін за визначену винагороду — орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покриває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.

Згідно з Законом України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.

Лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцєм у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодєржувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізиигоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власності, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об’єктами лізингу:

• об’єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 ЗаконуУкраїни «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств;

• земельні ділянки та інші природні об’єкти.

Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвестуванням.

Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма правами, що випливають із цього, і нормами державного регулювання. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчення терміна лізингу і виплати всієї обумовленої суми договору об’єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо угодою не передбачений викуп суб’єкта лізингу по залишковій вартості або передача у власність лізингоотримувачу). При кредиті ж банк лишає за собою право власності на об’єкт, як заставу позики.

Економічна сутність лізингу робить його застосування найефективнішим у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому зазначається її конкурентноздатністю і наявністю засобів у користувача цієї продукції.

У міжнародному бізнесі набули розповсюдження такі форми лізингу (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Форми організації лізингових операцій

Оперативний лізинг — це лізингові контракти, що укладаються на короткий і середній термін (коротше амортизаційного періоду), відповідно до яких орендарю надається (при дотриманні визначеного терміна) право в будь-який інший час розірвати договір. Як правило, це об’єкт лізингу, при якому орендарі швидко змінюють один одного. Орендодавець тут несе підвищений ризик. А орендарі, що швидко змінюються, змушують лізингову компанію виявляти особливий інтерес до гарного утримання предмета лізингу. Часто лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об’єкта лізингу, тобто регламентний ремонт, страхування, здійснюючи тим самим повносервісний лізинг або частково сервісний лізинг (у контракті визначається поділ зобов’язань). Після завершення терміна дії договору лізингу предмет договору може бути повернутий власнику або знову зданий в оренду.

Фінансовий лізинг характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування. Фактично фінансовий лізинг являє собою форму довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміна дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об’єкт оренди, продовжити угоду або укласти нову, а також купити об’єкт лізингу по залишковій вартості (вона носить чисто символічний характер).

При майновому лізингу розрізняють лізинг нового майна (із перших рук) і лізинг майна. яке було у користуванні (із других рук), тобто підприємець продає майно, власником якого він є і ним уже користується.

По об’єктах угод розрізняють лізинг рухомого (дорожній транспорт, повітряний і морський транспорт, вагони, контейнери, техніка зв’язку) і нерухомого майна (торгові і конторські будинки, виробничі помешкання, склади й ін.).

При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому для використання в економічних і виробничих цілях. Так само, як і в угодах із рухомим майном, контракт укладається на термін менший або рівний амортизаційному періоду об’єкта; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.

При зворотньому лізингові укладається договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

При пайовому лізингові здійснення лізингових операцій відбувається за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Міжнародний лізинг передбачає укладання договору лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, коли майно чи платежів перетинають державні кордони.

Як уже було відзначено, лізинг підрозділяється на оперативний і фінансовий. Наприклад, при оперативному лізингу автотранспортних засобів від орендаря потрібна гарантія того, що після закінчення терміна оренди, машина буде мати певну залишкову вартість. Оренда з такою гарантією називається орендою відкритого типу (ореn-еnd), а без неї — закритого типу (сlosed-еnd).

Різновидом лізингу, застосовуваного в міжнародній сфері, стали угоди «дабл діп». Їхній зміст полягає в комбінації податкових пільг у двох і більше країнах. Наприклад, у 80-ті роки придбання ряду літаків було кредитовано через «дабл діп» між США й Англією. Вигода від податкових пільг в Англії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США — якщо орендодавець має тільки право володіння.

Механізм лізинговий операцій показаний на рис. 5.6.

Оскільки лізинговій компанії часто не вистачає власних коштів для здійснення лізингових операцій, вона може залучати позички. Така операція одержала назву лізингу з додатковим залученням коштів (рис. 5.7).

Часто лізинг здійснюється не напряму, а через посередника.

 

1 - заявка на устаткування; 3 – устаткування;

2 - плата за устаткування; 4 – орендні платежі.

Рис. 5.6. Загальна схема механізму проведення лізингу

Основний орендодавець одержує переважне право на одержання орендних платежів. У договорі зазвичай обумовлюється, що у випадку банкрутства третьої ланки орендна плата буде надходити основному орендодавцю. Подібні угоди одержали назву сублізинг.

Останнім часом одержала поширення практика укладання угоди між виробниками устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову мережу постачальника, а постачальник розширює межі збуту своєї продукції. Ці угоди, що одержали назву «поміч у продажі» (seles-аid), застосовуються зазвичай дія устаткування низької вартості від 5 до 20 тис. дол.

При постійному і тісному співробітництві підприємств із лізинговими компаніями можливе укладання угод по наданню лізингової лінії (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю брати додаткове устаткування в лізинг без укладання щоразу нового контракту.

Лізинг — операція, що відрізняється досить складною організацією. У багатьох угодах мають місце як мінімум три контракти: 1) між орендарем і орендодавцем; 2) між постачальником і орендодавцем; 3) між орендодавцем і банком.

 

1 – заявка на устаткування; 4 – платежі за позикою;

2 - позичка без права регресу на лізингодавця; 5 – устаткування;

3 – плата за устаткування; 6 – орендні платежі.

Рис. 5.7. Механізм лізингу із додатковим залученням коштів

 

Зазвичай перед початком угоди проводиться ретельний аналіз фінансового стану клієнта. У лізингу дуже важлива гарантія того, що до кінця контракту устаткування буде мати визначену залишкову вартість. Для цього існує система страхування залишкової вартості. Орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від усіх випадків ризику (пожежі, крадіжки і т.д.) і протягом 15 днів із початку лізингу подає орендодавцю засвідчену копію страхового полісу.

Необхідно відзначити, що у сфері лізингу рухомого майна були вироблені стандартні типи контрактів, у той час як в обласгі лізингу нерухомого майна окремі пункти контрактів складаються в індивідуальному порядку з урахуванням розміру об’єктів і триваліших термінів дії контрактів.

Найважливішою частиною договору лізингу є узгодження лізингових платежів, що можуть враховувати різноманітні вимоги клієнтів.