Продаж транспортних засобів

Часто під час продажу транспортних засобів використовуються селективні дистриб’юторські угоди.

За такими угодами основним обов’язком постачальника є:

• не продавати самостійно, без дистриб’ютора, договірні товари кінцевим споживачам на договірній території;
• не здійснювати самостійно або через інших дистриб’юторів сервісне обслуговування проданого товару на договірній території.

Постачальнику заборонено обмежувати прямо чи опосередковано свободу дистриб’ютора під час придбання ним у третіх осіб запасних частин, що конкурують з договірними і відповідають їм за якістю. Тобто, незважаючи на те, марки яких автомобілів продає дистриб’ютор, він має право закуповувати запасні частини до них у тому місці, що є, на його думку, оптимальним для ведення бізнесу.

Виробник транспортних засобів не може прямо чи опосередковано обмежувати свободу:

• постачальників запасних частин – поставляти їх на свій вибір дистриб’юторам, включаючи тих, що входять до збутової мережі виробника;
• виробників запасних частин – маркувати їх своїм товарним знаком і найменуванням.

Він зобов’язаний надати будь-якому підприємству, навіть такому, що не входить до дистриб’юторської мережі, на компенсаційній чи безоплатній основі технічну інформацію, необхідну для здійснення гарантійного і післягарантійного обслуговування договірних і супутніх товарів, якщо вона не є інтелектуальною власністю або ноу-хау виробника. Тобто дистриб’ютору така інформація має надаватися обов’язково.

Обов’язками дистриб’ютора є:

1. без згоди постачальника не модифікувати договірні товари, якщо така модифікація не замовлена кінцевим споживачем і не стосується конкретного транспортного засобу, що купується кінцевим споживачем;

2. не виробляти товари, що конкурують з договірними товарами;

3. не продавати нові транспортні засоби, що виробляються іншим постачальником, за винятком випадків продажу їх в окремих приміщеннях, з окремим керівництвом через окрему юридичну особу і у спосіб, що унеможливлює сплутування з такою продукцією;

4. перешкоджати виникненню у третіх осіб можливості безпідставно збагачуватися шляхом надання післяпродажного обслуговування в загальних майстернях, збудованих за рахунок інвестицій постачальника, в яких знаходиться поставлене ним обладнання і навчений ним персонал;

5. не продавати запасні частини, які конкурують з договірними товарами і не підходять для ремонту договірних товарів;

6. не відкривати за межами договірної території філії та відділення зі збуту договірних товарів;

7. не уповноважувати третіх осіб здійснювати збут чи обслуговування договірних товарів поза договірною територією;

8. не поставляти договірні товари суб’єктам підприємницької діяльності, які не є членами збутової мережі;

9. не поставляти дистриб’юторам запасні частини із переліку договірних товарів, за винятком випадків, коли вони використовуються для ремонту транспортного засобу;

10. не продавати кінцевим споживачам транспортні засоби чи відповідні товари через посередників, за винятків випадків, коли такі посередники мають попереднє письмове уповноваження від конкретного споживача купувати конкретний транспортний засіб.

Дистриб’ютор також може взяти на себе такі зобов’язання:

1. додержуватися під час збуту і післяпродажного обслуговування мінімальних стандартів виробника щодо:

o обладнання ділових і технічних приміщень;

o спеціалізованого технічного персоналу;

o реклами;

o одержання, збереження і відправлення договірних товарів, особливо стосовно належного функціонування транспортного засобу;

2. замовляти договірні товари у постачальника тільки у визначений час і через визначені інтервали за умови, що вони не перевищують трьох місяців;

3. сприяти продажу на договірній території певної кількості товарів протягом певного періоду, визначеного сторонами в договорі;

4. мати потрібну кількість необхідних для продажу і обміну договірних товарів;

5. здійснювати гарантійне й аварійне обслуговування договірних товарів;

6. інформувати споживачів, якою мірою в транспортних засобах, що продаються, можуть використовуватися запасні частини із інших джерел.

Дія договору припиняється згідно із загальними правилами відповідного законодавства. В Європейському Співтоваристві до селективних дистриб’юторських договорів застосовуються норми постанови ЄС № 1475/95 «Про застосування статті 85(3) Договору до деяких категорій договорів зі збуту транспортних засобів та наданню послуг».

Відповідно до зазначеної Постанови селективний дистриб’юторський договір не може бути укладеним на строк, що перевищує п’ять років. Якщо його укладено на невизначений строк, то припинення договору здійснюється шляхом повідомлення однією із сторін іншої не менше ніж за два роки до заявленої дати. Цей строк може бути скорочено до одного року, якщо:

• постачальник згідно із застосовним законом або нормами самого договору зобов’язаний сплатити дистриб’ютору відповідну компенсацію у разі припинення договору;
• якщо дистриб’ютор вперше почав працювати у збутовій мережі і строк дії договору є першим п’ятирічним строком.

Строк попереднього повідомлення менш ніж за один рік також використовується, якщо постачальник припиняє договір у зв’язку зі значною реорганізацією всієї або більшої частини збутової мережі, а також у випадку порушення однією із сторін обов’язків за договором.

Кожна із сторін договору зобов’язана попередити іншу сторону про те, що вона не має наміру поновлювати строк дії договору, не менше ніж за шість місяців до його закінчення.