Роль та місце України в сучасному світі

Нині для України особливо великого значення набуває розро­бка та формування такої зовнішньої політики, яка сприяла б ус­пішній реалізації внутрішніх економічних та політичних реформ, формуванню нової політичної культури суспільства та нової сис­теми цінностей. Як свідчить передовий політичний досвід, ефек­тивна зовнішня політика держави здатна не тільки забезпечити розуміння світовим співтовариством причин та цілей таких ре­форм, а й сприяти їх широкій міжнародній політичній, економіч­ній та моральній підтримці. Як зазначав у інавгураційній промові 23 січня 2005 року Президент України Віктор Ющенко: «Ми до­бром і повагою вітаємо всіх наших сусідів і на Сході і на Заході. Я буду все робити для розвитку стабільного співробітництва з усіма країнами. Україна стане надійним партнером у боротьбі зі старими і новими загрозами: тиранією, війною, бідністю, природ­ними лихами і тероризмом».

У тій дуже складній економічній і політичній ситуації, в якій нині опинилася Україна, її зовнішня політика повинна бути спрямована на те, щоб ефективно забезпечувати інтереси не тіль­ки безпеки держави, а й економіки, активно боротися за ринки збуту продукції своєї промисловості та сільського господарства, налагоджувати нові й відновлювати старі взаємовигідні економі­чні зв'язки. Тільки розвиваючи та підтримуючи добрі стосунки з усіма своїми сусідами, налагоджуючи взаємовигідне економічне співробітництво з іншими країнами світу, Україна може гаранту­вати захист своїх національних інтересів.

Сучасний курс зовнішньої політики України характеризується чітко визначеними орієнтирами й конкретним механізмом їх по­слідовної реалізації. «Наша національна стратегія, — підкреслив Президент України Віктор Ющенко, — це шлях, яким іде Об'єдна­на Європа. До цієї мети ми будемо йти сміливо, прямо і наполег­ливо».

Другий шлях — це співробітництво з країнами СНД. У своєму ставленні до СНД Україна і виходить насамперед з економічної та політичної доцільності існування Співдружності, необхідності розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних, культурних, гуманітарних відносин між державами-учасницями. Виходячи саме з цих обставин, Україна приєдналася до Договору про створення Економічного союзу СНД, підписавши угоду про асоційоване членство. Наша держава бере участь у здійсненні й багатьох інших важливих економічних угод у рамках СНД. Вод­ночас Україна відповідно до свого законодавства не бере участі в такому міждержавному співробітництві, що спрямоване на пере­творення Співдружності у наддержавну структуру конфедерати­вного чи федеративного характеру, не входить до військово-політичних структур СНД.

Саме тому практичний досвід існування СНД переконав, що двостороннє співробітництво держав-учасниць у різних галузях розвивається в ньому ефективніше, ніж багатостороннє, хоч для останнього створено більш ніж достатню міжнародно-правову базу (за час існування СНД підписано близько 1000 багато­сторонніх документів). Це багато в чому пояснюється об'єктив­но існуючими розбіжностями в позиціях держав-учасниць. Щоб досягти високого рівня ефективності багатостороннього співро­бітництва в рамках СНД, необхідна реальна заінтересованість у цьому всіх сторін, а її брак неможливо замінити простим адмі­ніструванням або створенням «наддержавних» структур. Дуже показовий у цьому відношенні приклад: сотні документів про так звану «інтеграцію», підписаних у рамках СНД на рівні глав держав і глав урядів, не діють, за винятком авіабудівних під­приємств України, Росії, Казахстану, які створили консорціум для випуску літака АН-124. Зараз успішно ведуться переговори про продаж цього літака в інші країни, у т. ч. й розвинуті, які мають власну авіаційну промисловість. Цей приклад є яскравим виявом не абстрактної, а реальної інтеграції на базі конкретних економічних інтересів та спільної вигоди всіх заінтересованих сторін.

Україна й далі вестиме активну й урівноважену політику, ме­тою якої буде відновлення взаємовигідних зв'язків з колишніми республіками СРСР. Передовсім це стосується відносин з Росією. Для дальшого успішного розвитку цих відносин велике значення мало підписання широкомасштабного політичного договору між Україною і Росією, остаточне вирішення проблем Чорноморсько­го флоту. Великий вплив на розвиток українсько-російських від­носин відіграли зустрічі Президентів двох країн Віктора Ющенка і Володимира Путіна.

Надзвичайно важливим для підтримки внутрішніх економіч­них реформ в Україні є азіатсько-тихоокеанський, латиноамери­канський та африканський напрями зовнішньополітичної діяль­ності нашої держави. Особливо перспективним щодо цього може бути налагодження взаємовигідних економічних зв'язків із краї­нами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, який усе більше роз­глядається як регіон XXI ст. і характеризується найдинамічніши-ми темпами економічного розвитку у світі. Для України багато країн цього регіону можуть бути потенційними інвесторами в її економіку, бо свого часу частка України в загальносоюзному об­сязі економічного співробітництва саме з цими країнами стано­вила за деякими позиціями понад 50 %.

Країни Латинської Америки, Азії та Африки також можуть стати дуже привабливим ринком для української малоконкуре-нтоспроможної на Заході продукції. Саме на цьому зовнішньо­політичному напрямі можна здійснити реалізацію багатьох взаємовигідних спільних економічних проектів. У цих країнах є інтерес, наприклад, до харківських тракторів, кременчуцьких вантажних автомобілів, київських екскаваторів, запорізьких «Тав-рій», Антонівських літаків тощо. Необхідно пам'ятати і про те, що країни цих регіонів є джерелом важливих сировинних та інших матеріалів для підприємств нашої держави. Необхідно й надалі зміцнювати наші зв'язки з країнами Близького й Серед­нього Сходу. Надзвичайно важливим чинником для здійснення нашої ефективної зовнішньополітичної діяльності є зосере­дження в цьому регіоні значних резервів вільних капіталів та наявність містких ринків збуту для продукції українських під­приємств.

Важливою складовою частиною зовнішньополітичної дія­льності України є розширення її участі в діяльності міжнарод­них організацій. Наша держава й надалі буде проводити лінію на активне співробітництво з ООН, яка була й залишається од­ним із гарантів суверенітету, територіальної цілісності та не­порушності наших кордонів. Ось чому необхідно й надалі здійснювати та розширювати участь України у миротворчій ді­яльності ООН.

Водночас необхідно зазначити, що міжнародне становище України досить складне, оскільки складним залишається розви­ток сучасних міжнародних відносин, функціонування яких відбу­вається під впливом різних, часто взаємно протилежних тенден­цій. Виявом однієї з цих тенденцій став розпад таких багато­національних держав, як СРСР, Югославія, Чехословаччина, який спричинив до радикальних змін у геополітичному розвитку не тільки Європи і Азії, а й усього світу. Цей процес дезінтеграції, як свідчить розвиток подій, ще далекий від завершення.

Іншою тенденцією всесвітнього розвитку є інтеграція, яка до­мінує в Західній Європі, Північній Америці, певною мірою в Азі-атсько-Тихоокеанському регіоні, де складаються потужні «інтег­раційні поля» (Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН). Сучасне світове співтовариство активно формується за умов могутнього глобального економічно-інтеграційного процесу, який охопив майже всі регіони світу.

Із самого початку свого існування Україна опинилася у сфері впливу названих процесів, різноспрямованих міжнародних тен-

денцій. Наприклад, саме виникнення Української держави є од­ним із результатів дезінтеграції тоталітарної системи та одним з найважливіших геополітичних зрушень у повоєнній Європі. Нині Україна як незалежна держава вирішує багато економічних, полі­тичних та соціальних проблем свого розвитку. Водночас наша держава не може стояти осторонь світових глобальних та регіо­нальних інтеграційних процесів, не може не намагатися вплинути на їх розвиток з метою забезпечення своїх національних інтере­сів. З цією метою Україна розширює свою діяльність у рамках ООН та ОБСЄ, співробітництво з ЄС і НАТО (див. Додатки до глави 12).

Особливе місце займають взаємовідносини між США і Украї­ною. «Наші дві країни — глобальні партнери у справі свободи, безпеки й процвітання у XXI столітті», — заявив Віктор Ющенко під час своєї зустрічі з Президентом США Джорджем Бушем у Білому домі у квітні 2005 р. У свою чергу, глава Білого дому за­вірив, що США стоятимуть поруч з Україною, допомагатимуть їй у побудові демократичного, громадянського суспільства. Він зве­рнувся з проханням до Конгресу виділити 60 млн доларів на до­помогу Україні. За словами Джорджа Буша, конгресмени пого­дилися допомогти Україні в її вступі до СОТ, а також зняти торговельні обмеження щодо України, запроваджені законом Джексона-Венніка.

Україна, як самостійна держава, маючи великий природний, економічний, культурний та інтелектуальний потенціал, може зробити значний внесок у розвиток світової цивілізації та забез­печення міжнародної безпеки.