Мета та принципи діяльності ООН



Організація Об’єднаних націй - ООН (United Nations -UN, United Nations Organization - UNO) була утворена в 1945 р. Дата ратифікації її Статуту - 24 жовтня - відзначається як День ООН. Засновниками була 51 держава, серед яких - і Ук-раїна. Нині в складі ООН налічується 185 країн-учасниць з 234 країн світу. Решта країн не є членами ООН переважно через те, вони не повністю незалежні (наприклад, Фарерські Ос-трови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєднали-ся до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їх урядів, це може порушувати їх конституційний статут не-приєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія; але й вони мають в ООН своїх спостерігачів. Крім них, статус спос-терігачів надано деяким організаціям (Європейський Союз, Організація африканської єдності, Організація Ісламська кон-ференція, Міжнародний комітет Червоного хреста та ін).

 

Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які бе-руть на себе зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Нові члени приймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомен-дацією Ради Безпеки.

 

Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська, російська, іспанська, французька, китайська, арабська; робо-чими мовами, що вживаються в повсякденній роботі, є англійська і французька.

 

За типологічною класифікацією ООН – глобальна, універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація.

 

Як уже згадувалося в попередніх розділах, головною метою при утворенні ООН передбачалось збереження миру в усьому світі, запобігання військових конфліктів. Але поступо-во поле діяльності Організації розширювалось, охоплюючи інші напрями міжнародного політичного співробітництва, економічні й соціальні відносини, культуру, науку, екологію тощо. Можна з певністю твердити, що немає такої сфери в міжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. При цьому найдинамічнішим виявилось розширення компетенції ООН саме в соціально-економічній сфері.

 

Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованих закладів, фондів Організації спрямована на регулювання еко-номічного співробітництва між її членами. Серед спеціалізова-них закладів є могутні організації, які беззаперечно керують сьогодні найважливішими сферами міжнародної економіки, – МВФ, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі. В струк-турі ООН є органи, що регулюють міжнародні економічні відносини на галузевому рівні (ЮНІДО, ФАО, ІКАО, та ін.), й такі, що координують співробітництво між країнами на регіональному рівні (регіональні комісії ЕКОСОР).

 

Чим глибше розвивається міжнародний поділ праці, тим тіснішими й різноманітнішими стають міжнародні економічні стосунки, тим складнішою й розгалуженішою стає структура ООН. З’являються нові напрями діяльності, нові органи, про-грами, фонди. ООН своєчасно реагує на політичні й еко-номічні зрушення, що відбуваються в світі. Так, з розпадом ко-лоніальної системи виникла велика група держав, що розвива-ються. Цим країнам конче необхідна економічна допомога, й ООН взяла на себе основне завдання з вирішення проблеми. В 1960 р. було утворено Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), головна мета якої - кредитування саме цієї групи країн. В 60-х роках засновано Програму розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), що також спрямована насамперед на допомогу країнам, що розвиваються, - Конференцию з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організацію з про-мислового розвитку (ЮШДО) з аналогічними пріоритетами.

 

Діяльність ООН супроводжується значними витратами коштів, тому для підтримки функціонування Організація ут-ворює відповідні фонди й щороку затверджує бюджет. Внесок кожної країни відповідає її економічній могутності. Найбільшу частку вносять США (25% усіх коштів), далі йдуть Японія (21), Німеччина (10), Франція (6,5), Велика Британія (5,1), Італія (5,4). Частка України становить 0,2%.

 

Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією, то й цілі її діяльності мають широкомасштабний, узагальнюю-чий характер. Вже йшлося, що започаткованою метою ставило-ся збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілей розширилося. Втім і тепер цілі організації охоплюють найваж-ливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:

 

♦ підтримка міжнародного миру й безпеки шляхом прий-няття ефективних колективних заходів і мирного уре-гулювання спорів;

 

♦ розвиток дружніх відносин між націями на основі пова-жання принципів рівноправності та самовизначення народів;

 

♦ забезпечення міжнародного співробітництва по вирішенню міжнародних економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем, заохочення пова-жання прав людини для всіх людей без будь-яких ви-нятків;

 

♦ перетворення ООН на центр узгоджених зусиль для досягнення цих цілей.

 

Ми бачимо, що всі цілі пов’язані між собою й логічно випливають одна з одної. Сфера економічних відносин іддзеркалюється в третьому блоці цілей. Соціально-еко-номічні цілі тут сформульовані дуже стисло, але вони розгалу-жуються й конкретизуються в структурі цілей окремих ор-ганів і організацій системи ООН.

 

Розглянемо докладніше зміст цілей та їх актуальність. Підтримка міжнародного миру й безпеки була продекларована головною метою по гарячих слідах Другої світової війни. Руйнівні наслідки війни були такі очевидні й вражаючі, що народи планети одностайно визначили мир як найзначнішу цінність для людства. Головні зусилля ООН були спрямовані на запобігання третьої світової війни. І ось вже більш як півсторіччя вона справляється з цим завданням, і вже тільки це виправдовує сподівання на ООН як на гарант мирного співісну-вання народів. Проте регіональні конфлікти, в тому числі із за-стосуванням сили, виникають і досі в різних куточках земної кулі. Можна нагадати війни в Кореї, В’єтнамі, на Близькому Сході (між Ізраїлем та арабськими країнами, між Іраном та Іра-ком, Іраком і Кувейтом), між Лівією й Чадом, Ефіопією й Со-малі, громадянські війни в Заїрі, Анголі та ін. Практично в усіх цих випадках ООН докладала зусиль до припинення військо-вих дій, і це здебільшого давало позитивні наслідки. Колектив-на воля членів світового форуму, яким є ООН, спроможна по-долати агресивні наміри й дії екстремістських режимів, врегу-лювати складні й суперечливі відносини між державами.

 

Значної уваги ООН надає запобіганню війн, тобто усунен-ню суперечностей до того, як вони перетворяться на збройне протистояння. В цьому відношенні треба сказати насамперед про заходи щодо нерозповсюдження атомної зброї і припинен-ня гонки озброєнь. Крім того, в багатьох випадках ООН в особі Генерального секретаря виступила арбітром у вирішенні складних міжнародних конфліктів.

 

Наступна мета – розвиток дружніх відносин між націями – органічно пов’язана з головною метою. Саме через поро-зуміння між народами можна встановити стійкий і міцний мир на Землі. В цьому плані виокремлюються два напрямки подолання протистоянь: Захід–Схід та Північ–Південь. Про- 73 тиріччя Захід–Схід грунтувалось на антагонізмі двох соціаль-них систем – ринкової (капіталістичної) й соціалістичної. До середини 80-х років воно було головною проблемою в справі збереження миру на планеті. Найгострішими були 40-ві й 50-ті роки ХХ ст. Але поступове налагодження зв’язків між обома блоками (причому не тільки політичних, а й економічних, культурних), знімало гостроту протистояння, збільшувало взаємозалежність між країнами, надавало можливість широким колам суспільства по обидві сторони реально, без уперед-ження зайнятися пошуками шляхів до цивілізованого поєднання. На сьогодні суперечність між Заходом і Сходом майже вичерпано, і чимала заслуга в цьому належить ООН.

 

Протиріччя по напрямку Північ–Південь грунтуються на існуванні суттєвої розбіжності в економічних рівнях між розви-нутими країнами (Північна Америка, країни Європи, Японія) і країнами, що розвиваються. Уряди й громадськість країн Півдня схильні звинувачувати багаті країни в несправедливій політиці щодо бідних країн. В цьому є певний сенс, особливо якщо зауважити, що значна частка країн, що розвиваються, бу-ла в колоніальній залежності. Але, з іншого боку, такі звинува-чення не завжди обгрунтовані й часто слугують виправдовуван-ням безпорадної внутрішньої політики національних лідерів де-яких країн. Організація Об’єднаних Націй здійснює суттєвий внесок в подолання цього протистояння. Насамперед, під її егідою створено фонди, програми, комісії, організації, що спря-мовані на допомогу найбіднішим країнам. В 1974 р. було роз-роблено концепцію й прийнято програму Нового міжнародного економічного порядку (НМЕП), яка була затверджена Гене-ральною Асамблеєю ООН. Ця програма (докладніше про неї – в п. 3.3.) – наслідок вимог країн, що розвиваються, про перебу-дову механізму міжнародного співробітництва, зокрема в сферах фінансів і кредиту. ООН здійснює заходи з вирішення про-блеми боргів країн, що розвиваються; значна частина цих боргів скасована, що поліпшує становище найбідніших країн. Вона очолює процес мобілізації ресурсів на подолання масової зли-денності в світі.

 

ООН багато зробила для викорінювання залишків ко-лоніалізму й расизму. Завдяки ООН завершився практично процес деколонізації; певну роль тут відіграла Рада з опіки, яка допомогла адаптуватися деяким колишнім колоніям до статусу незалежності. Завдяки фондам ООН щороку численна група людей з найбідніших країн набуває освіту й високу кваліфікацію фахівців, у тому числі в наукових центрах розви-нутих країн.

 

У третьому блоці цілей наголос робиться на міжнародно-му співробітництві для вирішення соціально-економічних і гу-манітарних проблем, що стають сьогодні перед людством. Це насамперед проблеми міжнародних економічних відносин. Вже згадувалося, що в структурі ООН діють багато органів, організацій і програм, що регулюють економічні відносини між країнами як на галузевому, так і на регіональному рівнях; за-гальне керівництво процесом регулювання здійснює ЕКОСОР. Докладніше діяльність цих закладів розглянуто далі.

 

Одним з пріоритетних напрямів функціонування ООН у гуманітарній сфері є збереження й поширення знань про куль-турні надбання людства. Вона розробляє і втілює в життя про-грами підтримки розвитку національної культури всіх країн і регіонів. Країнам, що розвиваються, в цьому відношенні на-дається особлива допомога. Завдяки ООН збережено від заги-белі багато унікальних пам’яток історії й культури в багатьох куточках світу (наприклад, Ангкор-Ват у Камбоджі, Боробу-дур в Індонезії). Велику роль у поширенні знань про культуру народів світу, а також досягнень сучасної науки й освіти відіграє орган ООН – Організація з освіти, науки й культури (ЮНЕСКО).

 

Загострення економічних проблем у світі спонукало ООН до розробки заходів щодо охорони довкілля. Світовий океан, повітряний простір, Антарктида були визначені як спільне надбання людства, охорона якого має бути справою всіх на-родів світу. Для координації зусиль у сфері екології утворено спеціальну Програму з довкілля – ЮНЕП.

 

ООН дбає про найменш захищені верстви населення. З цією метою в її структурі існують спеціальні фонди та програми. Се- 75 ред них – управління по справах біженців; Фонд розвитку для жінок (ЮНІФЕМ); Фонд у галузі народонаселення (ЮНФПА); Бюро з допомоги в разі стихійного лиха (ЮНДРО); Всесвітня продовольча програма (ВПП) та ін. Завдяки гу-манітарній допомозі ООН вдалося врятувати від голодної смерті мільйони людей у Східній Африці й зоні Сахелю (напів-пустелі Західної Африки) під час тривалої посухи. Термінова до-помога продовольством і медикаментами надається населенню, потерпілому внаслідок бойових дій у різних регіонах.

 

Важливою гуманітарною метою є забезпечення прав лю-дини. Для координації зусиль ООН у цій сфері в складі Сек-ретаріату є посада Верховного Комісара з прав людини. Серед гуманітарних програм ООН є також програми боротьби з наркотиками і курінням, боротьби зі СНІДом тощо.

 

Нарешті, заключною (але не менш важливою) метою є пе-ретворення ООН на центр спільних зусиль націй для здійснення попередніх цілей. Важливим завданням є розробка такої стратегії ООН, яка поєднала б інтереси націй на державному рівні із сподіваннями широких верств усього людства на стійкий мир, забезпечене життя й справедливе відношення до прав людини. На міжнародному рівні має бути зважений підхід між національним суверенітетом і загальною світовою відповідальністю. Це означає, що держава – член ООН доб-ровільно віддає частину своїх національних функцій у веден-ня Організації, з тим щоб забезпечити спільні інтереси людст-ва. ООН, таким чином, набуває наднаціонального статусу. Статут ООН передбачає, що коли зобов’язання держав згідно зі Статутом виявляється в суперечності з їх зобов’язаннями з якихось інших міжнародних угод, то переважну силу мають зобов’язання по статуту ООН. Тенденція перетворення ООН на всесвітній наднаціональний орган відбувається непросто, долаючи опір урядів, політичних рухів і суспільних груп. Вона поки ще не стала всесвітнім урядом, але така модель ООН роз-глядається багатьма політиками й науковцями. Нині актуальною проблемою є залучення до участі в системі ООН не тільки урядів, а й усіх елементів громадськості: громадян та їх ор- 76 ганізацій, ділових кіл, науково-дослідних закладів, засобів ма-сової інформації.

 

Принципи діяльності ООН логічно пов’язані з її цілями. Вони є взірцем, еталоном міжнародних відносин для будь-якої країни і відповідають поняттям справедливості й гуманності, які прийняті в людському спілкуванні. Головні принципи:

 

♦ суверенна рівність усіх членів;

♦ сумлінне виконання взятих на себе за Статутом обов’язків;

♦ вирішення міжнародних суперечок мирними способами і таким чином, щоб не завдати погрози міжнародно-му миру, безпеці й справедливості;

♦ утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти іншої держави;

♦ надання Організації всілякої допомоги в усіх її діях, які вона застосовує відповідно цим принципам.

 

Ці принципи можна розглядати як ідеал міжнародних відносин. Проте вони поки що повністю не реалізуються. Вже згадувалося, що принцип суверенно! рівності всіх членів не дотримується в Раді Безпеки, а також у деяких організаціях (МВФ, МБРР), де голоси членів зважуються відповідно до їх політичної та економічної могутності. Інші принципи також порушуються час від часу окремими державами внаслідок ло-кальних конфліктів. Деякі члени ООН, особливо найбагатші, інколи відмовляються сплачувати свою частку на здійснення заходів ООН, якщо вони з ними не згодні. Все це свідчення того, що відносини між державами, національний “менталітет” на міждержавному рівні ще далекі від ідеалу, а ООН - поки где не ідеальна організація. Але саме формулювання прин-ципів, що відповідають сподіванням людства, і величезна по-всякденна праця членів ООН та її співробітників щодо втілен-ня цих принципів у життя викликає повагу до Організації і надії на кращі перспективи.

 

На початку нового тисячоліття перед ООН постають нові завдання. Стисло найзначніші цінності людства в міжнарод-них відносинах Генеральний Секретар Кофі Аннан визначив

так: свобода; рівнівність і солідарність, терпимість; відмова від насилля; повага до природи; спільна відповідальність. Основ-ними напрямами діяльності ООН мають стати:

 

♦ скорочення наполовину крайнього зубожіння населения найбідніших країн до 2015 р.;

♦ всі діти мають одержати принаймні початкову освіту;

♦ боротьба зі СНІДом; до 2010 р. серед молоді захворю-ваність повинна скоротитись на 25%;

♦ сприяння розвитку сільського господарства в Африці;

♦ надання країнам, що розвиваються, додаткових пільг в експорті їх традиційної продукції;

♦ запобігання конфліктів; найкращим шляхом до цього є сприяння економічному розвитку й забезпеченню прав людини в усіх країнах;

♦ зміцнення ефективності миротворчих операцій ООН;

♦ гнучкіше й цілеспрямованіше застосування санкцій;

♦ скорочення озброєнь;

♦ ефективне вирішення економічних проблем, особливо пов’язаних зі зміною клімату, дефіцитом водних ре-сурсів; руйнуванням грунтів і винищенням лісів.

 

Ці напрями діяльності ООН були сформульовані в “Дек-ларації тисячоліття”, затвердженій Генерального Асамблеєю у вересні 2000 р. напередодні XXI століття. Голови держав і урядів, що зібралися на Асамблею, знову заявили про свою прихильність до цілей і принципів Статуту ООН, які довели свою непідвладність часу й універсальний характер. “їх акту-альність і здатність слугувати джерелом натхнення зростають у міру того, як країни й народи стають все більш взаємо-пов’язаними й взаємозалежними”, - говориться в декларації1. Представники країн - членів ООН висловили рішучість вста-новити справедливий і міцний мир в усьому світі згідно з метою й принципами Статуту. Було підтверджено зобов’язан-ня підтримати зусилля, спрямовані на забезпечення суверенно! рівності усіх держав, поваги до їх територіальної цілісності й політичної незалежності, врегулювання суперечок мирними способами, невтручання у внутрішні справи держав, на міжна-родне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем еко-номічного, соціального, культурного або гуманітарного спрямування.

 

Значної уваги в Декларації було надано проблемам, спричиненим процесом глобалізації. “Ми вважаємо, – заявили представники, – що головним завданням, яке стоїть перед нами сьогодні, є забезпечення того, щоб глобалізація стала позитив-ним фактором для всіх народів світу. Це пов’язано з тим, що, хоч глобалізація відкриває широкі можливості, її благами зараз користуються надто нерівномірно й нерівномірно розподіля-ються її витрати. Ми усвідомлюємо, що країни, які розвивають-ся, і країни з перехідною економікою стикаються з особливими труднощами в плані прийняття засобів у зв’язку з вирішенням цієї головного завдання. Саме тому глобалізація може набути повністю всеохоплюючий і справедливий характер лише через широкоосяжні й наполегливі зусилля щодо формування спільного майбутнього, підгрунтям якого є наша спільна прина-лежність до роду людського в усій його різноманітності”1.

 

Україна як член ООН завжди відчувала свою відповідальність і беззаперечно дотримувалася принципів і норм організації, докладала свої зусилля в діяльність ООН щодо вирішення важливих проблем людства. Така позиція України незмінна. Виступаючи на Пленарному засіданні Гене-ральної Асамблеї у вересні 2005 року, Президент України В.А. Ющенко заявив: “Україна усвідомлює свою відпові-дальність. Ми ще раз підтверджуємо свою прихильність цілям міжнародного розвитку, визначеним у “Декларації тися-чоліття”, й готові сприяти їх досягненню. Для всіх народів ми готові бути надійним партнером у політичних, економічних, екологічних і гуманітарних проектах. Україна готова разом шукати можливості для консолідації зусиль”.