Методологія економічного дослідження

Метод економічної теорії – спосіб досягнення мети; робочий інструмент, засіб пізнання предмета, що вивчається. Методологія – сукупність методів дослідження.

Завдання економічної теорії – систематизувати, узагальнити і пояснити факти. Для цього вживаються такі поняття, як “закони”, “принципи” і “моделі”. Термін “економічний закон” передбачає вищий ступінь точності порівняно з терміном “принцип”. Термін “модель” означає спрощену картину реальності, абстрактне узагальнення дійсної поведінки відповідних статистичних даних. В економічній теорії ці три терміни вживаються часто як синоніми. Вибір терміна для позначення будь-якого конкретного узагальнення диктується звичкою або доцільністю.

Приступаючи до вивчення будь-якої проблеми чи сектора економіки, економісти збирають, систематизують і узагальнюють факти тобто просуваються від фактів до теорії – індуктивний метод, а можуть навпаки, просуватися від теорії до фактів – дедуктивний метод

Метод індукції і дедукції. Індукція являє собою рух думки від одиничного до всезагального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого її ступеня. Дедукція – рух думки від всезагального до одиничного. Теоретичним ґрунтом для виникнення та існування індукції та дедукції є діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального. Вони не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими методами дослідження.

З дедуктивного методу випливає, що економісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, що називається гіпотезою.

Гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки, відносини, причини явищ. Для постановки гіпотези мають бути достовірні факти, які сприяють розв’язанню суперечностей між новими фактами і теоретичними поглядами, які вже застаріли. Вона дає можливість перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати найбільш правильні та науково обґрунтовані.

Метод матеріалістичної діалектики – пізнання економічних явищ і процесів у їхньому загальному зв’язку і взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін призводить до зміни якісного стану.

Метод наукової абстракції – метод поглибленого пізнання дійсності, заснований на очищенні інформативного матеріалу від випадкового, неістотного і виділення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування цього методу, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.

Метод аналізу і синтезу. Аналіз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез – поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.

Метод порівнянь – визначення схожості та відмінності господарських явищ. В економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі. Будь-яке явище пізнається в порівнянні. Для того щоб пізнати невідоме, оцінювати його, потрібен критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане.

Метод аналогії означає перенесення властивості одного явища на інше. У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення і дають підстави для висунення гіпотез.

Історичний і логічний методи. Історичний метод передбачає вивчення економічної системи в її генезисі зародження, становлення та розвитку. Логічний метод – це такий метод, у якому думка (аналіз) іде від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Цей метод фактично доповнює, підсилює історичний метод, є його складовою.