Середня тривалість життя і вік виходу на пенсію

В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ

 

Країна	Середня тривалість життя	Вік виходу на пенсію (загальний)
чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Україна	62,7	73,5
Росія	59,8
США
Німеччина
Великобританія
Австрія
Угорщина
Польща
Франція
Австралія
Швеція		83.7

 

Чисельність трудових ресурсів може бути збільшена за рахунок природного приросту населення в працездатному віці, скорочення частки непрацездатних серед осіб працездатного віку, перегляду вікових меж працездатності.

У сучасних умовах основними джерелами поповнення трудових ресурсів є: молодь, котра вступає в працездатний вік; військовослуж­бовці, що вивільняються зі збройних сил у зв'язку зі скороченням чи­сельності армії; вимушені переселенці з країн Балтії, Закавказзя, Сере­дньої Азії.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту.

Абсолютний приріст визначається на початок і кінець розгляну­того періоду. Звичайно це рік чи більш тривалий відрізок часу.

Темп росту обчислюється як відношення абсолютної чисельності трутових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду. Якщо розглядаються темпи за ряд років, то середньо­річний темп визначається як середня геометрична за формулою:

(2.2)

де Т р. сер. — середньорічний темп росту; п — кількість років;

41 і 42 — чисельність відповідно на початку і наприкінці періоду. Темп приросту розраховується за формулою:

(2.3)

де Т _{пр. сер.} — середньорічний темп приросту.

Кількісна оцінка тенденцій стану і використання трудових ресурсів дозволяє враховувати і визначати напрямки підвищення їх ефективності.

Кількісна та якісна характеристика трудових ресурсів доповнюєть­ся такими аспектами:

1) Демографічний аспект трудових ресурсів.

На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситу­ації можуть виникнути деформації при формуванні державних планів економічного і соціального розвитку країни.

Від демографічних характеристик працездатного населення (стате­вої структури, здоров'я, рівня зайнятості) і показників демографічного розвитку (динаміка народжуваності і смертності населення) залежить величина сукупного національного доходу. Це також пов'язано з тим, що демографічний фактор паралельно з іншими соціально-економічними факторами впливає на рівень трудової активності населення.

Зміна чисельності і структури населення за статтю та віком впли­ває на використання національного доходу, на співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Разом з тим від чисельності і темпів росту населення і розміщення його по території країни залежать можливості і терміни освоєння перспективних економічних районів.

Управління демографічними процесами є об'єктивно необхідним і Можливим. Облік особливостей демографічної ситуації в країні, осно­вних тенденцій відтворення населення стає найважливішою умовою правильного соціально-економічного планування. Так, зміни чисель­ності, складу населення за статтю та віком, його професійного й освіт­нього рівня, розмірів сім'ї визначають можливий приріст (зниження) трудових ресурсів, обсяг і структуру споживчого попиту.

Необхідність впливу в сучасних умовах на демографічні процеси обумовлюється ще і тим, що існує певна інерційність демографічних процесів стосовно умов життєдіяльності людей і їх змін.

Демографічна політика як частина загальної соціально-економічної політики країни повинна бути спрямована на досягнення в довготер­міновій перспективі відтворення населення з урахуванням регіональ­них особливостей розвитку.

На практиці виділяють визначені методи і напрямки в демографіч­ній політиці. Серед методів — соціально-економічні, правові, виховні, психологічні. Основними напрямками є: стимулювання народжувано­сті, зміцнення родини, зниження захворюваності і смертності.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція до змен­шення чисельності населення України, його економічно активної час­тини, що призводить до звуженого відтворення трудових ресурсів і якщо цей процес не регламентувати та не створювати умови для по­ліпшення демографічної ситуації в країні, то, згідно з розрахунками експертів ООН, протягом наступних 50 років населення України може Зменшитися на 40%. Це є найвищий показник зменшення населення у світі, повідомляє Бі-Бі-Сі. Ці дані викладені в розповсюдженому щорі­чному звіті ООН. Негативні тенденції, відповідно до звіту, спостеріга­тимуться і в Росії та Італії — населення цих країн зменшиться на чверть. Населення Землі збільшуватиметься перш за все за рахунок Африки, деяких азіатських та латиноамериканських країн. У промис­лово розвинутих країнах зростатиме співвідношення чисельності літ­ніх людей: якщо-зараз вони складають п'яту частину населення, то че­рез півстоліття їх вже буде третина, до 2050 р. у цих країнах житимуть 9 з 10 літніх людей.

Так як основним джерелом поповнення трудових ресурсів є мо­лодь, яка вступає в працездатний вік, тому стосовно трудових ресур­сів, як специфічного чинника виробництва, процес відтворення складається з таких фаз: формування та відшкодування, розподілу й пере­розподілу і оптимального використання.

Фаза формування та відшкодування людських ресурсів. Мета цієї фази — найповніше задоволення потреб суспільства у високоосвіче­них та кваліфікованих громадянах, які здатні забезпечити ефективне функціонування та розвиток усіх сферах організації соціального життя — політичного, економічного та духовного. Фаза включає відновлення населення, підготовку та перепідготовку кадрів, відшкодування фізич­ної та духовної здатності робітників. На даному етапі необхідними умовами ефективності політики в галузі людських ресурсів є пізнання системи об'єктивних законів народонаселення та активне використан­ня їх в процесі розробки та реалізації демографічної політики; ство­рення та впровадження концепції розвитку системи багаторівневої бе­зупинної освіти та професійної орієнтації з урахуванням потреб та особливостей функціонування постсоціалістичного суспільства; роз­робка та реалізація основних напрямів діючої соціальної політики для вдосконалення умов життєдіяльності, поліпшення соціального забез­печення та використання вільного часу.

Фаза розподілу та перерозподілу людських ресурсів. Мета фази — забезпечення найефективнішої зайнятості працездатного населення, оптимального розподілу та перерозподілу кваліфікованої робочої сили між галузями суспільного виробництва, а також між галузями світового господарства та різними регіонами. Ефективна зайнятість населення забезпечується шляхом організації та вдосконалення робочих місць як в матеріальному виробництві, так і у невиробничій сфері, оптимізацією їх вдосконалення та збалансованості, розвитком мережі зайнятості насе­лення як в державному, так і всесвітньому масштабах.

Фаза оптима­льного використання людських ресурсів є поточною в процесі віднов­лення, оскільки в ній реалізується здатність людини до творчої праці, виробляються духовні та матеріальні блага, забезпечуються збільшення виробництва та підвищення якості суспільної праці. А це перш за все залежить від розвитку високих технологій, підвищення продуктивності живої праці, запровадження наукової організації праці, вдосконалення соціального розвитку трудових колективів, використання ефективних форм та методів керування персоналом підприємств та організацій.

Найважливішим фактором, що визначає здоров'я нації, є соціаль­ний фактор. Тут виділяють бідність, голод, зневір'я в майбутнє, недо­ступність якісної медичної допомоги і лік. Поліпшити здоров'я нації можна, лише одночасно змінюючи підходи в державній політиці в цій сфері й удосконалюючи систему охорони здоров'я.

2) Освітній аспект трудових ресурсів.

Найважливішими характеристиками якісного складу населення, а особливо його працездатної частини, є освітній рівень і професійна майстерність. Людина пускає в хід засоби виробництва, з їхньою допомогою створює матеріальні блага. Чим вищий рівень розвитку особистісного фактора, тим швидше удосконалюється і більш продуктив­но використовується речовинний фактор.

У процесі відтворення робочої сили істотна роль належить системі підготовки кваліфікованих кадрів для всіх галузей народного госпо­дарства. Рівень освіти визначається середнім числом років навчання, чисельністю учнів і студентів, часткою фахівців з вищою освітою та ін. Він характеризується і таким показником, як відсоток грамотності.

3) Професійно-кваліфікаційний аспект трудових ресурсів.

Потреби суспільства в ресурсах праці і функціонуючій робочій си­лі можна розглядати за трьома напрямками: виробничим, відтворювальним і особистісним. Виробничий напрямок націлений на ув'язування співвідношення між числом наявних робочих місць, що вимагають пе­вної професійно-кваліфікаційної спеціалізації, і фактичною чисельніс­тю працівників відповідного профілю. Відтворювальний напрямок припускає досягнення рівноваги між приростом числа робочих місць і додатковою робочою силою, що втягується знову у виробництво, від­повідного професійно-кваліфікаційного профілю. Особистісний на­прямок передбачає забезпечення працездатного населення робочими Місцями, що відповідають зростаючим потребам працівників.

Професійно-кваліфікаційна структура працівників являє собою їхню первинну кооперацію за професіями і кваліфікацією, у рамках якої відбу­вається безпосереднє з'єднання засобів виробництва і робочої сили. і Разом з тим, визначальна роль техніки у формуванні професійно-кваліфікаційного складу працівників припускає активний вплив квалі­фікації на розвиток речовинних елементів виробництва.