Регіональні економічні організації країн Східної і Центральної Європи та Азії

До міжнародних організацій цієї групи належать економічні організації, утворені за участю країн колишнього СРСР і, частково, країн Східної та Центральної Європи, а саме:

1) Співдружність Незалежних Держав (СНД) - створена в 1991 році за участю 12-и країн;

2) Організація економічного співробітництва (ОЕСР) - створена в 1985 році за участю десяти країн;

3) Організація Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) - створена в 1992 році (11 країн) та Чорноморський банк торгівлі і розвитку - 1994 році (11 країн);

4) Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС) - створений у 1963 році за участю дев'яти країн;

5) Міжнародний інвестиційний банк (МІБ) - створений у 1970 році за участю 11 країн;

6) ГУАМ - створення завершене в 2000 році за участю чотири країн.

Перша із зазначених організацій СНД, створена у 1991 р., з метою сприяння в політичній, економічній, соціальній і культурній сферах, економічного та соціального розвитку країн-учасниць. Членами є 12 країн-республік колишнього СРСР, за винятком Балтії.

У 1993 році в межах СНД підписано Угоду про створення Економічного союзу (ЕС), завданнями якого визначено:

- вільне переміщення товарів, капіталів, послуг, робочої сили;

- проведення погодженої політики у сфері грошово-кредитних, валютних відносин, бюджетних і податкових питань;

- стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності, прямих зв'язків та виробничої кооперації;

- узгодження господарського законодавства.

Країни-учасниці СНД у співпраці керуються такими міжнародно визнаними правовими нормами:

- невтручання у внутрішні справи;

- мирне розв'язання суперечок і незастосування будь-яких видів економічного тиску;

- відповідальність за взяті зобов'язання;

- виключення будь-якої дискримінації по відношенню до юридичних і фізичних осіб країн-учасниць;

- проведення консультацій з метою координації дій у випадках економічної агресії проти однієї з країн.

Головні цілі Економічного Союзу:

- формування умов сталого розвитку економік;

- поетапне створення спільного економічного простору;

- створення рівних умов та гарантій для господарюючих об'єктів;

- спільне здійснення економічних проектів;

- вирішення екологічних проблем, ліквідація наслідків катастроф тощо.

Передбачалося, що діяльність ЕС буде здійснюватися через:

1) Міждержавну асоціацію вільної торгівлі;

2) Митний союз;

3) спільний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили;

4) валютний (грошовий) союз.

У межах першого етапу були поставлені такі завдання: усунення кількісних обмежень, зниження митних тарифів; гармонізація митного законодавства; спрощення митних процедур, уніфікація митного законодавства; недопущення несанкціонованого експорту у треті країни. У майбутньому планувалося створення Митного союзу із встановленням єдиного зовнішнього тарифу та координації торговельної політики щодо країн, які не братимуть участь у Договорі.

У 1994 році підписано Угоду про створення зони вільної торгівлі з метою поетапного скорочення митних та інших зборів і створення Митного союзу.

У 1995 році укладено угоди про митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь і Республікою Казахстан.

29 березня 1996 року підписано договір про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній галузях між Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Казахстаном і Киргизією, стратегічною метою якого є створення співтовариства інтегрованих держав. Головними цілями цього утворення визначено: 1) покращення рівня життя, досягнення соціального прогресу, запровадження мінімальних стандартів соціального захисту; 2) формування єдиного економічного простору, у тому числі умов вільного переміщення факторів виробництва, єдиних транспортних, інформаційних, енергетичних мереж; 3) гармонізація законодавства; 4) спільна охорона зовнішніх кордонів, узгодження зовнішньої політики.

2 квітня 1996 році підписано Договір про утворення Співтовариства Білорусії і Росії, яким завершилося формування на території країн СНД біполярної структури: Митного союзу "союзу чотирьох" та Вірменія і, з іншого боку, ГУАМ, яке об'єднує країни з неантагоністичними інтересами.

22 квітня 2005 року у Кишиневі відбувся черговий саміт глав держав ГУАМ за участю президентів Республіки Азербайджан, Грузії, Республіки Молдова й України. Як гості у саміті взяли участь президенти Литви та Румунії, представник Державного департаменту США та Генеральний секретар ОБСЄ. Саміт відбувався в присутності представників дипломатичного корпусу та засобів масової інформації. Попри те, що в Кишиневі зустрічалися чотири країни, назва об'єднання все ще містила п'ять букв. Однак, уже за декілька тижнів після самміту Узбекистан офіційно повідомив про свій вихід з організації, чим було остаточно покладено край концепції ГУАМ як пострадянського ситуативного альянсу та підтверджено новий характер ГУАМ.

Учасники Кишинівського самміту зауважили зростаючу роль регіонального співробітництва в загальноєвропейських процесах, наголосили на необхідності розвитку демократичних процесів, зокрема інститутів громадянського суспільства в країнах ГУАМ, що сприятиме створенню простору стабільності і безпеки, поглибленню інтеграційних зв'язків з ЄС.

Учасники самміту підкреслили важливість взаємодії у зміцненні економічного, енергетичного, транспортного та інформаційного складників безпеки держав ГУАМ, а також висловили спільну зацікавленість у максимально ефективному використанні переваг географічного розташування країн. У цьому аспекті було наголошено, що реалізація Угоди про створення зони вільної торгівлі ГУАМ є одним з першочергових завдань на найближчу перспективу. Сторони домовилися активізувати енергетичне співробітництво в рамках ГУАМ, спрямоване на реалізацію спільних енергетичних програм і проектів на основі їхньої комерційної рентабельності, зокрема стосовно транспортування енергоресурсів Каспійського регіону на європейський енергетичний ринок з використанням територій держав-учасників об'єднання.