Основні поняття та терміни

Тема. Національна економіка як ціле.

Національна економіка – це сукупність стійких економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, що об’єднує їх в єдину взаємопов’язану систему.

Суб’єкти національної економіки – домашні господарства, підприємства, держава.

Сектори національної економіки – особливі частини, що розрізняються відносинами господарювання, формами економічних зв’язків та іншими відмінностями.

Змішана національна економіка – економічна система, роль регулятора у якій виконує ринок і держава, без вирішальної переваги одного з цих регуляторів.

Система економічного суверенітету – включає митну систему, обмежену у вигляді експортно-імпортного мита, заходи захисту національного виробника від іноземних конкурентів.

Єдиний національний ринок – єдиний економічний простір всіх локальних ринків, який спирається на єдину грошову систему.

Національна економіка будь-якої сучасної держави – це складна господарська система.

Суб’єкти цієї господарської системи здійснюють свою економічну діяльність на умовах взаємозв’язку та взаємозалежності, що встановлюються у певних територіальних межах. Американський економіст В.Леонтьєв визначає національну економіку «як саморегулюючу систему, що складається із великої кількості різних взаємопов’язаних видів діяльності».

Національна економіка історично складається у межах окремої країни, її формування відбувається разом з процесом утворення держав. Основою національної економіки став суспільний поділ праці та усуспільнення виробництва. Це зумовлює систему тісних взаємозв’язків між складовими елементами економіки в межах національних кордонів. Тому національна економіка – це сукупність стійких економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, що об’єднує їх в єдину взаємопов’язану систему.

Поглиблення суспільного поділу праці і розвиток на цій основі спеціалізації виробництва викликають появу все нових видів виробництва. Одночасно зі спеціалізацією відбувається кооперація виробництва, зміцнюється система взаємозв’язків між спеціалізованими суб’єктами економічної діяльності, створюється економічна цілісність національного господарства.

Отже, національна економіка – це сукупність економічних суб’єктів і взаємозв’язків між ними, що характеризується господарською цілісністю в межах національних кордонів.

Функціонування національної економіки відбувається як виробництво і обмін благами між її суб’єктами.

Суб’єкти національної економіки – домогосподарста,

підприємста,

держава.

Специфіка життєдіяльності, економічні інтереси і роль в національній економіці означених суб’єктів дозволяє виділити відповідні сектори – особливі частини, що розрізняються відносинами господарювання, формами економічних зв’язків і іншими відмінностями.

В національній економіці України можна виділити приватний і державний (суспільний) сектори.

Національна ринкова економіка – саморегульована економіка. Основа саморегулювання - попит, пропозиція, ціна + регулююче втручання держави.

Формується система «змішаної економіки» - відбувається «змішування» ринкового і державного регулювання. Змішана економіка – економічна система, роль регуляторів у якій виконує ринок і держава, без вирішальної переваги одного з цих регуляторів.

Така модель функціонування є домінуючою у сучасному світі, її становлення і розвиток є характерним і для економіки України.

Ознаки національної економіки:

1.Наявність тісних економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами країни на основі суспільного поділу праці.

2.Спільне економічне середовище, в якому діють господарські суб’єкти.

3.Загальний економічний центр, що виконує регулюючу, координуючу, і контролюючу роль у національній економіці.

4.Територіальна визначеність і система економічного суверенітету. Межі національної економіки – державний кордон країни.

Система економічного суверенітету – митна система, обмеження у вигляді експортно-імпортного мита, заходи захисту національного виробника від іноземних конкурентів.

5.Національна економіка передбачає функціонування єдиного національного ринку.

Кожна економічна система в певний період часу ставить перед собою конкретні цілі, виходячи із своїх реальних можливостей і наявних ресурсів.

Мета національної економіки – забезпечення оптимальних умов життєдіяльності усіх членів суспільства, розвитку їх особистостей. Це стає можливим на базі економічного зростання.

Показники економічного зростання – а)темпи приросту сукупного національного продукту,

б)темпи приросту національного доходу в цілому у країні або у розрахунку на душу населення.

Основа цього процесу – суперечливий зв’язок між виробництвом і його результатом (закон зростаючих потреб).

Шляхи досягнення мети: а)постійна робота усіх ланок національної економічної системи,

б)розвиток науки і техніки,

в) раціональне використання обмежених економічних ресурсів,

г) вирішення комплексу соціальних проблем.

Комплекс економічних інструментів, з допомогою яких держава здійснює економічну політику для досягнення макроекономічних цілей функціонування національної економіки: бюджетна, податкова, кредитна, грошова, валютна системи даної країни. За допомогою цих інструментів відбувається реалізація конкретної економічної політики держави.

Відомі два види такої політики: монетарний і фіскальний.

Характерна риса сучасних макроекономічних цілей розвитку національної економіки - - її соціальна спрямованість.

Типи економічної політики: кейнсіанський і монетариський.

Кейнсіанський (розширення ролі держави в економіці – збільшення державних видатків і споживання стимулює сукупний попит – економічне піднесення).

Монетариський (істотне обмеження державної участі в національній економіці, стимулювання конкуренції).

Підсумок функціонування і матеріальна база подальшого розвитку національної економіки – національне багатство. Національне багатство - сукупність матеріальних і нематеріальних благ, нагромаджених суспільством за весь період його виробничої діяльності.

Структура національного багатства: основний капітал сфери національного виробництва і соціальної сфери, оборотний капітал, особисте майно довготермінового використання, що належить населенню, нематеріальні цінності (обсяг наукових знань, виробничий досвід, рівень культури населення).

Отже, національна економіка – складна цілісна система, яка історично сформувалася в окреслених територіальних межах на основі суспільного поділу праці, стійких економічних зв’язків,, що об’єднують усіх господарюючих суб’єктів в єдину взаємопов’язану систему.

Завдання.

1.Показати взаємозв’язок рівня безробіття, обсягу виробництва, рівня інфляції.

2.Пояснити висновок.