Віденський конгрес створив нову систему міжнародних відносин в Європі, засновану на пануванні чотирьох великих держав — Росії, Англії, Австрії та Пруссії

 

Територіальні зміни внаслідок Віденського конгресу

 

Країна	Рішення Віденського конгресу
Франція	· Була повернена до кордонів 1789 р. · На неї наклали контрибуцію в розмірі 700 млн франків. · 53 суходільні та морські фортеці протягом трьох років мали належати 150-тисячному військові союзників. · Франції довелося віддати союзникам вій­ськовий флот. · Французьким королем було визнано Людовика XVIII
Велика Британія	· Одержала о. Мальту, в Південній Африці - Капську землю, о. Цейлон. · Значно зросли її колоніальні володіння. Закріпила свої переваги на морі. · Домоглася послаблення свого основного ворога – Франції
Росія	· У 1813 р. заволоділа герцогством Варшав­ським і створила замість нього королів­ство Польське, яке і увійшло до складу Російської імперії · Одержала Фінляндію та Бессарабію
Австрія	· Одержала Ломбардсько-Венеціанську об­ласть, Південний Тіроль, Далмацію. · У малих державах Північної Італії сіли на престол австрійські герцоги.
Пруссія	· Одержала частину Саксонії, Рейнську об­ласть. · Західні польські землі було визнано воло­дінням Пруссії
Голландія	· До неї було приєднано Бельгію, утворило­ся Нідерландське королівство
Німеччина	· Переділено на 38 держав. ' · Було створено Німецький союз цих держав
Італія	· Переділено на 8 держав
Швеція	· На принципах особистої унії їй передали Норвегію, яка до 1814 р. перебувала під владою союзниці Наполеона Данії. · Залежність Норвегії від Швеції збереглася до 1905 р.
Сардинське королівство	· До його складу було приєднано Савойю, Ніццу, територію Генуезької республіки
Швейцарські кантони	· 3 19 кантонів утворилася Швейцарська конфедерація (союз кантонів). · Повернула гірські перевали, що ведуть до Італії. · Оголосила себе вільною нейтральною державою

Висновки

1. Віденський конгрес закріпив територіальні зміни в Європі, що сталися після завершення наполеонівських воєн, значною мірою перекроїв карту Європи

2. Його рішення визначили відносини між державами Європи до 50-х років XIX ст.

3. Він сприяв відновленню дореволюційних монархічних династій в таких країнах: Франції, Іспанії, Португалії, Королівстві обох Сицилій, Голландії, дрібних державах Німеччини та Італії.

4. У Римській області було відновлено владу папи.

5. Починаючи з 1815 р., країни Європи у XIX ст. пройшли такі стадії (періоди) розвитку:

• період реакції - 1815-1848 рр.;

• період реформ - 1848 -1871 рр.;

• період суперництва - 1871-1900 рр.

 

Реставрація у Франції

Людовік XVIII був вимушений визнати зміни, що сталися в країні, зокрема права нових власників на землю, скасування станових привілеїв.

За порадою Олександра I він прийняв конституцію, що започаткувала у Франції конституційну монархію, хоча виборче право обмежувалося високим майновим цензом.

Емігранти, що поверталися до країни, прагнули реставрації дореволюційних порядків. Їхній вплив при дворі дедалі більше зростав, що непокоїло багатьох.

 

Утворення Священного союзу

Для запобігання можливому конфлікту великим державам була необхідна загальна мета, яка б їх об’єднувала. І такою метою стала боротьба проти революцій і визвольного руху в Європі.

 

Священний союз

Вересень 1815 року

Мета:

• увічнити феодальні монархії;

• перешкодити визвольним рухам народів Європи.

Акт про створення Священного союзу підписали государі Австрії, Пруссії і Росії.

Згодом до нього приєдналися монархи майже всіх європей­ських держав.

Велика Британія не ввійшла до Священного союзу, але під­тримувала його в придушенні революції.

Наслідки утворення Священного союзу:

1. Було придушено революції в Італії — австрійськими військами,в Іспанії — французькою армією.

2. Закріпити й увічнити феодальні порядки в Європі не вдалося.

3. Повного придушення революційних і національно-визвольних рухів у Європі не сталося. Революційна й національно-визвольна боротьба охоплю­вала дедалі більше країн і різні континенти.

Кінець 20-х років XIX ст. Священний союз розпався.

Причина:

Загострення протиріч між його членами щодо:

• національно-визвольної боротьби в іспанських колоні­ях Латинської Америки;

• повстання в Греції 1821 року.