Розділ 6. Гігієнічна, санітарна, ветеринарна та екологічна експертиза товарів

Ключові слова: гігієнічна експертиза, швидкопсувні продукти, лабораторний контроль, санітарно-епідеміологічна служба, безпечність, санітарні норми і правила, санітарна експертиза, ветеринарна експертиза, сурогат, фальсифікований продукт, екологічна експертиза, антропогенна діяльність, екологічна безпека, охорона навколишнього середовища.

Гігієнічна експертиза

Найважливішим завданням гігієнічної експертизи харчових продуктів є визначення властивостей, які характеризують їх якість, харчову цінність та їх нешкідливість для здоров'я людини.

Гігієнічна експертиза харчових продуктів здійснюється згідно з правами та обов'язками, покладеними на органи та установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України.

Основною метою гігієнічної, санітарної та ветеринарної експертизи є встановлення безпечності товарів для споживача у процесі всього його життєвого циклу. Виходячи з цього, об'єктами цих експертиз виступають як безпосередньо товар, так і сировина та матеріали, які використовуються для його виготовлення, технологічні процеси його виробництва, пакування, транспортування, зберігання, реалізації.

Правова база гігієнічної, санітарної, ветеринарної експертизи забезпечується законодавством України, яке складається із Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини".

Головному державному санітарному лікареві країни, санітарним лікарям у межах їх компетенції надається право:

- у необхідних випадках на лабораторії санітарно-епідеміологічного профілю, незалежно від їх підлеглості, проведення гігієнічної експертизи харчових продуктів, а також залучати до неї в складних випадках науково-дослідні установи;

- висунути міністерствам, відомствам, підприємствам, установам, організаціям, а також посадовим особам та окремим громадянам вимоги щодо проведення санітарних та протиепідеміологічних заходів для визначення терміну їх здійснення;

- заборонити вживання харчових продуктів у випадку визначення їх непридатними до вживання в їжу.

Гігієнічна експертиза проводиться силами санітарно-епідеміологічної служби (СЕС), науково-дослідних установ МОЗ України.

Експертиза харчових продуктів в СЕС проводиться згідно з діючою інструкцією про порядок проведення гігієнічної експертизи харчових продуктів в установах санітарно-епідеміологічної служби, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України.

З метою підвищення ефективності гігієнічної експертизи харчових продуктів необхідно постійно вдосконалювати організації та методи лабораторного контролю з урахуванням особливостей підконтрольних об'єктів, а також епідеміологічних особливостей харчової сировини, продуктів харчування і готової їжі. При проведенні експертизи варто користуватися чинною нормативною документацією, а в практику лабораторного контролю запроваджувати сучасні методи досліджень, які дозволяють об'єктивно оцінювати якість харчових продуктів.

Здійснюючи гігієнічну експертизу продовольчої сировини і продуктів харчування лабораторіями СЕС необхідно розширювати дослідження, які мають пряму гігієнічну спрямованість. При цьому належить підсилити контроль вмісту тяжких металів, миш'яку, нітратів, нітритів, антибіотиків, гормональних препаратів, мікотоксинів та інших потенційно шкідливих домішок і виключати із обсягу своєї роботи дослідження харчової продукції за показниками, які не мають гігієнічного значення. До них, насамперед, можна віднести: кількісне визначення наповнювача в м'ясній кулінарії, жиру в морозиві і кондитерських виробах, етилового спирту в алкогольних напоях, цукру у безалкогольних напоях та ін.

Керівникам установ санітарно-епідеміологічної служби слід широко використовувати матеріали гігієнічної експертизи для розробки конкретних заходів щодо максимального скорочення витрат харчової сировини і продуктів харчування. Бувають випадки, коли внаслідок гігієнічної експертизи видається значна кількість висновків про непридатність харчових продуктів для харчування населення. При цьому не завжди викриваються особи, які винні в псуванні харчової сировини і продуктів харчування.не оповіщається громадськість, а також не знаходяться шляхи та методи дрдаткової переробки харчової продукції.

У випадках виявлення великих партій недоброякісної продукції головні лікарі СЕС повинні передавати матеріали, за висновками досліджень, до слідчих органів для притягнення до відповідальності винних осіб.

Завдання гігієнічної експертизи досить різноманітні, вони визначаються в кожному окремому випадку залежно від ситуації чи поставлених перед санітарно-епідеміологічною службою питань, попереднього ознайомлення з документами про партії продуктів, актом санітарного обстеження підприємств і т.д.

Основні завдання гігієнічної експертизи харчових продуктів:

1. встановлення змін органолептичних властивостей продуктів, їх характер й ступінь, а також виявлення причин цих змін;
2. визначення відхилень в хімічному складі продуктів й виявлення їх причин;
3. встановлення можливостей передачі через інфіковані продукти збудників харчових отруєнь та інфекційних захворювань (на основі конкретних епідеміологічних даних);
4. виявлення пестицидів, важких металів, харчових добавок, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин в кількості, які перевищують гігієнічні нормативи і природний вміст у продукті;

- встановлення умов виробництва і санітарного режиму харчових підприємств, транспортування, збереження і реалізація продуктів, порушення яких може обумовити зміни їх органолептичних властивостей та хімічного складу, бактеріальне чи хімічне забруднення.

Після проведення гігієнічної експертизи мають вирішуватися такі питання: чи можна використовувати дану партію харчової продукції для споживання населення на загальних підставах, або потрібна додаткова технологічна теплова обробка, сортування чи підсортування, які умови та шляхи її реалізації.

У випадках непридатності для харчових цілей продуктів і відмови ветеринарної служби використовувати їх на корм тваринам або птахам необхідно рекомендувати технічну утилізацію чи позначити умови їх знищення.

Гігієнічна експертиза здійснюється як планова робота СЕС і поза планом - за наявності особливих санітарно-епідеміологічних показників, а також у порядку арбітражу.

Планова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за якістю харчової продукції за органолептичними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками. Вона здійснюється у процесі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду за календарним графіком роботи лікаря з гігієни харчування і лабораторії СЕС на підприємствах агропромислового комплексу (харчових галузях промисловості, сільськогосподарських об'єктах), а також на підприємствах громадського харчування і торгівлі. З цією метою на цих об'єктах спеціально відбіраються зразки продукції для їх лабораторного аналізу.

Основні завдання планової гігієнічної експертизи - контроль за дотриманням санітарних норм та правил при виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів (особливо тих, що швидко псуються) і готової їжі; за використанням нових матеріалів для виробів, тари, упаковки та обладнання, яке щільно прилягає до харчових продуктів, а також здійснення контролю за дотриманням норм в їжі залишкової кількості пестицидів, солей важких металів, антибіотиків, шкідливих домішок, харчових добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів) та ін.

Лабораторні дослідження спрямовані на оцінку якості теплової обробки, визначення бактеріологічних, фізико-хімічних та інших показників, що мають гігієнічне значення. Тому немає необхідності вивчати зразки харчової продукції у повному обсязі, передбачені стандартами та технічними умовами. Наприклад, визначення вологи цукру, кухонної солі, проводиться лише у тих випадках, коли ці показники характеризують стійкість та безпеку продуктів.

У процесі планової експертизи здійснюється також контроль за випуском нових видів харчових продуктів як з традиційної, так і з нетрадиційної сировини.

Дослідження хімічного складу готових страв та денних раціонів, а також визначення їх енергетичної цінності проводяться при вивченні харчування організованих контингентів (дитячі дошкільні і шкільні установи, ПТУ, лікарні і диспансери, санаторії, санаторії-профілакторії та інші оздоровчі заклади) з метою порівняння фактичних даних з рекомендованими фізіологічними нормами.

Позапланова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за харчовими продуктами, якість яких з гігієнічної точки зору викликає сумнів або небезпеку. Вона здійснюється спеціалістами СЕС за власною ініціативою, а також за санітарно-епідемічними показниками або за зверненням різних відомств та організацій. До спеціальних санітарно-епідемічних показників можна віднести:

1. виникнення або підозра на можливість виникнення харчових отруєнь або гострих кишкових інфекцій;
2. підозра на бактеріальне, хімічне або механічне забруднення харчових продуктів, за якого ці продукти являють собою загрозу для здоров'я населення;
3. порушення технологій виробництва харчових продуктів, рецептур, регламентів застосування пестицидів, харчових домішок та ін.;
4. порушення санітарних вимог під час виробництва, транспортування, зберігання і реалізації продуктів харчування.

Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється в режимі арбітражу, за дорученням вищих інстанцій санітарно-епідеміологічної служби, а також при виникненні суперечок між СЕС і господарськими організаціями з питань, які мають гігієнічне і епідеміологічне значення. Вона проводиться також за дорученням керуючих органів, за заявою контролюючих органів, за дорученням слідчих та судових органів, якщо здійснення її потребує компетенції санітарного лікаря, за викладеною письмовою заявою господарських організацій в складних випадках товарознавчої експертизи або при виникненні суперечок в оцінці якості продуктів за показниками, які мають гігієнічне значення.

Спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби зобов'язані брати участь у гігієнічній експертизі продуктів тваринного походження разом з ветеринарною службою у випадках виникнення спалахів інфекційних захворювань та харчових отруєнь, пов'язаних з вживанням м'яса вимушено забитих тварин, а також м'яса, субпродуктів та інших м'ясних продуктів, інфікованих сальмонелами та іншими бактеріями. Спільне вирішення питань про використання м'ясних та молочних продуктів при виникненні епізоотію (ящур і т.д.) чи інфекційних захворювань серед тварин (сибірська виразка, бруцельоз та ін.). Експертиза в таких випадках здійснюється шляхом спільного дослідження об'єктів, огляду харчової продукції, відбору зразків для лабораторного дослідження, обговорення одержаних результатів, а також прийняття спільних рішень про порядок використання продукції, яка є в асортименті.

Експертиза якості харчової сировини, яка імпортується, і продуктів харчування здійснюється експертами Бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і санітарно-епідеміологічної служби України. Завдання санітарного нагляду в цій сфері є контроль за відповідністю імпортної продукції встановленим гігієнічним показникам якості і визначення можливості використання її в харчових цілях.

Дозволена кількість сторонніх речовин і харчових домішок в продукції, що імпортується, виявляється умовами контракту на придбання, укладеними з урахуванням прийнятих в Україні гігієнічних нормативів, вимог міжнародних стандартів, нормативів країн-експортерів, й вноситься в сертифікат якості, який супроводжує партію товару.

Державний санітарний нагляд і гігієнічна експертиза імпортної продукції здійснюється СЕС в пунктах ввозу, базовими СЕС та науково-дослідними інститутами. При цьому необхідно зазначити, що імпортна продукція, яку не призначено для харчування населення (сировина для технічних цілей та ін.), а також харчова продукція з вираженими органолептичними ознаками недоброякісності, не підлягає гігієнічній експертизі. СЕС не проводить гігієнічну експертизу продуктів, які надходять по імпорту, якщо партія, яка надійшла, немає супроводжувального документа про якість. Такі продукти повинні бути пред'явлені товарознавчій експертизі у звичайному порядку.

Експертизу якості харчової продукції при її виробленні здійснюють відділи виробничого відомчого контролю (ВПВК) відділи підприємств харчової промисловості, а також відомча санітарна служба. Основне їх завдання - проведення постійного відомчого контролю за забезпеченням випуску продукції відповідно до чинних стандартів і технічних інструкцій, за додержанням санітарного режиму на виробництві. На них покладено також контроль за умовами і строками зберігання, транспортування і реалізація харчових продуктів. ВПВК і відомчим санітарним службам надано право експертизи продуктів з винесенням відповідного заключного висновку. Відомчі санітарні служби проводять гігієнічну експертизу харчових продуктів і кулінарних виробів у повному обсязі і за таких же умов, що і заклади, які здійснюють державний санітарний нагляд.

Органи та установи СЕС не встановлюють сортність харчових продуктів та виробів.

Гігієнічній експертизі не підлягають підмочені продукти у м'якій тарі (борошно, кондитерські вироби, цукор та ін.), консерви в битій скляній тарі, бомбажні консерви, банки з порушеною герметичністю, а також гнилі овочі, фрукти, ягоди як безумовно непридатні в їжу. Висновок про непридатність в перерахованих випадках видається товарознавцями спільно з представниками громадськості. Питання про використання консервів у банках з "хлопаючими" кінцями, "пташками" (деформацією кришок біля країв банки та дна), які мають раковини від іржі, дуже пом'яті, вирішується з участю представників СЕС.

СЕС не проводить гігієнічної експертизи харчових залишків (борошняних, круп'яних, шкребінь від вершкового масла і т. ін.) на підприємствах харчової промисловості і громадського харчування, у торгівлі, а також битих яєць та неякісного хліба (нестандартної вологості, підвищеної кислотності, деформованого, з наявністю плісняви). Експертиза хліба, враженого картопляною хворобою, відноситься до компетенції санітарного лікаря. Гігієнічній експертизі не піддаються харчові продукти, забруднені шкідниками, різноманітними комахами, а також гельминтами.

Санітарна експертиза

Основне завдання державного санітарного нагляду у торгівлі полягає у забезпеченні населення нешкідливими і доброякісними товарами шляхом здійснення постійного (попереджувального) контролю за виконанням ветеринарно-санітарних, санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідеміологічних вимог і правил при їх виробництві, транспортуванні, переробці, зберіганні та реалізації.

Згідно з Положенням про державний санітарний нагляд в Україні санітарно-гігієнічну експертизу продуктів проводять органи державного санітарного нагляду системи Міністерства охорони здоров'я України. Крім органів державного санітарного нагляду, які проводять санітарну експертизу за визначеними показниками, повсякденну експертизу харчових продуктів здійснюють відомчі санітарні служби.

Головне завдання санітарної експертизи товарів - встановлення їх доброякісності та нешкідливості.

Органи державного санітарного нагляду в плановому порядку здійснюють санітарну експертизу якості продуктів, що швидко псуються. При цьому не виникає необхідності досліджувати зразки у повному обсязі вимог ДСТУ або ТУ. Санітарно-епідеміологічні станції досліджують головним чином ті показники, що мають санітарно-епідеміологічне значення і можуть впливати на здоров'я людини; визначають наявність шкідливих домішок, ступінь бактеріального забруднення продукту і характер мікрофлори, вміст патогенної мікрофлори, гельмінтів та ін.

Позапланову санітарну експертизу товарів проводять за наявності підозри на харчове отруєння або кишкову інфекцію, бактеріальне або хімічне забруднення продуктів у процесі виробництва, зберігання, а також транспортування.

Слід зазначити, що в обов'язки органів санітарного нагляду не входить визначення сортності продуктів або виробів.

Органи державного санітарного нагляду беруть участь в санітарній експертизі продуктів тваринного походження разом з ветеринарною службою у випадках виникнення спалахів харчових отРуєнь, пов'язаних з вживанням в їжу м'яса примусово забитих тварин, м'яса, субпродуктів та інших продуктів, інфікованих мікробами роду сальмонел; спільно вирішуються також питання про використання м'ясних і молочних продуктів при виникненні інфекційних захворювань серед тварин.

В.Д. Ванханен і К.С. Петровський1, виходячи з сучасних досягнень науки про харчування, рекомендують оцінювати якість харчових продуктів за показниками, що характеризують їх з точки зору повноцінності і санітарно-епідеміологічної нешкідливості (табл.6.1)

Таблиця 6.1

Рекомендовані показники для оцінки якості харчових продуктів

Санітарно-епідеміологічна бездоганність	Повноцінність
Нешкідливість	Доброякісність	Біологічна цінність	Харчова цінність
1. Патогенні мікроби 2. Токсичні штами грибів 3. Личинки гельмінтів 4. Органічні та неорганічні отрути 5. Шкідливі механічні домішки 6. Комахи -шкідники	1. Гниття 2. Окислення, прогіркання, осалювання 3. Бродіння 4. Пліснявіння	1. Органічний склад (білки, жири, вуглеводи) 2. Вітаміни 3. Мінеральні солі 4. Форма надходження і активність харчових речовин 5. Засвоєння	1. Органолептичні властивості страв 2.Перетравлюва-ність 3. Приїдання 4. Легкотравність

Згідно з їхніми уявленням при оцінюванні харчової цінності продуктів визначають можливість приготування з них високоякісної

1 Див. Гигиєна питания / Ванханян В.Д., Майструк П.Н., Столмакова А.И. - К.: Здоров'я, 1980. їжі у різноманітному асортименті, з хорошими смаковими якостями, високим засвоєнням і низьким приїданням. Біологічну цінність продукту встановлюють шляхом з'ясування хімічного складу з точки зору здатності задовольняти потреби організму в енергетичному, пластичному матеріалі та каталітичних речовинах, що забезпечують нормальний обмін речовин.

Важливим показником якості товарів є санітарно-епідеміологічна оцінка, яка дає уявлення про ступінь їх нешкідливості і доброякісності, а саме - відсутність патогенних мікроорганізмів чи їх токсинів та інших шкідливих речовин органічної та неорганічної природи чи про наявність ознак псування.

У деяких випадках харчові продукти в процесі отримання, переробки, зберігання і реалізації, особливо при порушенні санітарних правил, можуть заражатися збудниками інфекційних захворювань (кишкових інфекцій, харчових отруєнь, гельмінтозів) і забруднюватися побічними домішками (отруйними речовинами органічної і неорганічної природи), загрозливими для здоров'я людини.

За якістю харчові продукти прийнято поділити на недоброякісні (неїстівні) і на доброякісні (їстівні).

Недоброякісні (неїстівні) харчові продукти можуть представляти загрозу для здоров'я людини за складом (містять патогенні мікроорганізми та їх токсини, отруйні речовини) чи мають виражені ознаки псування, незадовільні органолептичні показники. Для харчових цілей такі продукти є непридатними. їх або знищують, або переробляють для технічних цілей, чи з дозволу ветеринарного нагляду, направляють на годування тварин.

Доброякісні харчові продукти відповідають всім гігієнічним і санітарним вимогам і використовуються для харчових цілей без обмежень. Вони можуть бути стандартними чи нестандартними.

До стандартних відносять продукти, які за поживною цінністю та нешкідливістю відповідають вимогам стандарту.

Нестандартні продукти не відповідають нормам за харчовою Цінністю, чи за санітарно-епідеміологічними показниками, чи за обома групами показників. До цієї групи можуть бути віднесені Умовно - неїстівні продукти, які мають дефекти, які можна уникнути відповідною обробкою. Наприклад, м'ясо заражене фінами (не більше З фін на 40 см 2 поверхні), знешкоджується заморожуванням чи проварюванням.

До нестандартних їстівних відносяться продукти, які характеризуються зниженою харчовою цінністю. Недоліки, які виявлено у цих продуктах, знижують їх харчову цінність, але не мають загрози для здоров'я людини. Такі продукти підлягають реалізації (наприклад, хліб з підвищеною порівняно з вимогами ДСТУ вологістю, молоко заниженої жирності).

До продуктів, обмежено придатних, відносяться сурогати, тобто продукти, що імітують якість (смак, консистенцію тощо), традиційних продуктів. Сурогати можуть випускатися за спеціальним дозволом замість натуральних харчових продуктів, наприклад ячмінна кава, фруктовий чай. Вони не повинні містити яких-небудь шкідливих для людини речовин.

Продукт, в якому дефекти і вади замасковані з метою надання йому ознак доброякісності або має місце інформаційне ошукування споживача, має назву фальсифікований. Наприклад, молоко з додаванням соди для маскування підвищеної кислотності, горілка низької, порівняно з вимогами нормативних документів, міцності тощо.

Ветеринарна експертиза

Державна ветеринарна експертиза - це діяльність, спрямована на запобігання занесенню з товарами, сировиною та матеріалами в Україну особливо небезпечних (у тому числі карантинних) хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей. Проводиться регіональною службою державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного, департаменту ветеринарної медицини (далі - регіональна служба держветконтролю) відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину". Регіональну службу держветконтролю очолює головний державний інспектор ветеринарної медицини - начальник регіональної служби держветмедицини.

Основними завданнями ветеринарної експертизи є:

- запобігання занесенню на територію України з територій інших держав особливо небезпечних хвороб, спільних для тварин і людей; здійснення державного ветеринарного контролю за дотриманням ветеринарних вимог під час міжнародних і внутрішньодержавних перевезень усіх видів тварин (включаючи птахів, хутрових звірів, лабораторних, зоопаркових, домашніх тварин та інших представників фауни, а також ембріонів, запліднену ікру тощо), продуктів тваринного походження (м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, яєць, риби і рибопродуктів, продуктів бджільництва, сперми тощо), сировини тваринного походження (шкір, вовни, волосу, хутра, пуху, пір'я, залоз внутрішньої секреції, кишок, рогів, копит, кісток, легенів, печінки, інших м'якушевих субпродуктів, жовчі, крові, вакцин тощо), кормів, ветеринарних препаратів, біологічних, мікробних, вірусних культур та грибів, предметів колекціонування тваринного походження, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини і затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини; з'ясування ступеня дотримання юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог під час імпорту, експорту та транзиту через територію України підконтрольних вантажів;

контроль разом з іншими службами у пунктах пропуску через державний кордон України ручної поклажі пасажирів і туристів з метою недопущення перевезення ними через державний кордон заборонених продуктів тваринного походження;

контроль за ветеринарно-санітарним станом автомобільного транспорту, суден, літаків, вагонів, контейнерів, складських приміщень, карантинних баз, навантажувально-розвантажувальних майданчиків та інших спеціальних споруд, дезінфекційних і промивних комплексів, а також за накопиченням та утилізацією сепарацій у міжнародних повітряних, морських портах і міжнародній пошті, на прикордонних залізничних станціях та автошляхах;

Регіональна служба держветконтролю відповідно до покладених на неї завдань, а також через підпорядковані їй підрозділи, терміново доповідає Державному департаменту ветеринарної медицини, органам ветеринарної медицини на місцях у закріпленій зоні про всі випадки виявлення серед тварин, які перевозяться, хворих, підозрілих на захворювання і тих, що вмерли від інфекційних захворювань, затримку підконтрольних вантажів, а також виникнення осередків інфекційного захворювання тварин або їх масового отруєння під час транспортування;

Служби держветконтролю проводять перевірку ветеринарних документів, клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарну експертизу сировини та продуктів тваринного і рослинного походження, кормів і препаратів, призначених для цілей ветеринарної медицини, під час імпорту, експорту та транзиту через територію України; надсилає приписи управлінню залізниці, автомобільного транспорту, аеропорту, морському чи річковому пароплавству у разі виявлення в регіоні обслуговування карантинних заразних хвороб тварин на підставі рішень місцевих органів влади про закриття станцій, аеропортів, портів, причалів для навантаження, розвантаження підконтрольних вантажів у зв'язку з накладанням карантину, а також видає дозволи на відкриття зазначених станцій, аеропортів, портів, причалів після зняття з них карантину.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини -начальник регіональної служби держветконтролю у межах своєї компетенції видає приписи і розпорядження, що є обов'язковими для виконання під час транспортування підконтрольних службі державної ветеринарної медицини вантажів.

Екологічна експертиза

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що базується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці пєредпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та іншими актами законодавства України.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1. визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
2. організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;
3. встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;
4. оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;
5. оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;
6. підготовка об'єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, Що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі обєкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які має державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України. Документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;
2. органи та установи Міністерства охорони здоров'я України - в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;
3. інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до створювані ними спеціалізовані формування;
4. інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;
5. окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства;
6. в Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Експерт державної екологічної експертизи має право:

1. одержувати на його вимогу відомості та матеріали, необхідні для проведення екологічної експертизи;
2. ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;
3. вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази; 4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологічної експертизи.

Експерт екологічної експертизи зобов'язаний:

1. дотримувати встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки;
2. забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи;
3. своєчасно готувати обгрунтовані та об'єктивні висновки;
4. обґрунтовувати пропозиції про повернення документації на об'єкти екологічної експертизи на доопрацювання;
5. вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи;
6. заявляти самовідвід за наявності особистої зацікавленості щодо конкретного об'єкта екологічної експертизи.

Питання для самоперевірки

1. Аргументувати необхідність проведення гігієнічної експертизи.
2. Назвати основні завдання гігієнічної експертизи.
3. Назвати організації, які здійснюють гігієнічну експертизу.
4. Охарактеризувати мету, завдання та показання для призначення санітарної експертизи.
5. Назвати мету і завдання ветеринарної експертизи.
6. Навести аргументи щодо необхідності проведення ветеринарної експертизи.
7. Визначити мету та основні завдання екологічної експертизи.
8. Назвати суб'єкти та об'єкти екологічної експертизи.
9. Навести права та обов'язки екологічної експертизи.
10. Охарактеризувати основні види джерел забруднювання навколишнього середовища.