Права та захист прав на знаки

Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне і те ж позначення або тотожне подали дві чи більше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет - більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, виключно на території України (ч. З ст. 36 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР").

Після встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг Держпатент України провадить експертизу заявки.

Після прийняття рішення про реєстрацію знака Держпатент України у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Держпатент України здійснює державну реєстрацію знака. На підставі державної реєстрації знака Держпатент України у місячний термін видає заявнику свідоцтво.

Свідоцтво про реєстрацію знака надає його власнику право власності на знак. Строк його чинності - 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за клопотанням його власника може бути подовжена на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подане протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена.

Знак для товарів і послуг може бути використаний у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням товарів і послуг у господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. Якщо немає такої угоди, кожен із співвласників має право користуватися знаком на власний розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл (ліцензію) на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Право власності на знак на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, що стає правонаступником власника свідоцтва. Суб'єкту права власності на знак належить право видавати дозвіл (ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані у Держпатенті України.

Інколи нанесення знака на товарах недостатньо для їх охорони. У такому разі власник свідоцтва має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркірування, про те що знак зареєстрований. Особи, які здійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб або замість їх знака можуть проставляти свій знак.

Чинність свідоцтва може бути припинена або свідоцтво може бути визнано недійсним у передбачених Законом випадках.

Знак може бути зареєстрований в іноземній державі будь-якою особою. Якщо реєстрація знака в іноземній державі здійснюється відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію знаків, то заявка на зарубіжну реєстрацію подається через Держпатент України.

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинено. Якщо порушенням власнику були заподіяні майнові чи моральні збитки, вони мають бути відшкодовані порушником.