ІІІ. Процес формування аптекарської справи у 60-х — 70-х роках

За період з 1949 р. по 1963 р. аптечна мережа України зросла на 1314 аптек, в тому числі в містах – на 954 і в сільській місцевості – на 360. На початок 1990 р - 6500 аптек.

За часів Радянського Союзу фармацевтичній освіті не приділялось належної уваги. Існувало лише шість фармацевтичних вищих навчальних закладів. В основному підготовка провізорів здійснювалась на фармацевтичних факультетах медичних інститутів.

Матеріальне забезпечення фармацевтичних факультетів було дуже поганим, оскільки основна увага приділялась підготовці лікарів. Потреби всієї галузі задовольнялись фахівцями лише однієї спеціальності.
В аптеці, на фармацевтичному підприємстві, у лікарні працювали фахівці з однаковою підготовкою.

Існували певні центри підготовки провізорів, наслідком чого був нерівномірний розподіл трудових ресурсів. У деяких областях кількість провізорів значно перевищувала потреби галузі, в інших — не вистачало навіть середнього фармацевтичного персоналу.

З’їзди фармацевтів завжди були приводом зустрічі фахівців галузі для обговорення нагальних проблем та руху галузі уперед. Традиційно форуми фармацевтів проводились на базі вищих навчальних закладів — осередків фармацевтичної освіти та науки.

Різними були задачі, різними — проблеми, різними — досягнення галузі. Сьогодні, напередодні VII Національного з’їзду фармацевтів України хочеться повернутись на кілька десятиріч назад та згадати історію — історію нашого життя, історію наших вчителів, історію наших з’їздів.

І з’їзд фармацевтів України відбувся 3–5 квітня 1963 року в м. Харкові на базі Харків-ського фармацевтичного інституту. На з’їзді було відзначено відкриття значної кількості нових аптек та аптечних пунктів за останні роки, покращення забезпечення населення лікарськими препаратами та виробами медичного призначення, збільшення кількості членів Наукового фармацевтичного товариства, яке підвищувало якість підготовки працівників фармацевтичної галузі шляхом організації семінарів для провізорів та фармацевтів.

Було запроваджено створення науково-практичних гуртків при аптеках, проведення науково-практичних конференцій.Делегатами з’їзду схвалено поновлення видавництва «Фармацевтичного журналу», який був основним виданням для публікацій досліджень наукової та практичної фармації в Україні. Відзначено вагому роботу з атестації провізорів, що тільки починала розвиватись у ті роки, яка стала суттєвим кроком на шляху підвищення їх кваліфікації.

Але незважаючи на значні досягнення в фармацевтичній галузі, залишалися суттєві недоліки. Насамперед, розширення аптечної мережі значно відставало від розвитку лікувально-профілактичних закладів та не могло в достатній мірі забезпечувати потреби населення у лікарських препаратах та виробах медичного призначення.

Більшість закладів аптечної мережі, особливо в сільській місцевості, не відповідали вимогам того часу. На жаль, мало уваги зверталось на дослідження потреба населення в лікарських засобах, що відображалося недостатністю асортименту у аптеках.

Було відзначено нестачу висококваліфікованих науково-фармацевтичних кадрів у фармацевтичних інститутах та факультетах, недостатнє впровадження теоретичних знань та умінь в практичну діяльність аптечних закладів.

Серед рішень з’їзду треба зазначити прийняття рішення щодо інтенсивного розвитку фармацевтичної науки та практики; організації відділень Наукового фармацевтичного товариства з метою оптимізації допомоги аптечним та лікувально-профілактичним закладам; збільшення уваги щодо дослідження організації та економіки аптечної справи, технології лікарських форм тощо; зосередження дослідження хіміків на створенні лікарських засобів для лікування злоякісних пухлин, серцево-судинних захворювань та ін.

II з’їзд фармацевтів України відбувся 30 травня — 1 червня 1972 року у м. Львові. Організатором став фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту. У доповідях делегатів відзначалось, що мережа аптек та лікувально-профілактичних установ розширюється та вдосконалюється. Фармацевтичні інститути та факультети розробили та впровадили в промислове виробництво лікарські засоби рослинного та синтетичного походження. Вдосконалюється виробництво лікарських засобів в аптеках та на фармацевтичних підприємствах.

Розроблені виробничі регламенти на деякі екстракти, розчини, мазі, таблетки, тощо. Відмічено певні досягнення в виробництві ін’єкційних розчинів, запропоновані режими стерилізації. Реалізовано та досягнуто певних успіхів з аналізу лікарських засобів. Широко застосовуються нові фізико- хімічні методи аналізу.

Проблеми, що розглядались на цьому з’їзді: катастрофічно невистачає провізорів; недостатня мотивованість молоді до наукової діяльності у фармацевтичних інститутах та факультетах. Досягнення науковців уповільнено впроваджуються в практичну фармацію.

Замала кількість науково- методичної літератури, недостатнє оснащення контрольно-аналітичних лабораторій, аптек, фармацевтичних інститутів та факультетів призводить до незначних здобутків у практичній фармації. Зазначено, що підготовка висококваліфікованих кадрів неможлива при навчанні 4,5 років.

У результаті були прийняті такі рішення: необхідність інтенсивного розвитку фармацевтичної науки за напрямками — організація та економіка фармацевтичної справи, технологія лікарських форм та галенових препаратів, синтез нових фармакологічноактивних субстанції та їх фармацевтичного аналізу, вивчення лікарської флори; підвищення якості та вдосконалення підготовки фармацевтичних кадрів; проведення науково-практичних конференцій з метою підвищення рівня кваліфікації спеціалістів фармації, обслуговування та забезпечення населення препаратами та засобами медичного призначення.

III з’їзд фармацевтів України відбувся у 1979 році в м. Харкові. Свої двері для делегатів знов гостинно розкрив Харківський фармацевтичний інститут. На цьому з’їзді були розглянуті досягнення фармацевтичної науки в Україні за останні роки, підготовка висококваліфікованих кадрів, ефективність аптечної служби, питання післядипломної підготовки спеціалістів фармації.

При розробці нових лікарських засобів велика увага приділялася впливу основних біофармацевтичних факторів, наприклад, фізико- хімічним властивостям, ступеню дисперсності, процесам всмоктування та біотрансформації лікарських засобів в організмі.

Зусиллями українських науковців було створено ряд оригінальних ліків цілеспрямованої дії. Вперше дуже велику увагу було приділено вдосконаленню та розробці нових фізико- хімічних методів аналізу (УФ-, ІЧ-спектрофотометрія, хроматографія, полярографія, застосування іон-селективних електронів) для контролю якості у фармацевтичній, аналітичній та токсикологічній хімії. Переважну кількість з розроблених методів аналізу та їх поєднання було впроваджено в практичну діяльність аптек та контрольно-аналітичних лабораторій.

 

Висновки

У XX ст. фармакологія досягла великих успіхів. Значного розвитку набула фармакотерапія, з'явився новий розділ - хіміотерапія. Початок хіміотерапії було покладено П. Ерліхом, який у 1909 р. запропонував сальварсан для лікування хворих на сифіліс. Медицина на той час збагатилася синтетичними протималярійними (плазмохін), протимікробними (сульфаніламіди), протитуберкульозними, протипротозойними засобами.

Нову еру в розвитку фармакології відкрили антибіотики. Першим з них був пеніцилін. Встановлення хімічної будови антибіотиків дало можливість добувати їх синтетичним шляхом. У першій половині XX ст. у медичну практику впроваджено гормональні препарати гіпофіза, щитоподібної залози, статевих залоз, кори надниркових залоз, а також інсулін.

Завдяки розвитку вчення про вітаміни арсенал лікарських засобів збагатився вітамінними препаратами, які застосовують з лікувальною і профілактичною метою. Вчення про медіатори, основу якого заклали англійський фізіолог і фармаколог Г. Дейл і австрійський фізіолог О. Леві, сприяло створенню нових високоактивних фармакологічних засобів, які діють у ділянці синапсів.

Поступово сформувався такий розділ, як психофармакологія. Протягом останніх десятиріч онкологічна практика збагатилася препаратами протипухлинної дії. Успіхам фармакології сприяла співдружність із суміжними дисциплінами - синтетичною хімією, біохімією, фізичною хімією, біофізикою, фізіологією, мікробіологією, патологією.

Важливим завданням сучасної фармакології є дослідження механізму дії фізіологічно активних речовин, особливо вибіркового впливу їх на різні органи й системи. У сучасних фармакологічних дослідженнях широко застосовуються фізіологічні, біохімічні, фізико-хімічні, гістохімічні методи, а також електронна осцилографія, електронна мікроскопія, методи мічених (радіоактивних) атомів, ядерно-магнітного резонансу.

 

Список використаної літератури:

1. Бенюх Наталя. Історія фармації Галичини (XIII-ХХ ст.)/ Н.Бенюх//: Навч. посібник для студ. фармац. вузів та фарм. ф-тів мед. вузів освіти III-IV рівнів акредитації. — Л., 1999. — 215с.

2. Богатирьова Р. Історія фармації України./Р.Богатирьова// — Х.: Прапор, 1999. — 799с.

3. Історія медицини та охорона здоров'я в Україні: Наук.-допоміж. покажчик літ. / Державна наукова медична бібліотека / Р.І. Павленко (ред.)Світлана Євгеніївна... Бадрук (скл.) — К. — 80с.

4. Історія медицини: Метод. посібник для студ. 1 курсу / Чернівецький держ. медичний ін-т / Борис Якович Дробніс (уклад.), Сергій Дмитрович Кобилянський (уклад.). — Чернівці, 1996. — 62с.

5. Строкань А. Вступ до фаху (історія фармації): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./А.Строкань// Київський національний ун-т технологій та дизайну. — К.: КНУТД, 2004. — 132с.

6. Сятиня Михайло Л. Історія фармації: Навч. посібник для вищих навч. закл. / М.Л.Сятиня, О.П. Реєнт (відп.ред.). — Л., 2002. — 660с.

7. Харкевич Д.А. – Фармакология: учебник /Д.А.Харкевич// М.: Медицина, 1993.

8. Шегедин М. Історія медицини та медсестринства: Підручник для студ. вищих мед. навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації./ М.Шегедин — Т.: Укрмедкнига, 2003. — 328с.