Охорона дикорослих лікарських рослин та їх ресурсів

ЗБЕРІГАННЯ ЛРС

Правильне зберігання забезпечує стабільність ЛРС.

Умови зберігання на складі і в приміщеннях аптеки викладені в ДФ XI:

 

Сировину зберігають у штабелях на стелажах в упакованому вигляді по вимогам, зазначеним у приватній АНД;

 

В сухому, чистому, добре вентильованому, та не зараженому шкідниками приміщенні, без прямого попадання сонячних променів; сировину щорічно перекладають і оглядають;

 

Приміщення й стелажі щорічно дезінфікують.

 

По групах в ізольованих приміщеннях зберігають:.

Отруйна і сильнодіючий сировину (списки А і Б); '

Ефіроолійне ЛРС:

Плоди та насіння.

 

Фактори, що впливають на стабільність ЛРС:

 

зовнішні, пов'язані з умовами зберігання: вологість, температура, сонячна радіація;

 

внутрішні - фізико-хімічні процеси, що протікають в ЛРС, на

швидкість яких впливають умови зберігання сировини.

 

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

Техніка безпеки при роботі, заготівлі, сушінні, переробці та зберіганні рослинної сировини, що містить отруйні і сильнодіючі речовини (алкалоїди, серцеві глікозиди та ін) включає такі вимоги:

1. До заготівлі, сушінні, переробці та інших робіт з отруйною і

сильнодіючою сировиною допускаються люди, які пройшли інструктаж

з техніки безпеки.

2. До роботи з ЛР, що містять сильнодіючі та отруйні

речовини, не допускаються вагітні, жінки-годувальниці та особи з

індивідуальною чутливістю до БАР.

3. Підлітки і школярі збирають рослинну сировину тільки

під наглядом відповідального інструктора або бригадира. До збору

дурману, блекоти і чемериці підлітків не допускають!

4. Збір ЛРС, що містить кумарини, не можна проводити в сонячну погоду, щоб уникнути опіку

5. Під час збору не можна доторкатися до очей, приймати

їжу. Після роботи треба вимити руки з милом.

6. При переробці, сушінні, сортуванні, пакуванні сировини слід захищати рот і ніс респіратором, вологою марлевою пов'язкою.Після роботи треба ретельно витрусити одяг, вимити обличчя і руки з милом, протерти респіратор і окуляри, випрати марлю.

7. Необхідно мати аптечку з медикаментами для надання першої медичної допомоги при нещасних випадках.

 

ОХОРОНА ДИКОРОСЛИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ТА ЇХ РЕСУРСІВ

 

 

Відносини у сфері охорони, використання та відтво­рення рослинного світу регулюються Конституцією України, за­конами України «Про охорону навколишнього природного сере­довища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ України», «Лісовим кодексом України» та інши­ми нормативно-правовими актами.

Згідно з законодавством України, охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збе­реження просторової, видової, популяційної різно­манітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу забезпечується:

встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу;

у разі необхідності забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів;

проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою
запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті госпо­дарської діяльності;,

захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, затоплення, заболочення, засолення, висушення, забруднення про­мисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними і радіацій­ними речовинами та від іншого несприятливого впливу;

створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідним фондом;

організацією наукових досліджень, спрямованих на охорону та відтворення об'єктів рослинного світу;

розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;

створенням системи державного обліку та здійсненням дер­жавного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

встановленням юридичної відповідальності за порушення по­рядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

При правильному та науково обгрунтованому плануванні, проведенні заготівлі і раціональному використанні лісових масивів, лугових, степових випасів, косевиць запаси сировини дикорос­лих лікарських рослин залишаються довгий час незмінними.

Лікарської рослинної сировини потребують підприємства різних галузей фармації України (7 заводів, 27 фармацевтичних фабрик, аптечна мережа, приватні фірми, учбові заклади). її сировинною ба­зою є культивовані рослини (м'ята перцева, фенхель, наперстянка, беладонни,.тощо), дикорослі рослини (дуб, кропива собача, мати-й-мачуха, кульбаба та ін.) або обидва джерела (оман високий, ромаш­ка, подорожник великий, алтея).

 

Лікарську рослинну сировину постачають: підприємства консорціуму «Укрфітотерапія», фермери, заготі­вельні управління різних видів підпорядкування, лісові господар­ства, центральні районні аптеки та індивідуальні заготівельники. Останніми роками стан заготівлі дикорослої лікарської сиро­вини значно погіршився. Після аварії на Чорнобильській АЕС більш як 1100 тис. га зазнали радіаційного забруднення, що дуже скоротило сировинну базу. За часів СРСР її в країні заготовляли до 12 тис. т, з них половину вирощували радгоспи, решту складали дикорослі рослини. Тепер на базі радгоспів створені спеціалізовані господар­ства, об'єднані в консорціум «Укрфітотерапія». Під лікарські куль­тури в господарствах зайнято 6 тис. га посівної площі, та з 62 видів лікарських рослин, то можна вирощувати в кліматичній зоні України, культивують лише 25. Планами консорціуму передбаче­но довести цей показник до 60 видів.

Для розвитку власної сировинної бази Україна має всі мож­ливості. Спеціалізовані господарства, які вирощують лікарські рос­лини, розташовані в різних ґрунтово-кліматичних зонах дев'яти областей.

Наукові дослідження з культури лікарських рослин не припи­няються з часів створення у 1916 р. Лубенського товариства сільсько­го господарства. Тепер на його базі існує Українська зональна дос­лідна станція, яка веде наукові розробки щодо збереження природних екоценозів ЛР, створення та впровадження у вироб­ництво нових сортів лікарських культур і системи їх посіву;, роз­робляє технології вирощування нових лікарських культур та вдос­коналює прийоми вирощування традиційних.

Для раціональної заготівлі лікарської рослинної сировини та збереження її запасів необхідно дотримуватися таких правил: траву зрізати так, щоб не пошкодити коріння; багаторічні рослини не виривати з корінням; з однієї рослини не зрізати усі бруньки, квіти, листки

не проводити заготівлю із року в рік на одних і тих самих місцях.

Найшвидше зменшуються і навіть зникають запаси сировини багатьох дикорослих рослин в лісостепових районах України, особ­ливо на Лівобережжі, яке є головним місцем проведення про­мислової заготівлі. Це призвело до того, що основна промислова заготівля почала зміщуватися у лісові та гірські райони, де ще залишилися значні масиви багатьох лікарських рослин.

Науково обґрунтована охорона цих рослин, а також запасів їх сировини може бути тільки комплексною і складається з таких основних заходів:

 

Організаційні — перспективне і щорічне планування розмірів і районів заготівлі ЛРС, у першу чергу, для видів з обмежени­ми і невеликими запасами сировини.

Адміністративні — організація заказників і заповідників для рідкісних видів, запаси яких дуже обмежені. Ці роботи координу­ються державними органами України.

Виховні — роз'яснювальна робота серед населення про зна­чення лікарських рослин у медицині, необхідність збереження їх ресурсів, які є національним багатством.

Дослідницькі — ресурсознавче вивчення запасів сировини най­важливіших видів лікарських рослин, дослідження динаміки на­копичення біологічно активних речовин, виявлення заростей лікарських рослин з найбільшим вмістом БАР для введення її у промислову культуру.

Культиваційні — окультурення найкращих заростей зі значни­ми промисловими запасами сировини найважливіших видів (аїр болотяний, арніка гірська, брусниця, чорниця та ін.). Практичне значення має висаджування видів, на сировину яких підвищений попит, але природні запаси невеликі (материнка, звіробій, жостір, липа, горобина, шипшина). Найцінніші види дикорослих лікарсь­ких рослин необхідно вводити в промислову культуру (астрагал шер­стистоквітковий, горицвіт весняний, цмін пісковий, оман висо­кий, родіола рожева, женьшень). Роботи з інтродукції та введення в культуру лікарських рослин в Україні ведуть Дослідна станція УААН (Лубни), ботанічні сади, університети та інші навчальні заклади. Культивування цінних видів лікарських рослин (лимонник китайсь­кий, елеутерокок, обліпиха, липа, аронія чорноплідна) можливо також у школах, на присадибних дослідних ділянках.

Технічні — раціональна, з урахуванням встановлених спо­собів і термінів, заготівля сировини, збереження маточників та молодих екземплярів, які не мають товарної цінності.

-Дотримування цих заходів з охорони і раціонального викори­стання лікарських рослин буде сприяти збереженню та відновленню їх запасів.

 

ПЛІД КОРІАНДРА FRUCTUS CORIANDRI

Коріандр посівний —Coriandrum sativum

Родина Салерових — Apiaceae

 

 

 

ПЛІД КОРІАНДРА

З аптек плоди відпускаються у вигляді натуральної сировини і багатьох зборів. Широко використовуються в пекарстві і для консервування овочів. Ефірна олія застосовується в лікеро-горілчаній промисловості, а також є сировиною для одержання цитраля, що застосовується в парфумерії, і як лікарський препарат. Жирна олія з плодів використовується у миловарінні і текстильній промисловості. Макуха після одержання олії застосовується як білковий корм. Молоді пагони («кинза») на Кавказі вживають у їжу як прянощі. Рослина — гарний медонос. Плоди експортуються. У Україні росте один вид. Щорічна потреба в сировині тисячі тонн.

Діагностичні зовнішні ознаки: Однолітня трав'яниста рослина висотою 30-70 см, із тонким веретеноподібним коренем і голим, округлим, порожнім, тонкобороздчатим стеблом. Листки чергові, піхвові, голі, прикорневі довгочерешкові, надрізанозубчаті, суцільні, трьохроздільні. Нижні стеблеві листки двічіперисті, середні і верхні — двічі- і тричіперисторозсічені на лінійні часточки. Квітки дрібні, білі або рожеві, зібрані в суцвіття «складна парасолька». Плід —вислоплодник кулеподібної форми. Цвіте з червня по серпень, плоди дозрівають у серпні — вересні. Рослина має неприємний запах лісових клопів.

Поширення. У дикому вигляді зустрічається в Середземномор’ї, у Криму, на Кавказі, у Середній Азії, як дика бур'яниста рослина. Широко культивується у Воронезькій області, на Україні, у Дагестані і на Кавказі, особливо в Краснодарському і Ставропольському краях, у Середній Азії. Рослина вологолюбива. Вимагає особливого догляду у фазі цвітіння.

Заготівля. Плоди збирають, коли вони в парасольках побуріють на 50-60%. Збирання проводиться переобладнаними комбайнами і повинно закінчуватися за 3-4 дні, щоб уникнути опадання плодів. Врожай досягає в середньому 6 ц із гектара.

Сушіння. Траву в снопах просушують на полі й обмолочують. Сировину провіюють і очищають від домішок.

Хімічний склад. Ефірної олії до 1% (його основний компонент ліналоол, гераніол, борнеол), жирного олії 10-20%, білкові речовини.

Застосування. Як шлунковий, жовчогінний і протигеморойний засіб, а також для ароматизації галенових препаратів.

Лікарські засоби. Плоди коріандра, збори, чаї, коріандрова олія.

 

 

ЛИСТЯ ЕВКАЛІПТА- FOLIUM EUCALYPTI

Евкаліпт кульковий — Eucalyptus globulus

Евкаліпт попелястий, або сірий, — Eucalyptus cinerea

Евкаліпт прутевидний — Eucalyptus viminalis

Родина Міртові — Myrtaceae

 

 

Суцільні листки евкаліпта використовують в аптеках для готування відварів. На фармацевтичних заводах одержують ефірну олію і лікарські препарати. Олія широко використовується як засіб, що озонує й освіжає повітря. Кора евкаліпта може служити дубильною сировиною. Евкаліпти дають цінну деревину і широко використовуються як декоративна рослина.

Рослина. Евкаліпт -вічнозелене високе (до 50 м) дерево, що швидко росте, із гладкою корою: перидерма відшаровується і звисає довгими стрічками. Завдяки здатності поглинати величезну кількість вологи і виділяти її в повітря, а також властивості черешків повертати листки ребром до сонця евкаліпти є деревами-помпами й осушувачами грунту. Листкам евкаліпта кулькового притаманна гетерофілія. Молоді листки в нього супротивні, м'які, покриті шаром воску, сірого кольору, яйцевидносердцевидної форми. Характерні старі листки: вони шкірясті, короткочерешкові, чергові, частіше серповиднозігнуті, розташовані перпендикулярно до землі, тому дерева дають мало тіні. Квітки великі, із великим числом тичинок і малопомітним віночком. Плід — коробочка з дрібними насіннями. В інших видів евкаліпта (попелястого або сірого і прутевидного) кора більш товста, не обпадає, дерева менше високі, мають більшу морозовитривалість. Цвіте восени на 3—5-м році життя. Насіння дозрівають через 1-2 роки.

Поширення. Батьківщиною евкаліпта є Австралія і прилягаючі до неї острови. Евкаліпт культивується на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Криму, Молдові і на півдні України. Рослина світлолюбива. Переважно росте на удобреному родючому грунті. Розмножується насіннями, що пророщують у парниках. Дерева, ушкоджені морозом або зрубані, швидко відновлюються порослю.

Заготівля. Молоді листки збирають восени, інші можна заготовляти весь рік, але краща сировина — осіннього збору. Для збору листків використовують переносні сходи і гачки.

Охоронні заходи. Заготівлю сировини краще поєднувати з декоративним обрізанням посадок. Не варто обламувати гілки.

Сушіння. Проводиться на відкритому повітрі.

Хімічний склад. Листки евкаліпта містять ефірну олію (цинеол) і дубильні речовини. По ДФХ вміст ефірної олії для суцільної сировини евкаліпта кулькового і сірого допускається не менше 2,5%, а для різаної — не менше 1,5%, для евкаліпта прутевидного — не менше 1 %. Вміст компонентів ефірної олії — цинеола, повинно бути не менше 60%, а в евкаліпті прутьевидном не менше 45%. Ефірна олія має вигляд легкорухливої прозорої безбарвної або жовтуватої рідини з запахом цинеола.

Зберігання. У сухому приміщенні, у добре закупореній тарі. Різаний лист — у багатошарових пакетах по правилах зберігання ефірноолійної сировини. Евкаліптова олія — у добре закритих склянках. Вміст ефірної олії в сировині перевіряють щорічно.

Лікарські засоби. Листя, відвар, настойка, брикети, евкаліптова олія, хлорофіліпт, інгаліпт.

Застосування. Як протизапальний, антисептичний засіб, призначається при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, зовнішньо — для примочок і полоскань, лікування гнійних ран, для інгаляцій. Хлорофіліпт (1% спиртовий розчин і олійний в ампулах) — сильний бактерицидний засіб.

ПЛІД КМИНУ FRUCTUS CARVI