Поняття, види, причини банкрутства

Для об’єктивного оцінювання фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення факту їх фінансової неспроможності, а також запобігання злочинам, пов’язаним з фіктивним банкрутством, потрібна система науково обґрунтованих моделей. Такий аналіз необхідний і для акціонерів, інвесторів, які планують вкласти власні кошти у підприємство, для банків під час видачі кредитів. Науково обґрунтовані моделі прогнозування фінансової неспроможності та банкрутства потрібні для ведення раціонального антикризового управління підприємством. Воно допомагає розробити заходи, необхідні для підтримання його успішного функціонування.

Відповідно із Законом України «про відтворення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 № 2343-ХІІ (в подальшому Закон про банкрутство):

банкрутство (фінансовий крах) – це документально підтверджена нездатність суб’єкта господарювання платити за своїми зобов’язаннями і фінансувати основну поточну діяльність у зв’язку з- відсутністю коштів і визнана судом неспроможність боржника відтворити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки засобом застосування ліквідаційної процедури. Такий стан підприємства свідчить про погіршення всіх показників, що визначають його фінансову стійкість.

Основні види банкрутства показані в табл..10.1

 

Таблиця 10.1

Основні види банкрутства

Вид банкрутства	Причини банкрутства
Випадкове	Наслідок надзвичайних обставин (стихійні лиха, військові дії, політична нестабільність, економічна криза (загальний спад виробництва, банкрутство боржників і т.д.) де, насамперед, держава повинна надати допомогу для виходу з кризової ситуації)
Навмисне	Результат приховування власного майна з метою не сплачувати боргів кредиторам (існує кримінальна відповідальність)
Необережне	Результат неефективної роботи, проведення ризикових операцій

 

Найпоширенішим видом банкрутства є необережне, яке настає поступово. Для визначення його необхідно систематично проводити аналіз фінансового стану, який дозволяє виявити негаразди, прийняти конкретні дії щодо оздоровлення підприємства тощо.

Банкрутство визначають зовнішні (2/3) та внутрішні фактори (1/3).

До зовнішніх факторів відносяться:

Економічні:

- кризовий стан економіки: інфляція, загальний спад виробництва, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси;

- зміна кон’юнктури ринку;

- неплатоспроможність та банкрутство партнерів;

- жорстка фіскальна політика держави (високий рівень податків).

Політичні:

- нестабільна політична ситуація в країні;

- зміна зовнішньоекономічної політики держави;

- антимонопольна політика держави;

- недосконалість законодавства.

Демографічні:

- зміна чисельності та складу населення;

- рівень та структура споживання;

- життєвий рівень та платоспроможність населення.

Природні:

- повінь;

- стихійне лихо різного напрямку.

До внутрішніх факторів належать:

- низький рівень техніки, технології, що не сприяє виробництву конкурентоспроможної продукції;

- низький рівень організації виробництва, що веде до зниження ефективності використання виробничих ресурсів, виробничої потужності, створення понад нормованих залишків запасів і як результат – уповільнення обіговості капіталу, створення його дефіциту, що примушує підприємство брати кредити;

- використання позик на невигідних умова, що призводить до збільшення фінансових витрат, зниження показників рентабельності;

- погана клієнтура підприємства, що платить із запізненням або не платить і веде до ланцюгового банкрутства;

- відсутність портфелю замовлень, що веде до зменшення обсягів реалізації, грошового потоку, зростання кредиторської заборгованості;

- швидке та непланове розширення господарської діяльності, що вед до дефіциту власного обігового капіталу, оскільки зростання запасів та витрат відбувається швидше, ніж обсяги продаж.

 

10.2.Методи діагностики можливого банкрутства

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства у майбутньому періоді.

На сьогоднішній день державними органами розроблений документ, в якому за суттю, викладений новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств. Це Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності підприємств із приховання банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкротства,, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 року № 10 (в подальшому методичні вказівки). Методика проведення діагностики банкротства, викладена в ньому максимально враховує вимоги Закону про банкрутство відносно наступних дій боржника у випадку, якщо його фінансовому стану притаманні ознаки неплатоспроможності.

Методичні вказівки розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну, понад критичну неплатоспроможність.

Для того щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності. Характеризують фінансовий стан підприємства розраховують наступні показники:

1)поточної ліквідності;

2)коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

3)коефіцієнт покриття.

Показник поточної платоспроможності (Ппл) розраховується за формулою

 

Ппл = Довгострокові фінансові інвестиції (р.1030 ф.1 +1035 ф1) + проточні фінансові інвестиції (р.2350 ф.1) + грошові кошти та їх еквіваленти (р.1165 ф.1) –короткострокові зобов’язання (р.1695,ф.1.)

Коефіцієнт забезпечення (Кзб) власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості та визначаються наступним чином:

ІП –ІА Розділ І пасиву балансу(ІП) – розділ І активу балансу(ІА) р.14950ф.1 – р.1095 ф.1

Кзб =------------= ---------------------------------------------------------------= ----------------------------

ІІА Розділ ІІ активу балансу р.1200ф.1

Нормативним значенням Кзб відповідно з Методичними рекомендаціями є 0,1.

 

Коефіцієнт покриття (Кпк) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається за наступною формулою:

 

ІІА Другий розділ активу (ІІА) р.1200 ф.1

Кпк =------- =------------------------------------------=--------------

ІУП Четвертий розділ пасиву (ІУП) р.1695 ф.1

Нормативне значення Кпк – 1,5.

В табл..10.2 наведений алгоритм визначення ступені неплатоспроможності підприємства в залежності від значення показників. Які розглянуті вище.

Таблиця 10.2

Алгоритм визначення ступеня платоспроможності підприємства

Коефіцієнти	Порядок розрахунку	Нормативне значення	поточна	критична	Понад Критична
1.Поточна платоспроможність (Ппл)	Ппл =р.040+р.045+р.220+ +р.230+р.240-р.620	ñ 0	Ппл á 0	Ппл á 0	Ппл á 0
2.Коефіцієнт забезпечення(Кзб)	р.380-р.080 Кзб =-------------------------- р.260	0,1	Кзб ñ 0,1	Кзб á 0,1	Кзб á 0,1
3.Коефіцієнт покриття (Кпк)	р. 260 Кпк =-------------- р.620	1,5	Кпкñ1,5	Кпкá 1,5	Кпк á 1
4.Чистий прибуток (ЧП)	ЧП = р.220 ф.2	ñ 0	ñ 0	ñ 0	á 0

 

 

Фінансовий стан підприємства. У якого на початку і в кінці звітного кварталу має місце ознаки поточної неплатоспроможності. Відповідає законодавчому визначенню боржника, який не в змозі виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання зі сплати податків і надходжень (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після заступлення встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства.

Наявність ознак понад критичної неплатоспроможності відповідає фінансовому стану боржника, коли він згідно Закону про банкрутство зобов’язаний звернутися у місячний термін в арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих підприємств, спроможних у перспективі привести до появлення ознак поточної, критичної. А потім і понад критичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно з Методичними вказівками проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера (Кб), котрий розраховується наступним чином:

 

Чистий прибуток - Амортизація

(Кб) =-----------------------------------------------------------------------------

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностують за допомогою двох показників: коефіцієнта рентабельності капіталу й коефіцієнта обіговості активів.

Крім того існують ще ряд методів для діагностики банкрутства:

1.Трендовий аналіз окремих показників або груп показників, який включає визначення тенденцій змін основних показників ліквідності, коефіцієнта фінансової незалежності, коефіцієнта забезпечення власними обіговими засобами, коефіцієнта забезпечення запасів нормативними джерелами фінансування тощо. Аналіз проводиться на основі побудови трендових рівнянь, функціональний вид яких залежить від характеру динаміки.

2.Метод експертних оцінок визначає рейтингову оцінку на основі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємства.

3.Метод розрахунку інтегрального показника включає в себе основні характеристики фінансової стійкості.

Крім цих методів використовують так звані дискримінанті моделі прогнозування банкрутства розроблені головним чином західними вченими., такими як Л.В.Спрінгейт, Едуард І. Альтман, Бодерас Ліс, Таффлер та ін.

Слід відмітити, що в Методичних рекомендаціях пропонується у чисельнику даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства Розберемося який економічний сенс вклали розробники методичних рекомендацій в цей показник. З певною часткою спрощення можна сказати, що в даному документі пропонується з різниці доходів і витрат (які вже включають в себе амортизацію ще раз віднімати витрати (їх частина у вигляді амортизації). На наш погляд, цей показник не має ніякої економічної інтерпретації та до того ж найдеться не так багато підприємств, у яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку йог в порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями. Ми вважаємо. Що при розрахунку значень коефіцієнта Бівера у чисельнику необхідно використовувати суму чистого прибутку і амортизації. Цей показник має конкретний економічний сенс: в фінансовому менеджменті він носить назву потоку грошових коштів. Щоб не бути голослівними відмітимо, що наприклад А.А.Юркевич указує. Що проток грошових коштів являє собою суму чистого доходу і амортизації. На це вказує і Бланк І.О. Підтвердженням цього можуть слугувати і норми П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Крім того, коефіцієнт Бівер не є показником» які відкрити розробники Методичних рекомендацій – його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л.Самойлов вказує: «Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується (дорівнює відношенню припливу грошових коштів до загальної суми заборгованості)..В свою чергу. Як відмічалося вище. Приплив грошових коштів являє собою саме суму (а не різницю) чистого прибутку і амортизації.

Таким чином. Розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно здійснювати наступним чином:

 

Чистий прибуток + Амортизація

(Кб) =-----------------------------------------------------------------------------=

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

 

р.2350 ф.2 + р1002 ф.1

=------------------------------.

р.1595 ф.1 + р.1690 ф.1

В Методичних рекомендаціях вказано. Що якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 -2 роки) не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17- 0,4.

В зарубіжній практиці для оцінки підприємств в рамках експрес-аналізу фінансового стану підприємства широко використовують також модель відомого західного економіста Е.Альтмана, розробленою ним в 1968 році. Відомий Z-рахунок Альтмана являє п’ятифакторну модель. Розраховану за даними про банкрутство 33-х американських кампаній у 60-ті роках. Виникає глибокий сумнів у правомірності прямого застосування показника, розрахованого понад 40 років назад на вкрай обмеженій виборці в українських умовах.

Порівняння даних. Отриманих для ряду країн, показують, що вага в Z-моделі сильно відрізняються не тільки від країни до країни, але і від року до року в рамках однієї країни Статистика, на яку опирається Альтман і його наслідники, можливо і репрезентативна, але вона не володіє важливою властивістю статистичної однорідності подій. Іншими словами. Підхід Альтмана можна застосовувати лише як допоміжний інструмент при діагностиці, прогнозуванні банкрутства. Отже, кінцеві висновки повинні робитися тільки після повного аналізу показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Не дивлячись на обмеженість сфери застосування Z-моделі Альтмана. Розглянемо все ж порядок розрахунку цього показника:

Z = 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+1Х5,

Де Z- інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 –відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х2- відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х3-рівень доходності активів;

Х4-коефіцієнт фінансового ризику;

Х5-коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника рівня загрози банкрутству можна представити наступним чином:

 

р.380 –р.080 р.350 р.050 р.380 035 ф.2

Z = 1,2------------------- +1,4---------- +3,3--------- +0,6------------ +1----------------------------------

Р.280 р.640 р.280 р.640-р.380 ½(гр.3 р.280 + гр.4 р.280)

 

 

Шкала показників визначення ймовірності банкрутства показана в табл.. 10.3

Таблиця 10.3

Ймовірність банкрутства

Значення показника»Z»	Ймовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 – 2,7	Висока
2,71-2,99	Можлива
3 і вище	Дуже низька

 

Рівень поточної загрози банкрутства діагностують за допомогою коефіцієнта абсолютної платоспроможності. За ним можна визначити, наскільки в рамках передбаченого законодавством місячного строку можуть бути задоволені за рахунок наявних високоліквідних активів усі невідкладні зобов’язання підприємства. Якщо значення цього коефіцієнту менше одиниці, то поточний стан забезпечення платежів варто розглядати як незадовільний.

Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностують за допомогою двох показників: коефіцієнта поточної платоспроможності та коефіцієнта автономії. Ці коефіцієнти розглядаються у динаміці ряду періодів.

10.3.Виявлення ознак поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності підприємства

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства у майбутньому періоді.

Згідно затверджених в Україні Методичних вказівок розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну, понад критичну неплатоспроможність.

Для того щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності. Характеризують фінансовий стан підприємства розраховують наступні показники:

1)поточної ліквідності; 2)коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

3)коефіцієнт покриття.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу має місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який не в змозі виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання зі сплати податків і надходжень (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після заступлення встановленого строку їх сплати. Ознаки критичної неплатоспроможності відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства.

Наявність ознак понад критичної неплатоспроможності відповідає фінансовому стану боржника, коли він згідно Закону про банкрутство зобов’язаний звернутися у місячний термін в арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих підприємств, спроможних у перспективі привести до появлення ознак поточної, критичної, а потім і понад критичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно з Методичними вказівками проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера котрий розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань.

В зарубіжній практиці для оцінки підприємств в рамках експрес-аналізу фінансового стану підприємства широко використовують також модель відомого західного економіста Е.Альтмана, розробленою ним в 1968 році. Відомий Z-рахунок Альтмана являє п’ятифакторну модель. Розраховану за даними про банкрутство 33-х американських кампаній у 60-ті роках. Виникає глибокий сумнів у правомірності прямого застосування показника, розрахованого понад 40 років назад на вкрай обмеженій виборці в українських умовах.

 

 

14.Рекоменндована література

Базова:

1.Аналіз та аудит фінансової звітності підприємств: із використанням комп’ютерних технологій:Навч.посіб./В.І.Крисюк, В.А.Шпильовий, Б.В.Крисюк та ін.За заг.ред проф..В.І.Крисюка.-К.:Вид-во Європ.ун-т,2006.-268 с.

2.Базилінська О.Я.Фінансовий аналіз: теорія і практика: навч.посібник /О.Я.Базилінська: К.:ЦУЛ,2011.-328 с.

3.Головко В.І., Мінченко В.А., Шарманська В.М.Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека:Навч.посібник.-К.:2005

4.Загурський О.М.Фінансовий аналіз:Кредитно-модульний курс/О.М.Загурський.-К.:ЦУЛ,2013.-472 с.

5.Мец В.О.Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства:Навч.посіб..-К.:Вища шк.,2003.-278 с.

6.Мних Є.В.Економічний аналіз:підручник.-К.:ЦНЛ,2003.-412 с.

7.Прокопенко І.Ф., Ганін В.І.,Петряєва З.Ф.Курс економічного аналізу:Підручнк для студентів вищих навчальних закладів /За ред. І.Ф.Прокопенка.-Харків:Легас,2004.-384 С.

8.Прокопенко І.Ф., Ганін В.І.,Методика і методологія економічного аналізу. Навч.посіб.-К.:ЦУЛ,2008.-430с.

9.Подольська В.О.Фінансовий аналіз: Навч.посіб. /В.О.Подольська, О.В.Яріш: К.:ЦУЛ,2007.-488 с.

10.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб.-К.:Знання,2004,2007,2008,2011.-654 с.

11.Салига С.Я.,Дацій Н.В. та ін.Фінансовий аналіз:Навч. посібник.-К.:ЦНЛ,2006.-210 с.

12.Тексти лекцій з курсу «Фінансовий аналіз»

13.Цал-Цалкл Ю.М.Фінансовий аналіз:Підручник/Ю.С.Цал-Цалкол:К.:ЦУЛ,2008.-566 с.

14.Цал-Цалко Ю.С.Фінансова звітність та її аналіз:Навч.посіб.К.,2002

15.Шило В.П., Верхоглядова Н.І. та ін. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства:Навч.порсіб.-К.:Кондор,2005.-240 с.

16.Шморгун Н.П.,Головко І.В.Фінансовий аналіз.Навч. посібник.-К.:ЦНЛ,2006.-528 с

17.Економічний аналіз: Навч.посіб./М.А.Болюх, В.З.Бурчевський., М.І.Горбатюк; За ред.акад.НАНУ, проф.М.Г.Чумаченка.-К.:КНЕУ,2001.-540 с.

18.Фінансорвий аналіз:Навч.просіб / аваторс. Кол. За ред.Т.Д.Косова.-К.-ЦУЛ,2013.-296 с.

19.Яценко В.М.Фінансовий аналіз:навч.посібник/В.М.Яценко, О.М. Шинкаренко, Н.М.Бразілій:Черкаси:ЧТНУ,2010.-267 с.

 

Додаткова:

1.Бланк А.И.Финансовая стратегия предприятий./И.А.Бланк.-К.,Ника-центр,2005.-414с.

2.Бланк И.А.Управление финансовыми ресурсами./И.А.Бланк – М.:: Омега-Л, 2011.-768 с.

3.Венди МакКензи. Использование и интерпретация финансовой отчетности (Using and Interpreting Company Accounts). /Пер. с англ.; научн. ред. Г.В.Григораш. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2006.-25 с.

4.Грачёв А.В. Финансовая устойчивость организации. Критерии и методы оценки в рыночной экономике. – М.: Финпресс, 2010 – 400с.

5.Григорьева Т.И.Финансовый анализ для менеджеров: оценка и,прогноз: Учебник /Т.И.Григорьева.-М.:Магистр,2013.-462 с.

6.Джерард Зак Справедливая стоимость – соблазны манипулирования отчетностью. Новые глобальные риски и методы их выявления / FairValue Accounting Fraud: New Global Risks and Detection Techniques. –М.: Маросейка, 2011 – 232с.

7.Донцова Л.В. Анализ финансовой отчетности. Учебник. 8-е изд., перераб. и доп./Л.В.Донцова, Н.А. Никифорова – М.: Дело и сервис, 2014.-350 с.

8.Долінський Л.Б.Фінансові обчислення та аналіз цінних паперів:Навч.посіб/Л.Б.Долінський.-К.:Майстер-клас,2005.-192 с.

9.Ефимова О.В.Финансовый анализ современный инструментарий для принятия решений:: учебник [5-е изд., перераб. и доп.]-М.:Омега-Л.2014.-348 с.

10.Казакова Н.А.Финансовый анализ. Учебник и практикум.-М.: Юрайт, 2014.-544 с.

11.Ковалев В.В.Финансовый анализ: методы и процедуры./В.В.Ковалев.-М.:Финансы и статистика,2003.-560 с.

12.Круш П.В., Клименко О.В. та ін.Капітал, основні та оборотні засоби підприємства:Навч.посіб.-К.:ЦУЛ,2008.-328

13.Кярян Уолш. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства:пер з англ./Уолш Карян.-К.:Всеусвіто; Наукова думка, 2011.-367 с.

14.Лахтіонова Л.А.Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання./Л.А.лактіонова.-К.:КНЕУ,2010.-387 с.

15..Негашев Е. Аналитическое моделирование финансовое состояние компании /Е.Негашев. –М.:Инфра-М, 2014 г. 186 с.

16..Неудачин В. Реализация стратегии компании. Финансовый анализ и Моделирование /В.Неудачин.-М.:"Дело" 2014 г..-168 с.

17.Савицкая Г.В.Анализ эффективности рисков предпринимательской деятельности:методологические аспекты.-М.:ИНФРА-М,2008.-272 с.

18.Терещенко О.О.Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.посібник.-К.:КНЕУ,2012.-412 с.

19.Пласкова Н.С.Экономический анализ:учебник.-2-е изд., перераб. и доп..-М.:Эксмо,2009.-704 с.

20.Чечевицына Л.Н.Анализ финансово-хозяйственной деятельности: учебник /Л.Н.Чечевицына:Ростов-Дон,2013.-368 с.

 

15 Інтернет-ресурси:

1.Національна парламентська бібліотека України. http://www.nbuv/kkiiev.ua

2.Національна бібліотека імені В.І.Вернадського. http://www.nbuv/kkiiev.gov.ua

3.Державна науково-технічна бібліотека України, фонд багатогалузевий: http://www.gntb.n-t.org/