Розділ 2.2. КОНФЛІКТОЛОГІЯ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Кафедра психології

 

«Затверджую»

Директор Інституту

Психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Проф. Л. В. Коваль

Березня 2014 р.

ПРОГРАМА

Комплексного іспиту

Із змістового та технологічного проектування діагностико–психокорекційної

Діяльності практичного психолога на матеріалі практичної психології

(денна форма навчання,

заочна форма навчання)

Галузь знань: 0101 – Педагогічна освіта

 

Спеціальність: 7.01010201 – Початкова освіта

 

 

Бердянськ – 2014 р.

Програма державного екзамену складена на основі освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця спеціальності 7.03010301 «Практична психологія» та положень «Про європейську кредитно-трансферну систему організації навчального процесу в університеті», «Про моніторинг та контроль якості навчання», «Положення про організацію навчального процесу»

 

Укладачі: кандидат психологічних наук, доцент Л. Р. Кашкарьова

кандидат психологічних наук, доцент Т. П. Малихіна

кандидат психологічних наук, доцент О.В. Горецька.

Рецензент: кандидат психологічних наук, доцент Н.В. Жук

кандидат психологчних наук, доцент О.В. Старинська

 

Програма державного екзамену обговорена та затверджена на засіданні кафедри психології протокол № 9 від «18» березня 2014 р.

 

Завідувач кафедри __________________О. В. Горецька

 

 

Програма державного екзамену затверджена вченою радою Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Протокол № 7 від «18» березня 2014 р.

 

Голова ради __________проф. Л. В. Коваль

 

 

 

Зміст

1. Пояснювальна записка………………………………………………………………………..…4
2. Зміст державного екзамену

Девіантологія………………………………………………………………………………………6

Конфліктологія…………………………………………………………………………………….7

Психологія сім’ї……………………………………………………………………………………8

Психологія життєвих криз особистості………………………………………………………...9

1. Питання до державного екзамену……………………………………………………………12
2. Зміст практичних завдань……………………………………………………………………..14

5. Критерії оцінювання…………………………………………………………………………….21

1. Список рекомендованої літератури………………………………………………………….22

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Державний екзамен з психології є важливим етапом перевірки та оцінки ступеня підготовки у вузі молодого фахівця та становить особливу комплексну форму контролю, що у найбільш повному і чіткому вигляді характеризує досягнутий освітньо-кваліфікаційний рівень студента.

Мета державного іспиту: виявити рівень сформованості компетентності студентів з наступних психологічних дисциплін: „Конфліктологія”, „Психологія життєвих криз особистості”, „Психологія сім’ї”, „Девіантологія”, „Психодіагностика”, „Основи психокорекції”, „Основи психологічного консультування”.

 

Студент має продемонструвати:

знання:

- закономірностей, функцій, принципів та методів конфліктології;

- елементів внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні ситуації;

- основ динаміки процесу розвитку конфліктів та механізмів їх виникнення;

- методів діагностики та аналізу конфліктів;

- прийомів і методів профілактики конфліктів в організаціях;

- специфіку форм прояву педагогічних та управлінських конфліктів;

- методів та засобів забезпечення ефективного управління конфліктами;

- особливостей становлення і розвитку сім'ї як соціально-психоло­гічного феномену;

- психологічної структури сім'ї, її типології;

- психологічних проблем етапів життєдіяльності сім'ї;

- факторів стабільності шлюбу та сім'ї, психологічних умов створення стабільної сім'ї;

- психологічних механізмів соціалізації дитини в сім'ї;

- специфіки надання психологічної допомоги сім'ї залежно від її проблем;

- предмету, структури, завдань і методів сучасної психології життєвих криз;

- основних психологічних понять; основних механізмів становлення та розвитку психіки людини в кризових ситуаціях;

- основних методик психодіагностики та психокорекції з метою психологічної допомоги людині у кризовій ситуації;

- сутності понять і основних категорій психології поведінки, що відхиляється;

- психотерапевтичних засобів та прийомів корекційної роботи;

- можливостей і обмеження індивідуальної та групової психокорекції;

- відмінностей сучасних напрямів, можливостей і технік провідних напрямів психотерапії з метою їх ефективного застосування у психоконсультуванні та психокорекції;

- принципів та етичних норм консультативної діяльності;

- специфіки різноманітних теоретичних моделей психологічного консультування;

- основних механізмів та напрямів впливу на особистість;

- основних форм та складових надання консультативної допомоги;

- особливостей застосування методів та технологій психологічного консультування.

 

вміння:

- розробляти ефективну систему організаційного попередження, прогнозування і профілактики конфліктів у колективах;

- діагностувати і аналізувати конфлікт із визначенням основних конфліктологічних понять;

- правильно застосовувати різноманітні методи управління конфліктами в конкретних педагогічних та виробничих ситуаціях;

- реалізовувати основні функції і принципи управління конфліктами;

- застосовувати адекватні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії за ситуаційним підходом;

- користуватися основними методиками психодіагностики та психокорекції, самостійно проводити наукові дослідження у даній галузі психологічної науки;

- розрізняти види відхилень, методи роботи з особами, що мають відхилення в поведінці;

- грамотно використовувати результати обстеження в практиці навчання і виховання;

- володіти різноманітними прийомами збору та аналізу психологічної інформації;

- визначати, діагностувати та класифікувати психологічні проблеми особистості;

- використовувати різні психокорекційні методики у процесі психоконсультування та психокорекції;

- здійснювати немедичний психотерапевтичний вплив і допомогу особистості в межах професійного спілкування;

- діагностувати емоційні стани та властивості особистості у поведінці клієнта, внутрішні конфлікти, фрустраційні реакції та конфліктні ситуації клієнтів;

- здійснювати та регулювати професійне спілкування у системі «психоконсультант – клієнт»;

- визначати проблеми сім'ї психологічної природи;

- аналізувати особливості внутрішньо сімейної взаємодії;

- користуватися методами психодіагностики сім'ї з метою збору емпіричних об’єктивних даних;

- знаходити форми та шляхи надання родині відповідної психологічної допомоги;

- проводити психологічне консультування сім'ї відповідно до її запиту.

 

Програма державного екзамену з психології містить блок теоретичних питань з навчальних дисциплін: „Девіантологія”; „Психологія сім’ї”; блок теоретико-практичних питань з навчальних дисциплін: „Конфліктологія”, „Психологія життєвих криз особистості”; блок практичних завдань з дисциплін: „Психодіагностика”, „Основи психокорекції”, „Основи психологічного консультування”.

Перший блок питань охоплює теми з нормативних теоретичних дисциплін. Знання змісту цих тем надасть студентам змогу розкрити специфіку поведінки людини, що відхиляється та психологічні проблеми сучасної сім’ї.

Другий блок питань охоплює теми з нормативних теоретико-практичних дисциплін. Знання змісту цих тем мають допомогти студентам на основі теоретичних знань вирішувати практичні завдання, пов’язані з вирішенням проблем, конфліктів та криз, які виникають у людей протягом життя.

Третій блок практичних завдань містить ситуації, для розв’язання яких випускники мають застосувати весь арсенал умінь з прикладної психології та продемонструвати рівень своєї практичної підготовки до професійної діяльності.

Важливо виявити вміння випускника визначати конкретні завдання практичної психології; готовність майбутнього спеціаліста реалізувати в практичній роботі здобуті у ВНЗ психолого-педагогічні знання.

Оцінювання відповідей студентів проводиться за критеріями згідно Положення про критерії та порядок оцінювання навчальних досягнень студентів Бердянського державного педагогічного університету за ЕКТС.

Відповідь студента-випускника на питання екзаменаційного картки є підтвердження кінцевої оцінки успішності оволодіння ним фаховими дисциплінами.

ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Розділ 2.1. ДЕВІАНТОЛОГІЯ

2.1.1. Теоретичні засади девіантологіїї. Девіантологя як наука.Поняття девіантної поведінки. Компоненти девіації. Концепції девіантної поведінки: біологічні, психологічні, соціологічні. Стадії розвитку та причини виникнення девіацій. Моделі девіантної поведінки. Типи девіантної поведінки. Специфічно дитячі форми девіантної поведінки.

2.1.2. Загальна характеристика залежної поведінки. Поняття залежна поведінка. Види залежностей: хімічна залежність; порушення харчової поведінки; гэмблінг; сексуальні адикції; релігійна деструктивна поведінка.

Механізм залежної поведінки. Адиктивна настанова. Мотивація залежної поведінки. Наслідки адикціїї.

2.1.3. Хімічна залежність. Характеристика алкогольного сп'яніння й пиятства. Стадії алкоголізму. Алкоголізм - змінений стан свідомості. Алкогольні психози.

Наркоманія й токсикоманія. Синдроми наркоманії й токсикоманій та їх складові. Психічні й поведінкові розлади при наркоманіях і токсикоманіях. Клінічні прояви наркоманії.

2.1.4. Нехімічні форми залежностей. Релігійний фанатизм та форми його прояву. Гемблінг та особливості його перебігу у дорослих та підлітків. Сексуальна залежність та причини її витоку. Харчові залежності: анорексія та булімія. Інтернет залежність – специфічна форма залежності.

Психологія самогубства.

Поняття «суїцидальної поведінки»: власне суїцидальні дії; суїцидальні прояви, пресуїцид. Концепції суїцидальної поведінки: соціологічний, психопатологічний соціально-психологічний підходи. Теорія суїциду З.Фрейда.

Типологія суїцидів: демонстративний, скритий суїцид. Види залежностей за Е.Дюркгеймом, В.А.Тихоненком.

Вікові особливості прояву суїцидів. Мотиви суїцидальної поведінки.

2.1.6. Сексуальні девіації й перверсії. Загальна характеристика сексуальних девіацій і перверсій. Статеві збочення. Псевдоперверсії. Статеві збочення.

Характеристика видів сексуальних девіацій і перверсій: гомосексуалізм, педофілія, геронтофілія, фетишизм, нарцисизм, трансвестизм, ексгібіціонізм, вуайєризм, некрофілія, мазохізм. Причини перверсій та девіацій.

2.1.7. Насильство в дитинстві і його психологічні наслідки. Поняття насильства в дитячому віці. Класифікація насильства: фізичне насильство, сексуальне насильство, зневага, психологічне насильство. Загальні симптоми насильства залежно від віку дитини. Особливості прояву посттравматичного стресу в дітей. Типи поведінкових реакцій дітей, що були піддані насильству.

2.1.8. Вікові варіанти девіантної поведінки. Вікова поведінкова норма. Критерії оцінки вікової норми: комунікативний стиль, особливості саморегуляції поведінки, інтелектуальні особливості, емоційні особливості, психомоторні особливості, стиль усної й письмової мови.

Специфічно дитячі форми поведінки, що відхиляється: поведінка на базі фантазування, гіперкінетична поведінка, дитячі страхи.

Типові підліткові девіації дисморфомантна й гебоідна поведінка, дромоманія й піроманія, анорексія, поведінка на базі сором'язливості.

Специфічні девиації поведінки періоду дорослості, зрілості, старості.

2.1.9. Професійні варіанти девіантної поведінки. Професійна поведінкова норма. Професійна девіація. Стилі професійної діяльності. Професійне вигорання. Види професійних девіацій в різних професіях: педагог, лікар, військовослужбовець, творчі професії.

Розділ 2.2. КОНФЛІКТОЛОГІЯ

 

2.2.1. Психологічний конфлікт. Причинність у суспільстві. Типи протиріч.Поняття про конфлікт та його функції в суспільстві.

Конфлікт як психологічний феномен. Критичні ситуації: стрес, фрустрація, криза, конфлікт.

Структурні елементи конфлікту: конфліктна ситуація, інцидент, власне конфлікт. Складові конфлікту: конфліктуючі сторони, зона розбіжностей, уявлення про ситуацію, мотиви, дії. Просторові, часові, суб’єктні межі конфлікту. Формули виникнення конфліктів.

2.2.2. Класифікація конфліктів. Види конфліктів залежно від кількості учасників; від природи виникнення; від рівня вираженості конфліктного протистояння; від потреб, через які виник конфлікт; від спрямованості впливу; від способу вирішення; від наявності об’єкта конфлікту; від можливих функцій конфлікту.

2.2.4. Типи конфліктів. Конструктивні та деструктивні конфлікти та їх причини. Позитивні та негативні функції конфліктів у суспільстві.

2.2.5. Конфліктна ситуація. Конфліктна ситуація, правила її ефективного вивчення. Правила поведінки і спілкування в конфліктній ситуації.

2.2.6. Типові конфліктогени. Основні групи конфліктогенів: прагнення до зверхності; прояви агресивності; прояви егоїзму. Форми прояву типових конфліктогенів. Діяльність психолога у напрямку блокування зверхності, стримування агресії, подолання егоїзму. Основні правила безконфліктного спілкування.

2.2.7. Конфліктність особистості. Індивідуальний рівень конфліктності особистості. Якості особистості та особливості поведінки конфліктної особи: неадекватна самооцінка, прагнення домінувати. Консерватизм, надмірна принциповість та прямолінійність, тривожність, агресивність, упертість, дратівливість тощо. Форми конфліктної поведінки в залежності від індивідуального рівня конфліктності особистості: активно-конфліктна, пасивно-конфліктна, конфліктно-компромісна, компромісна.

Типи конфліктних особистостей: демонстративні, ригідні, некеровані, педантичні, раціоналісти, безвольні тощо. Типи „важких” працівників за М. Брамсоном: агресивісти, скаржники, мовчуни, надто поступливі, песимісти, нерішучі, всезнайки тощо. Типи „важких” працівників за Р.Шакуровим: неконтактні, бунтівники, недобросовісні, з низькою професійною компетентністю.

2.2.8. Бар’єри у спілкуванні. Бар’єри у спілкуванні: інтелектуальні, емоційні, моральні тощо. Психологія взаєморозуміння як психологічна основа попередження і розв’язання міжособистісних конфліктів. Механізми взаєморозуміння: емпатія, ідентифікація, рефлексія, стереотипізація, каузальна атрибуція. Індивідуально-психологічні фактори взаєморозуміння: ставлення до партнера, статеві особливості суб’єктів взаємодії, особистісні якості суб’єктів взаємодії. Ефекти міжособистісного сприймання: установки, ореоли, ефект первинності, ефект новизни. Поняття про соціальну атракцію. Компоненти привабливості – не привабливості (симпатія – антипатія, тяжіння – відштовхування).

2.2.9. Типи поведінки особистості в конфліктній ситуації. Типи поведінки особистості в конфліктній ситуації за Томасом-Кілменом: пристосування, компроміс, співпраця, ігнорування, суперництво. Рекомендації Дж. Скотта щодо найдоцільнішого використання того чи іншого стилю залежно від конкретної ситуації і характеру людини. Діагностика індивідуального стилю поведінки особистості в конфліктній ситуації.

2.2.10. Внутрішньоособистісні (інтраособистісні) конфлікти. Особливості внутрішнього конфлікту особистості. Види внутрішньо особистісних конфліктів: мотиваційні, когнітивні, рольові. Форми прояву внутрішніх конфліктів: неврастенія, ейфорія, регресія, проекція, номадизм, раціоналізм. Способи подолання внутрішніх конфліктів: компроміс, уникнення, переорієнтація, сублімація, ідеалізація, витіснення, корекція. Управління поведінкою особистості з метою попередження конфліктів.

2.2.11. Міжособистісні конфлікти. Поняття міжособистісного конфлікту та його особливості. Причини міжособистісних конфліктів: ціннісні, інтересів, етикету, нереалістичні. Привід конфлікту (інцидент). Етапи управління міжособистісними конфліктами в організації: прогнозування, попередження, регулювання, вирішення.

2.2.12. Міжособистісні конфлікти з участю дітей різного віку. Конфлікти між дітьми раннього та дошкільного віку. Фактори порушення міжособистісних відносин учнів у початковій школі. Конфлікти між підлітками та юнаками.

2.2.13. Педагогічний конфлікт на різних вікових етапах. Основні типи педагогічних конфліктів: конфлікти під час уроків; конфлікт: „З ким сидіти?”; конфлікти через бешкетування на уроках; конфлікти з учителями фізкультури; Важкі (конфліктні) діти в класі; конфлікти поза стінами школи; конфлікт статусів; конфлікт „Діти вчителів”; конфлікт „Лідерство дівчат”. Умови розв’язання педагогічних конфліктів.

2.2.14. Методи аналізу міжособистісних конфліктів. Аналіз конфлікту за схемою: причина конфлікту, мета конфліктуючих, сфери зближення, суб’єкти конфлікту, ціна конфлікту, ціна виходу з конфлікту. Картографія конфлікту; етапи: визначити проблему, з’ясувати головних учасників, з’ясувати потреби і стурбованість кожного. Психологічні поради до розв’язання конфлікту. Аналіз наслідків конфлікту.

2.2.15. Способи врегулювання конфліктів. Адміністративний, педагогічний та психологічний способи врегулювання конфлікту. „Об’єктивація конфлікту”. Звернення до третіх осіб (медіаторів, посередників, конфліктологів, третєйських судей тощо).

Переговори – універсальний метод розв’язання конфліктів. Правила організації переговорів. Етапи переговорів. Роль і функції посередника в конфліктній ситуації.