Результати дослідження та їх обговорення

Тренінг проводився в експериментальній групі. Тема тренінгу називалася «Ми майбутні лікарі». Виховна година була поділена на декілька частин - спочатку вихователь зробив вступне слово, в якому розповів дітям про життя рікарів, про особливості їх праці, потім діти групи висловили свої думки щодо цієї теми, розказали, що вони знають про працю лікарів та чи хотіли би вони стати лікарами, а на завершальному етапі вихователь запропонував дітям уявити себе лікарем та поступати так, як поступили би вони в запропонованих ситуаціях. Під час виховної години багато хто хотів висловити свою думку. Ми дали кожному учню можливість висловити свої міркування або спитати про те, що йому не зрозуміло. В кінці тренінгу вихователь сказав заключне слово та подякував усім за працю та активну участь. Ми дотримувались складеної нами схеми і нам вдалося викликати інтерес сором'язливих дітей, залучити їх до активною праці та побороти рівень сорому та страху перед однолітками. Я вважаю, що проведений нами експеримент у виховної години, в якій сором'язливі діти також приймали активну учать, пройшов успішно. Після проведеного тренінгу ми провели обстеження дітей методом інтерв’ю. В дітей експерементальної групи, на цей раз ми отримали інші результати, більш високі ніж до проведення тренінгу. Всі діти приймали участь у інтерв’ю не соромлячись своїх однолітків.

ВИСНОВКИ

1. Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості людини. Головне джерело сором'язливості – страх людей. Фундамент сором'язливості, ясна річ, закладається у дитинстві, з допомогою батьків, зі школи і соціального середовища. Переживання сором'язливості починається з інтенсивного посилення усвідомлення власної «Я». Усвідомлення «Я» настільки домінує у свідомості, що когнітивні процеси різко гальмуються, наводячи на відсутність думок та збільшення ймовірності помилок. У соромливих людей часто зустрічається самосвідомість, центрирована на враженні, що вона справляє, і соціальних оцінках.

Сором'язливість – це складний кризовий, комплексний стан, що може проявитися в різноманітних формах. Це може бути просто зніяковілість, замкнутість, ніяковість, тривожність і напруженість. Однак у деяких випадках сором'язливість позбавляє людини дару промови, вона вбиває пам'ять і спотворює сприйняття. До того ж вони можуть приймати хронічні форми психічних розладів. До проявів хронічної сором'язливості ставляться: алкоголізм, зґвалтування, вбивство, депресія і останній крок – це самогубство. Проте, зайве забувати, що в сором'язливості є світлі сторони. Вона значну роль відіграє у розвитку самостійності індивідуальності. Сором'язливість сприяє зменшенню вразливості особистості, посилює самокритику, що сприяє формуванню більш адекватної Я – концепції. Отже сором'язливість – явище, що може спричинити деякі проблеми, але для декого може стати цілком прийнятним життєвим стилем.

Тобто сором'язливість можна вважати або дрібними труднощами, або великою проблемою, і водночас вона може бути корисною, може стати прикрасою юної особи чи стимулом до вдосконалення характеру. Хоча сором'язливість і є частиною особистого досвіду, її у собі відчуває все суспільство.

Особиста риса сором'язливості є, можливо, однією з найважливіших для індивіда й суспільства рис.

2. В курсовій роботі були описані найпоширеніші методи та методики дослідження сором’язливості такі як: метод вільних асоціацій, метод анкетування, тестування, метод опитування, інтерв’ю та бесіда. Для проведення обстеження було використано методи інтерв’ю та бесіду.

3. Після проведеної бесіди ми провели обстеження дітей методом інтерв’ю. В дітей експерементальної групи, на цей раз ми отримали інші результати, більш високі ніж до проведення тренінгу. Всі діти приймали участь у інтерв’ю не соромлячись своїх однолітків.