Загальне розуміння поняття «особистість». Поняття особистості в психології

Харків 2015

ББК 88 я73

УДК 159.9(075.8)

П – 86

Психологія.Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів з підготовки молодших спеціалістів за темами: «Психологія особистості» та «Темперамент». Укладач: викладач Солохін О.М. - Харків.: ХМК, 2015. – 40 с.

 

Рекомендовано методичною Радою коледжу

Протокол № 6 від 11.06. 2015 року

 

Рецензент: Воробйова І.В., старший науковий співробітник НДЛ психології службово-бойової діяльності внутрішніх військ НДЦ службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України Академії внутрішніх військ МВС України, кандидат психологічних наук.

ББК 88 я73

© Харківський машинобудівний коледж, 2015

ЗМІСТ

 

Передмова………………………………………………………………………..4

 

Тема №1 «Психологія особистості»……………………………………………5

 

Тема №2 «Темперамент»………………………………………………………25

 

Список рекомендованої літератури…………………………………………...39

Передмова

У наш час усе більше актуальними стають знання в області психології, а саме питання саморегуляції, самоврядування та самовдосконалення. У зв'язку з цим, до числа найбільш цікавих аспектів належать знання в області психології особистості та темпераменту, оскільки вони в значній мірі визначають поведінку, ефективність діяльності та будування взаємовідносин з іншими людьми.

Ще у давнину вчені, спостерігаючи зовнішні особливості поведінки людей, звернули увагу на великі індивідуальні відмінності в цьому відношенні. Одні дуже рухливі, емоційно збудливі, енергійні. Інші повільні, спокійні, незворушні. Одні товариські, легко вступають у контакти з оточуючими, життєрадісні, інші замкнуті та нелюдяні.

Психічні особливості людської особистості характеризуються різними властивостями, які проявляються при громадській діяльності людини. Одним із психічних властивостей особистості є темперамент людини.

Людина не народжується вже сформованою особистістю, вона стає нею поступово. Але ще раніше у людини спостерігаються прояви індивідуальних особливостей психіки. Вони утворюють в кожній людині своєрідний психічний грунт, на якому згодом, залежно від її особливостей, виростають властивості особистості, властиві тільки даній людині. Це означає, що психіка дитини не схожа на гладку дошку, де можна писати будь-які візерунки, і що в процесі виховання і навчання дитини треба спиратися на наявні у неї від народження властивості.

Тому знання особливостей особистості та темпераменту людини, їх класифікації та аспектів взаємодії з іншими, є дуже важливими не тільки у процесі діяльності та спілкуванні, а ще й у доборі персоналу, вихованні власних дітей, саморегуляції та самопізнанні.

Тема 1. Психологія особистості.

Питання теми:

1.1. Загальне розуміння поняття «особистість». Поняття особистості в психології.

1.2. Структура особистості.

1.3. Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».

1.4. Типи особистості.

1.5. Активність особистості та її прояви у спілкуванні, поведінці та діяльності.

1.6. Етапи формування особистості; виховання та розвиток.

1.7. Поняття «Я-образ». Самооцінка та її рівні.

1.8. Спрямованість особистості. Види спрямованості особистості.

Основні терміни та поняття:

Особистість, індивід, індивідуальність, соціалізація, індивідуалізація, активність, Я-образ (Я-концепція), самооцінка, спрямованість.

Загальне розуміння поняття «особистість». Поняття особистості в психології

У психологічній науці категорія «особистість» належить до базових понять, однак воно не є суто психологічним і вивчається усіма суспільними науками, у тому числі філософією, соціологією, педагогікою.

Особистість — це поняття, яке використовується для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається у відносинах між людьми, спілкуванні і предметній діяльності.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або групи. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства.

Термін «особистість» у багатьох мовах походить від слова, що означало маски, які надягали актори під час театральної вистави. Цей термін означав комічну або трагічну фігуру в театральній дії. Таким чином, у термін «особистість» із самого початку було залучено зовнішній, поверховий образ, який приймає людина, коли грає якісь життєві ролі, суспільне обличчя, звернене до оточуючих. Ця точка зору співпадає з думкою сучасного непрофесіонала, який звичайно оцінює особистість за ознаками вміння поводити себе з оточуючими, популярності, фізичної привабливості та інших соціально бажаних характеристик. Такий підхід породжує коментарі типу «Петро – справжня особистість», або «Ганна – неприємна особистість» Така концепція знаходиться поза сферою наукової психології, оскільки залишає поза увагою багато особливостей поведінки, які дійсно заслуговують того, щоб їх вивчали у контексті особистості.

З позиції психологічної науки особистість - це конкретна людина, що має систему стійких психологічних якостей, які утворились підчас взаємодії з іншими людьми, та проявляються в суспільних зв'язках і відносинах та визначають моральні вчинки.

Структура особистості

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні психологи вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші відокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічні особливості соціальним в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне.

Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тобто те, чим одна людина схожа на інших людей.

Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.

Існує багато поглядів на структуру особистості, тому розглянемо одну з найбільш поширених – структуру особистості за Платоновим, яка складаєтьсяз чотирьох підструктур (малюнок №1.1.).

 

 

Малюнок №1.1.- Структура особистості за Платоновим.

· Перша підструктура - спрямованість особистості (потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, світобачення, переконання) – формується шляхом виховання та протягом всього життя під вплив різноманітних груп людей. Також складовою цієї підструктури є воля яка може надавати переконанням активний характер, сприяючи втіленню їх у життя.

· Друга підструктура - досвід – поєднує знання,навички, вміння і звички, набуті шляхом навчання, але вже з помітним впливом біологічних і генетичних властивостей людини. Типові для даної людини прояви, такі як і закріпленні знання, навички та вміння – це властивості особистості.

· Третя підструктура – форми відображення -індивідуальні особливості окремих психологічних процесів, що формуються протягом соціального життя й специфічно виявляються в пізнавальній (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення) та емоційно-вольовій (емоції, почуття, воля) сферах. Ці індивідуальні особливості, закріплюючись, стають рисами особистості. Всі складові даної підструктури формуються шляхом вправ, тобто частоти та способу їх використання.

· Четверта підструктура – біологічно зумовлені психічні функції особистості (якості темпераменту чи типологічні властивості особистості). Вони завжди залежать від фізичних властивостей мозку та нервової системи: баланс процесів збудження та гальмування, швидкість протікання нервових процесів. Активність підструктури темпераменту визначається силою нервових процесів, якщо людина має слабкі нервові процеси, то в неї буде «слабкий» тип нервової системи та тип темпераменту з більш пасивною поведінкою.

До четвертої підструктури відносять статеві та вікові властивості, а також особливості особистості, викликані патологією. Ці біологічно обумовлені риси важко піддаються змінам, але інколи можливе формування певної риси шляхом тренувань.

 

1.3.Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість»

В психології поряд з поняттям «особистість» розглядаються поняття «індивід» та «індивідуальність», які також використовуються для характеризування людини, її вчинків та якостей. Розглянемо співвідношення між цими поняттями.

Чи народжується людина особистістю? Досить спірне питання, але більшість вчених вважають, що особистістю людина стає протягом життя, а народжується - індивідом.

Індивід - це представник людського роду «homo sapiens» (володіє набором фізичних і психологічних якостей притаманних людині). Зовні індивіди можуть відрізнятися один від одного ростом, кольором шкіри, очей, статурою і іншими фізичними особливостями. Так само вони можуть відрізнятися і психологічними особливостями, такими як темперамент, характер, спрямованості та ін.

Процес становлення індивіда як особистості називається процесом соціалізації.

Під час соціалізації людина набуває норми і правила поведінки для побудови нормальної життєдіяльності в суспільстві. Відбувається цей процес завдяки різним соціальним інститутам (сім'я, дитячий садок, школа і т.і.) які і формують уявлення людини про цінності і норми суспільства.

Найпершим і головним соціальним інститутам є сім'я, саме від своїх батьків людина вперше дізнається що таке «добре» і що таке «погано», яких правил поведінки необхідно дотримуватися під час спілкування, а також до чого може призвести та чи інша лінія поведінки. Цей процес називають первинною соціалізацією, вплив всіх інших соціальних інститутів (дитячий садок, школа, інститут і т.д.) називають вторинною соціалізацією.

Фактично пізні стадії соціалізації можуть тривати більшу частину життя, так як людина може міняти місце роботи, коло спілкування, друзів чи сім’ю, що буде сприяти її соціальному пристосуванню до нових груп людей. Однак це не означає, що людина не є повноцінною особистістю, просто її соціальна поведінка і навички удосконалюються.

Індивідуальність - сукупність характерних особливостей і властивостей, своєрідність психіки і особистості індивіда, неповторність, унікальність. Проявляється в рисах темпераменту, характеру, в одязі (зовнішньому вигляді), у специфіці інтересів. Індивідуальність характеризується не тільки неповторними властивостями, але і своєрідністю взаємозв'язків між ними.

Становлення людини як індивідуальності називають процесом індивідуалізації.

Індивідуалізація - це процес самовизначення та відокремлення особистості від інших, її унікальність та неповторність. В результаті людина стає самобутньою, активною та творчою.

У поняттях «особистість» та «індивідуальність» зафіксовані різні сторони, різні виміри духовної сутності людини. Суть цієї відмінності добре виражена в мові. Зі словом «особистість» зазвичай можуть вживати такі характеристики, як «сильна», «енергійна», «незалежна», підкреслюючи тим самим її діяльнісну представленість в очах інших. Про індивідуальність говорять «яскрава», «неповторна», «творча», маючи на увазі якості самостійної оригінальної сутності і таке інше.

Наприклад, оригінальність інтелекту, полягає в особливостях переробки інформації, здатності бачити те, що не помічають інші, умінні ставити проблеми (інтелектуального і морального характеру) і вирішувати їх своїм шляхом. Особливості волі проявляються у силі волі, мужності, самоконтролі. Оригінальність може складатися й у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, яке надає особливий колорит її поведінці або діяльності.

Людина як особистість є соціальним індивідом, який має загальні фізичні, суспільно важливі та неповторні якості, що формують його відношення до своєї життєдіяльності та оточуючих. А також є ознакою повноцінної людини, яка може самостійно будувати своє життя, приймати важливі рішення та відповідати за свої вчинки.

Типи особистості

На сьогоднішній день існує дуже багато теорій типології особистості. Однією з найвідоміших і важливих є типологія особистості К. Юнга. Він вважав, що типологія особистості базується на понятті психологічної установки (тенденції), яка може бути екстравертною або інтровертною, а також на переважанні тієї чи іншої психічної функції - мислення, почуття, відчуття або інтуїції.

Людина екстраверт характеризується тенденцією направляти свою психічну енергію на зовні, таким чином зв'язуючи більшу частину своєї життєдіяльності з зовнішнім світом. Людина в першу чергу виявляє інтерес і приділяє увагу іншим людям, предметам, зовнішнім манерам і благоустрою. Відчуває себе «у своїй тарілці», - коли має справу з зовнішнім середовищем, взаємодіє з іншими людьми, та робиться неспокійним і навіть хворим, виявляючись на самоті з монотонним одноманітним середовищем.

Інтроверт характеризується тенденцією зв'язувати психічну енергію зі своїм внутрішнім світом, почуттями, думками. Такий тип приділяє значний інтерес і увагу тому, що відбувається у нього в середині. Найбільше успішно взаємодіє сам із собою у знайомій незмінній обстановці та не полюбляє обов'язку пристосовуватися до зовнішніх обставин що часто змінюються. Йому подобається знаходитися у своєму «тісному світі» тому негайно замикається потрапивши у велику компанію людей. Кожен несе в собі обидві тенденції, але звичайно одна з них розвинена трохи більше за іншу.

«Чистих» екстравертів та інтровертів не існує. Зазвичай, у людині присутні обидва типи, вони знаходяться в опозиції один до одного: якщо один виявляється провідним, інший виступає в якості допоміжного.

Незабаром після того, як Юнг сформулював концепцію екстраверсії і інтроверсії, він прийшов до висновку, що за допомогою цих протилежних орієнтацій неможливо досить повно пояснити всі відмінності у відношенні людей до світу. Тому він розширив свою типологію, включивши у неї психологічні функції.

Мислення і почуття відносяться до розряду раціональних функцій, оскільки вони дозволяють утворювати судження про життєвий досвід. Мислячий тип судить про цінність тих чи інших речей, використовуючи логіку і аргументи. Протилежна мисленню функція - почуття - інформує нас про реальність мовою позитивних чи негативних емоцій. Емоційний тип фокусує свою увагу на емоційному боці життєвого досвіду і судить цінності речей у категоріях «поганий або хороший», «приємний або неприємний», «спонукає до чого-небудь або волає нудьгу».

Коли мислення виступає в ролі провідної функції, особистість орієнтована на побудову раціональних суджень, мета яких - визначити оцінюваний досвід істинним або хибним. А коли провідною функцією є почуття, особистість орієнтована на винесення суджень про те, чи є досвід, насамперед приємним або неприємним.

Другу пару протилежних функцій - відчуття та інтуїція називають ірраціональними, тому що вони просто пасивно «схоплюють», реєструють події в зовнішньому або у внутрішньому світі, не оцінюючи їх й не пояснюючи їх значення. Відчуття є безпосереднє, без оціночне реалістичне сприйняття світу. Чуттєвий тип особливо проникливий щодо смаку, запаху та інших відчуттів від стимулів з навколишнього світу. Інтуїція навпаки характеризується несвідомим сприйняттям поточного досвіду. Інтуїтивний тип покладається на передчуття і припущення, схоплюючи суть життєвих подій.

Коли провідною функцією є відчуття, людина осягає реальність мовою явищ, так якби він фотографував її. З іншого боку, коли провідною функцією є інтуїція, людина реагує на несвідомі образи, символи і приховане значення пережитого.

Кожна людина наділена всіма чотирма психологічними функціями, але тільки одна особистісна орієнтація може бути домінуючою, також тільки одна функція з раціональної або ірраціональної пари зазвичай переважає і усвідомлюється людиною. Інші функції відходять у несвідоме та відіграють допоміжну роль у регуляції поведінки людини. Кожна функція може бути провідною відповідно, можна виділити мислячий, емоційний, чуттєвий й інтуїтивний типи індивіда.

Дві психологічні тенденції та чотири функції, взаємодіючи, утворюють вісім різних типів особистості:

1. Естравертний мислячий тип - людина орієнтована на об'єктивну дійсність, представлену в інтелектуальній формі. Багато розмірковує та подавляє всі залежні від емоцій прояви. Має свої погляди на навколишню дійсність, вважає їх непорушними та негативно відноситься до усіх хто з ними не згоден.

2. Екстравертний емоційний тип - людина керується у першу чергу своїми емоціями та почуттями, але лише тими які на її думку є об’єктивно правильними. Не сприймає логічні аргументи які суперечать її почуттям (якщо людина викликає позитивні емоції, жодний логічний аргумент не змінить цього відношення).

3. Екстравертний чуттєвий тип – людина керується реалістичними відчуттями, має розвинене об’єктивне відчуття та використовує інформацію отриману від відчуттів при діяльності з об’єктом який їх викликав. Дуже мало покладаються на свій досвід, почуття – ось її провідник. Має широкий спектр інтересів та орієнтується на конкретні факти, що пов’язані з ними.

4. Екстравертний інтуїтивний тип – людина діє та пристосовується інтуїтивно та майже не свідомо. Мислення, почуття, та емоції відходять на другий план, головною ведучою силою стає передчуття та інтуїція. У схожих ситуаціях покладається не на свій досвід, а на інтуїцію. У діяльності частіше займає неактивну спостерігачу позицію. З великим захопленням береться за нові справи та виконує їх доки вони стимулюють його інтуїцію, а коли стають зовсім передбачуваними – кидає їх.5. Інтровертний мислячий тип – людина занурена у свої думки та розмірковування. Керується своїми власними ідеями та з малим інтересом відноситься до думок інших. Часто переоцінює власні ідеї та дії, поводиться холодно та байдуже з оточуючими, боїться встановлювати близькі стосунки з іншими людьми. У діяльності більше покладається на свій досвід, а не на об’єктивну оцінку ситуації, усе робити самостійно.6. Інтровертний емоційний тип – людина зациклена на своїх емоціях та переживаннях, дуже рідко розповідає про них іншим тому близькі люди часто не можу зрозуміти, чому вона так поводиться та що стало причиною такої поведінки. Не бажає виділятись поміж інших людей, відкривати їм свої мотиви та думки, тому поводить себе тихо та спокійно. Холодно та стримано відносить до встановлення більш близьких стосунків. Негативно реагує на жвавих та емоційних людей.7. Інтровертний чуттєвий тип – людина орієнтується за власними суб’єктивними відчуттями, часто стає їх заручником тому може робити неочікувані та нелогічні вчинки. У діяльності в першу чергу спирається на своє розуміння ситуація, що базується на суб’єктивному відчутті, та не розуміє діяльності інших людей, які використовують більш об’єктивні підходи. Дуже часто стає самотнім бо не розуміє інших зациклюючись лише на своїх переживаннях. Має дуже гарні творчі здібності які можуть використовуватися для вираження своїх суб’єктивних відчуттів.8. Інтровертний інтуїтивний тип – людина дуже тонко відчуває усе що відбувається у глибинах її свідомості та концентрується на цьому. Є мрійником та фантазером, яки полюбляє занурюватись у себе й таким чином сильно віддалятись від об’єктивної дійсності. Зазвичай проявляє себе як загадкова творча людина, яка виражає свої фантазії у гарних та геніальних шедеврах. У діяльності розмірковує в першу чергу що дасть її результат для нього та для всесвіту, ніж як саме потрібно виконати цю роботу. Відчуває потяг відтворити свої фантазії у діяльності, зробити своє життя символічним, покласти її на досягнення великої мети. Дуже своєрідно та не зрозуміло висловлює свої думки тому погано встановлює контакти з іншими людьми.