Список літератури до модулю

«Іміджелогія (Основи PR)»

1. PR против кризисов: механизмы управления. – М., 1999.

2. Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды. Механизмы убеждения.– СПб, 2002.

3. Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К., 1996.

4. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина.– К., 2003.

5. Блэк С. Введение в PR: Перевод с англ. – Ростов на Дону: Феникс, 1998. – 320 с.

6. Богданов Е.Н. Зазыкин В.Г. Психологические основы Паблик рилейшнз. СПб., 2004.

7. Васильева М., Надеин А. Бренд. Сила личности. – СПб., 2003.

8. Доти Д. Паблисити и PR. – М.: Филин, 1996. – 288 с.

9. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб. 2000.

10. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – СПб., 2004.

11. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. – К., 2002.

12. Лебедева Т.Ю. PR. Корпоративная и политическая режиссура. Модель. Система ценностей. Каналы СМК. – М.: МГУ, 1999. – 352 с.

13. Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения по-французски. Концепции. Практика. – М.: МГУ, 1996. – 134 с.

14. Марк М., Пирсон К. Герой и Бунтарь. Создание бренда с помощью архетипов. – СПб., 2005.

15. Матвеева Л.В., Аникеева Т.Я., Молчанова Ю.В. Психология телевизионной комуникации. – М., 2000.

16. Мехлер Г. Власть и магия PR. – СПб., 2004.

17. Мухина О.В. Психологическое воздействие электронных СМИ. – М., 1999.

18. Основи демократії. /За загальною ред. А.Колодій. – К., 2002.

19. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? – М., 1998.

20. Перелыгина О.Б. Психология имиджа. – М., 2002.

21. Политическое консультирование. /Е.Егорова, Н. Гантман, И.Минтусов. – М., 1993.

22. Почепцов Г.Г. Профессия – имиджмейкер. – К., 1995.

23. Рассел Б. Власть. Новый социальный анализ. Лондон: UNWIN BOOKS, 1996. – 184 с.

24. Сурмин Ю.П. Теория общественного мнения: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999.

25. Хомуленко Т.Б., Падафет Ю.Г., Скориніна О.В. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу: Монографія. – Х.: ВД»ІНЖЕК», 2005.

26. Шейгал Е. Семантика политического дискурса. – М., 2004.

27. Лісничий В.В., Грищенко В.О., Іванов В.М. та ін. Сучасний виборчий PR. – Сєвєродонецьк: Видавничий дім «ЕВРИКА «, 2001.

28. Серкіс Ж.В. Організаційна культура школи: Методичні рекомендації для керівників закладів. – Рівне: РОІППО, 2002.

 

Тематика рефератів до модулю

«Іміджелогія (Основи PR)»

1. Психологія позитивного іміджу організації.

2. Корпоративний PR.

3. Психологічні основи PR-діяльності.

4. Організаційна культура установи.

5. Імідж керівника.

6. Імідж політика в історії.

7. Створення бренда за допомогою архетипів.

8. Символічна пропаганда іміджа.

9. Імідж держави, його фактори.

10. Імідж народу, його чинники.

11. Моделі ефективного PR-спеціаліста.

12. Засоби масової інформації як ланка в системі PR-взаємодії.

13. Засоби пропаганди на сучасному етапі.

14. Історія PR.

15. Сучасні технології політичного PR.

16. PR як знаряддя влади.

17. Зовнішні риси бренда.

18. Психологія реклами.

19. Аналіз політичного дискурсу.

20. Аналіз авторитарного дискурсу.

21. Дослідження телекомунікації у вітчизняній психології.

22. Психологічна стратегія і тактика монарха.

23. Психологічні аспекти PR як управлінської діяльності.

Тезауруси до тем з модулю

«Іміджелогія (основи PR)»

Тезаурус до теми № 1

Іміджелогія – комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне та методичне оснащення професійної діяльності зі створення та перетворення іміджу.

Іміджмейкінг – професійна діяльність із створення іміджу, який має задані якості, а також перетворення існуючого іміджу з метою досягнення поставлених цілей.

Іміджмейкер – особа, яка займається створенням і перетворенням іміджу.

В межах соціальної іміджелогії імідж – зовнішні прояви внутрішніх характеристик індивідуального чи колективного до суб’єкта втілені в образі, який єзмістом психіки принаймні кількох людей і зумовлює їх ставлення до суб’єкта.

Імідж людини є образ в думках інших, це те, як людину бачать, оцінюють, ставляться до неї інші. Імідж як образ є узагальненим, оскільки включає образи ряду людей. Імідж як образ включає наочну й емоційну компоненту, свідомий і підсвідомий рівень.

Політичний імідж – це суспільна думка електорату про політика чи партію.

В межах соціальної психології імідж – симоволічний образ суб’єкта, створений у процесі S – S взаємодії. Це нечітка множина символічних структур іміджу, які виникають у свідомості суб’єкта-реципієнта (аудиторії) в результаті цілеспрямованих спроб суб’єкта – прообраза іміджу спровокувати виникнення у них символічної структури, ізоморфної його образу себе в інших.

Прообраз іміджа – суб’єкт, представлений в іміджі, чи суб’єкт якого створюється.

Реципієнт іміджа – суб’єкт, для якого створюється імідж і в уявленні якого він існує.

Механізми створення іміджу у контексті соціального впливу.

Розходження між «Я - концепцією» та «ідеальним Я»долаються через феномен прихильності до власного Я. Розходження між «Я - концепцією» та « образом Я в інших » не є істотною проблемою для людини завдяки рухливості «Я- концепції». Отже, актуальним виявляється розходження між «ідеяльним Я» та «образом Я в інших», тобто між тим, яким я хотів би бути, і тим, який я є для інших. Якщо ми досягнемо того, що люди будуть приписувати нам ті якості, які ми прагнемо мати, то це буде підтвердженням для нас, що ми дійсно їх маємо. Ця мотивація лежить в основі діяльності самопрезентації. Частіше метою самопрезентації є «образ себе для інших», який знаходиться між «Я - концепцією» та «ідеальним Я». Створення іміджа є способом подолання когнітивного дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу: «Якщо ви змінюєте поведінку людини, його думки та почуття зміняться, зводячи дисонанс до мінімуму» (Л.Фестінгер).

Суспільна думка включає ставлення та готовність діяти певним чином. Суспільна думка базується на побічній і прямій іміджформуючій інформації. Іміджформуюча інформація може сприйматися та посилатися свідомістю і підсвідомим. Побічна іміджформуюча інформація є офіційною (через треті особи, через продукти діяльності, через середовище) і неофіційною (через лідера суспільної думки та через урахування настановлень людей). 80% зусиль з формування іміджу слід спрямувати на сферу підсвідомого.

Суть побудови іміджу є породження такого повідомлення, яке буде прочитуватися аудиторією з прогнозованим ефектом.

Факторний підхід до класифікації іміджу

1) Середовищний (має бути трохи краще ніж у всіх).

 

2) Габітарний (зовнішність) (має викликати асоціацію з еталонною чи з потрібною соціальною групою та не викликати асоціації з негативною соціальною групою).

 

3) Продуктивний (мають бути якісні продукти діяльності).

 

 

4) Вербальний (уміння мовчати, вести діалог, говорити змістовно та логічно, дотримуватись енергійного темпу, володіти прийомами вербального навіювання).

 

 

5) Кінестетичний (має бути гармонійним, адекватним ситуації, основаним на знаннях мови тіла).