Благаймо в Бога великих ласк Воно краще молитися ніж розважати

Ми такі бідні, що самі від себе не маємо нічого. Якщо ж молимося, то перестаємо бути бідними, якщо ми бідні, то Бог багатий. Апостол Павло запевняє нас, що Бог щедрий для всіх, що кличуть Його. Святий Августин каже, що маємо до діла з безконечно могутнім і багатим Господом. Отож не прохаймо в Нього малих і безвартісних речей. Благаймо великих: «Якщо благаєте Всемогутнього, то прохайте в Нього чогось великого!». Мені здається, що зневажав би царя, хто прохав би в нього безвартісного гроша чи сотика. Навпаки, почитаємо Бога, шануємо Його милосердя і щедрість, якщо, не зважаючи на свою нужду та негідність, благаємо в Нього великих ласк. Слід довіряти Його доброті і вірності, бо Бог обіцяв подати кожну ласку, що хтось попрохає в Нього: Просіть, чогохочете, і станеться вам!

Свята Марія Магдалина Паційська казала, що «Бог уважає за комплімент і так сильно тішиться, коли благаємо в Нього ласк, що Він деяк дякує нам за те, що помагаємо Йому роздавати добра, бо це задовольняє Його Серце, що бажає всім чинити добро». Слід пам'ятати, що Бог завжди дає більше ласк аніж просимо Його. Святий Яків каже: Якщо комусь з вас бракує мудрости, нехай просить у Бога, що всім дає обильно та без докору!. Отак Святий Яків висловлюється, щоб зазначити, що Бог не є скупий, як це буває між людьми. Навіть багаті, щедрі і побожні люди уважають, як роздають милостині, вділяючи менше ніж просять у них, бо хоча б мали великі багатства, все таки ці добра скінчені. Що більше роздадуть іншим, то менше лишеться їм. Бог же обильно роздає Свої добра, як молимося Йому. Вділяє більше ніж просимо. Бо Його багатства безконечні.

Що більше дає, то більше може дати. Пророк Давид каже: Господи, Ти добрий, ласкавий і премилосердний длявсіх, що взивають Тебе! Мій Боже, казав він, Ти надзвичайно щедрий і ласкавий для того, хто кличе до Тебе. Твоє милосердя таке велике, що перевищає наші прохання.

Святий Іван Золотоустий каже, що саме на цю справу слід звернути всю свою увагу: «Треба молитися з довір'ям і бути певними, що молитва відчинить нам всі небесні скарби». Молитва це скарб, бо хто більше молиться, той більше отримує. Святий Бонавентура каже, що «чоловік побожною молитвою здобуває добра, які мають більшу вартість аніж цілий світ». Деякі побожні душі багато читають і розважають, але мало моляться. Нема сумніву, що духовне читання і роздумування про вічні правди це дуже корисні побожні практики, проте на думку Святого Августина «молитва куди більше корисна». Читання і розважання виявляють наші обов'язки, а молитва виєднує нам ласку виповняти їх: «Воно корисніше молитися ніж читати. Читання показує нам, що треба робити, а молитва виєднує те, чого просимо». Яка користь, якщо знаємо, що робити, а не робимо? Це чинить нас іще більше винними в Божих очах! Слід багато читати і роздумувати, але не зможемо ніколи виповнити своїх обов'язків, якщо не просимо в Бога помочі.

Святий Ізидор твердить, що диявол ніколи так сильно не докучає нам гадками про земські речі, як тоді, коли побачить, що молимося та благаємо ласки в Бога: «Диявол найбільше докучає тоді лихими гадками, як людина молиться». Чому ж він так поступає? Тому, що наш ворог бачить, що в ніякім часі не здобуваємо стільки небесних дібр як під час молитви. Благання в Бога ласк, яких треба нам, щоб витривати і запевнити собі спасіння душі, повинно бути першим плодом розважання. Розважання морально конечне душі, щоб могла проживати в Божій ласці. Якщо хтось забуває під час розважання благати помочі, щоб витривати в освятній ласці, то трудно, щоб він просив її коли інде. Без розважання навіть не подумає, що треба благати помочі. Навпаки, хто кожного дня належно робить розважання, той пізнає потреби своєї душі і небезпеки, в яких пребуває, і так відчує, що треба доконче молитися. Це спонукає його до молитви. Молитва ж виєднає ласку, що поможе йому витривати в Божій ласці та спастися. Отець Сенєрі заявив, що спочатку розважання він розбуджував у собі побожні почування і присвячував їм більше часу ніж молитві. Згодом зрозумів величезні користі, що молитва запевняє душі. Відтоді здебільша молився, як робив свої довгі розважання. Побожний цар Єзекія казав про себе: Я пищав немов ластовенятко, тужив як голуб, і мої очі сумно дивилися в небо; «Господи,я пригноблений. Рятуй мене!». Маленькі писклята ластівок не роблять нічого хіба кличуть до своїх матерів, домагаючись помочі та поживи. Так само й ми повинні поступати з Богом, якщо бажаємо зберегти життя ласки в своїй душі. Слід завжди звертатися до Нього, благаючи помочі, щоб уникнути душевну смерть і водночас зростати в Божій любові. Отець Родрігес оповідає що старинні Отці, перші вчителі духовного життя, зібралися на нараду. Почалася дискусія про те, яка духовна вправа найкорисніша та найпотрібніша, щоб запевнити людині спасіння душі. Дискусія скінчилася рішенням, що треба часто проказувати оцю коротеньку молитовку Давида: «Боже, поспіши мені на поміч!»

Касіян пише, що «так мусить поступати кожен, хто бажає спастися». Він повинен завжди кликати до Бога: «Мій Боже, поможи мені! Мій Боже, поможи мені!». Це треба чинити, як тільки вранці пробудимося зо сну. Так треба поступати серед всіх щоденних зайнять і духовних чи дочасних потреб. Особливо ж слід так кликати до Бога, як спокуса або пристрасть докучає нам. Святий Бонавентура твердить, що «інколи коротенька молитовка скоріше виєднає Божу поміч аніж численні інші добрі діла». Святий Амвросій додає, що вже під час молитви людина отримує те «чого прохає, бо в Бога воно однозначне молитися і отримувати». Ось тому, каже Святий Іван Золотоустий, «нема нікого сильнішого ніж розмолена людина», бо хто молиться, той стає учасником Божої могутности. Святий Вернард каже, що потрібно розважання і молитви, щоб змагати до досконалости. Розважання виявляє те, чого нам бракує, а молитва виєднує те, чого нам треба: «Робім розважання і молімся. Перше показує, що бракує нам. а друге виєднує все потрібне, щоб нічого не бракувало».

Закінчення.

Дуже трудно, ба й не можливо спастися без молитви, бо — як ми бачили — так рішило Боже Провидіння. Зате певно і легко можна спастися, якщо будемо молитися. Спасіння душі не вимагає таких великих жертов, от як хоча б іти між невірних і віддати життя за віру або ставати пустельником і жити в покуті, споживаючи самі зела. Хто ж може твердити, що воно трудно проказати: «Мій Боже, поможи мені! Поспіши мені на поміч! Змилосердися надо мною!». Хіба є щось легше ніж ця коротенька молитовка? Ця ж молитовка поможе нам спасти душу, якщо належно будемо проказувати її. Святий Лаврентій заохочує нас молитися особливо на початку кожного діла: «Треба старатися проказувати молитовку принаймні на початку кожної праці». Касіян свідчить, що старинні Отці заохочували людей звертатися до Бога при помочі коротких, але частих молитовок. Святий Вернард каже: «Нехай ніхто не занедбує молитви, бо Сам Бог цінить її, подаючи те, чого просимо, або щось інше корисніше для нас». Слід зазначити, що не знайдемо виправдання, якщо не молимося, бо Бог дає кожному ласку молитися. Кожен із нас має спроможність молитися, коли тільки захоче. Пророк Давид сказав про себе: Я годен молитисядо Бога, що є моїм життям. Отож скажу до Бога: «Ти — моя скеля!»

Бог дає всім ласку молитися, щоб при помочі молитви ми могли виєднати собі обильну поміч для зберігання Божого Закону, і так витривати в освятній ласці до самої смерти. Якщо ж не спасемося, то самі собі будемо винні тому, що не молилися!

3. УМОВИНИ ДОБРОЇ МОЛИТВИ

Божественний Спаситель заявив: Поправді, поправці кажу вам: Чого тільки попросите від Отця в Моє ім'я, то Віндасть вам. Ісус Христос обіцяв, що Отець подасть нам усе, чого тільки попросимо в Його ім'я. Проте слід пам'ятати, що молитва мусить бути добра, інакше Бог не вислухає її. Святий Яків каже, що багато хто молиться, але нічого не отримує, бо лихо молиться: Прохаєте, але не одержуєте, бо лихо просите! Святий Василій, вияснюючи слова апостола Якова, додає: «Часом молишся, але не отримуєш, бо лихо, цебто без віри або легкодушно молишся або прохаєш невідповідних речей або заскоро перестаєш молитися».

Молиться без віри, хто під час молитви виявляє мало віри цебто довір'я. Молиться легкодушно, хто мляво бажає отримати ласку. Благає невідповідних речей, хто просить дібр, що не причиняються до спасіння душі. Перестає молитися, хто не хоче витривати в молитві.

Святий Тома зводить до чотирьох умовини доброї молитви. Ось як має виглядати успішна молитва: чоловік повинен молитися за себе самого, за ласки потрібні до спасіння, і притім його молитва має бути побожна івитривала.