Розвиток музичних здібностей

Розвиток музикальності є неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, не­обхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикаль­ності - переживання музики як вираження певного змісту. Музичне пе­реживання за своєю суттю є емоційним переживанням, оскільки поза емоційним шляхом зміст музики осягнути не можна [43, с. 53]. Музикаль­ність особливо виявляється в активній самостійній діяльності людини.

Відомий психолог Б.М. Теплов виділив три основні музичні здібності (див. табл. 2), які складають структуру музикальності [43, с. 210-211].

По-перше, це ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху. Ладове почуття безпосередньо виявляється у сприйманні ме­лодії, її упізнаванні, у чутливості до точності інтонації. Його характерним виявом у дитячому віці є підвищений інтерес до слухання музики. Ладове почуття є емоційним (або перцептивним) компонентом музичного слуху.

По-друге, це здатність до слухового уявлення, тобто здатність вільно оперувати слуховими уявленнями, що відображають звуковисотний рух. Вона безпосередньо виявляється у запам'ятовуванні і відтворенні по слуху мелодій, насамперед у співі, а далі — у внутрішньому слуху ("внутрішня музична мова"). Ця здібність є слуховим (або репродуктивним) компонен­том музичного слуху.

По-третє, це музично-ритмічне почуття, тобто здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точно передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов'язані із сприйманням і відтворенням часової ходи "музич­ного руху". Разом з ладовим почуттям воно є основою емоційного відгу­ку на музику.

Таблиця 2

Структура музикальності

 

Провідні компоненти музикальності

 

Емоційний відгук на музику

Музичний слух

 

Музичні сенсорні здібності

 

Відчуття висоти

Відчуття тембру

Відчуття динаміки

Відчуття тривалості

 

Основні музичні здібності

 

Ладове почуття

Музично слухове уявлення

Музично ритмічне почуття

 

 

Відтак, структуру музикальності складають два провідні компоненти — емоційний і слуховий (відгук на музику і музичний слух). Тому й усі му­зичні здібності характеризуються синтезом цих компонентів. Так, найтонше розрізнення окремих елементів звукової тканини не можна назвати музичним сприйманням, якщо воно є лише розрізненням звукових компле­ксів, а не їх виразного значення. Водночас емоційний відгук на музику (якщо це не почуття, що випадково виникло під час звучання твору) пере­дбачає розрізнення її звукового складу.

Сенсорною основою музичних здібностей є наочно-дійова орієнтація у звуковисотних, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношеннях.

На базі єдності емоційного і слухового компонентів складаються й ос­новні музичні здібності. Якщо ладове почуття пов'язане з таким провідним музичним виражальним засобом, як звуковисотність, то музично-ритмічне почуття — з ритмом. Музично-слухові уявлення відображають ці та інші елементи музичної мови, але поза реальним звучанням, незалежно від нього.

Зрозуміла умовність виділення окремих музичних здібностей, оскільки вони не існують один без одного. У людини не може розвинутися одна музична здібність при повній відсутності інших. Усі вони виникають і роз­виваються в музичній діяльності, доповнюють або компенсують один одно­го, по-різному проступаючи у процесі музичного розвитку дитини.

Раннє виявлення музичних здібностей дитини є показником її музичної обдарованості. Однак не слід вважати, що відсутність ранніх виявів є свід­ченням відсутності й музичних здібностей. Виявлення музичних здібнос­тей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурного середо­вища, музичного оточення. У багатьох дітей музичні здібності вперше по­чинають розвиватися лише в школі.

У різних дітей музикальність може характеризуватися різним поєднанням окремих здібностей. Зокрема, одні діти помітно виділяються емоційним від­гуком на музику, другі — руховими реакціями на неї, треті — серйозно зацікавлені певною музичною діяльністю, водночас маючи нерозвинений звуковисотний слух, у четвертих означені здібності більш-менш органічно поєднуються тощо. Виходячи з того, які здібності учнів виступають на перший план, є більш або менш розвинутими, має обиратися й методика музично-виховної роботи.

Залежно від конкретної музичної діяльності, якою займаються школярі (сприймання, виконання, творчість), їм необхідні й інші музичні здібності. Наприклад, здатність до сприймання музики включає, крім основних музи­чних здібностей, здібності до цілісного і диференційованого сприймання. Виконавська діяльність теж вимагає відповідних здібностей: чистоти спі­вацьких інтонацій, якості звукоутворення у співі, пластичності моторного апарату, витонченості ритмічних рухів, узгодженості рухів рук під час гри на музичних інструментах. Творча діяльність потребує здібностей до пі­сенної, музично-ігрової, танцювальної творчості, до імпровізації на музич­них інструментах, до творчих уявлень при сприйманні музики (див. табл. 3).

Здібність цілісного сприймання передбачає тотожну емоційну реакцію на загальний настрій п'єси чи пісні. Кількаразове прослухування твору до­зволяє сприймати його диференційовано, виділяючи дедалі більше характе­рних рис. Не можна сприйняти музику, не диференціювавши тих елементів звучання, які є носіями музичної виразності, так само як не можна їх почу­ти, не відчуваючи цієї виразності.

Музично-творча діяльність молодших школярів виявляється в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, пластичному інтонуванні музики, складенні елементарних танців, створенні ігр - драматизацій, темброво-ритмічних супроводів тощо. Музи­кальність дітей значною мірою визначається розвитком музичного слуху, під яким розуміється здатність до такого сприймання звучань, яке відпові­дає специфічним особливостям музики як особливого виду людської діяльності. Б.М. Теплов розглядав музичний слух у вузькому і широ­кому аспектах. Під музичним слухом у вузькому аспекті розуміється зда­тність чути і відтворювати звуковисотний рух, який є основним носієм смислу в музиці. Музичний слух у широкому аспекті є не окремою, а син­тетичною здатністю відчувати виразність музичної мови в єдності її ком­понентів, сприймати музику як змістовне мистецтво, що несе в собі почут­тя і думки, життєві образи й асоціації. Вчений вважав основою музичного розвитку слух у широкому розумінні слова, тобто слух виразний. Не оріє­нтація в акустиці як такій, а орієнтація в емоційно-образній сфері музики Є найважливішою рисою музичного сприймання.