Перша світова війна і Україна

Лозанюк Ольга, ІІБЛ(9), 2010.

Війна почалася 1 серпня 1914 р. Росія прагнула захопити землі Галичини, Буковини, Закарпаття під прикриттям ідеї «об'єднання всіх руських земель». Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь. Плани щодо України мала кайзерівська Німеччина, котра бачила Україну частиною майбутнього німецького протекторату.

З початком війни серед українських політиків стався розкол. Більшість західноукраїнців вирішили взяти бік Австро-Угорщини. В серпні 1914 р. у Львові було засновано Головну Українську Раду яку очолив Кость Левицький. Розпочалося формування українських військових підрозділів. Більшість учасників українських військових формувань були членами організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт».

Бойові дії на території України:

Одночасно зі створенням ГУР з ініціативи Дмитра Донцова у Львові постав Союз визволення України (СВУ). 1 вересня 1914 р. «Вісник СВУ» надрукував політичну програму, яка передбачала створення самостійної Української держави з конституційною монархією, демократичним устроєм, свободою для всіх національностей, самостійною українською церквою. Для досягнення цієї мети Союз вважав за доцільне співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Наслідки війни для українців, змушених битися з обох воюючих сторін, були негайними, безпосередніми й тяжкими. Галицька битва 1914 — одна з найбільших битв Першої світової війни проходила на українських землях.

Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС) — єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради. Січові стрільці прославились у боях за гору Маківку, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915 року, у ході Першої Світової війни, на східному фронті.

Бруси́ловський прори́в — наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни від травня до вересня 1916 року на фронті від Луцька до Чернівців. У 1915 Австро-німецький прорив. Таким чином, Перша світова війна стала для українців справжньою національною трагедією, але саме вона дала можливість українцям створити свою державу.

 

36. Українська революція. Центральна рада.

4 березня 1917 р утворення української Центральної Ради. Програма самостійників – добитись незалежності України, а решта партій виступали за автономію України у складі Росії. Головою ЦР обрано Михайла Грушевського.

У квітні 1917 р в Києві Всеукраїнський національний конгрес. – Він визнав Центральну Раду представницьким і законодавчим органом влади в Україні, визначив завдання ЦР - добиватись автономії України.

Кінець травня українська делегація на чолі якої В.Винниченко їде на переговори в Петербург. Тимчасовий уряд відмовив у наданні Україні автономії.

Наслідок: 5-11 червня 1917 р ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. Делегати з’їзду заприсяглися не повертатись до своїх частин поки не здобудуть автономію України.

На вимогу з’їзду 10 червня 1917 р Центральна Рада проголосила І Універсал. – Автономія України.

15 червня створено Генеральний секретаріат – перший уряд України.

Очолив уряд - Володимир Винниченко, Симон Петлюра – секретар військових справ

29-31 жовтня більшовики спробували захопити владу у Києві. 31 жовтня влада у Києві перейшла до Центральної Ради. Яка не наважилась проголосити незалежність України.

7 листопада ІІІ Універсал ЦР:

4 грудня 1917 р „ ультиматум Раднаркому” – документ підписаний Леніним, у якому вимога визнати радянську владу в Україні і припинити пропускати через Україну донських козаків, які повертались додому з фронту боротись з більшовиками. 5 грудня Ленін оголосив війну Україні.

Поразка України була неминучою тому що лідери ЦР В.Винниченко і М. Грушевський відкидали необхідність створення української армії, вважаючи її в умовах революції непотрібною, створювали натомість загони народної міліції, а майже мільйон солдат готових захищати Україну демолбілізовано по домівках.

9 (22) січня 1918 р ІV універсал Центральної Ради:

незалежність УНР;

16(29) січня 1918 р. бій під Крутами. 420 студентів університету і старшокласників Києва під командуванням сотника, теж студента В.Омельченка намагались зупинити наступ більшовиків під Києвом, більшість загинули.

26 січня 1918 р. російська армія генерала Муравйова взяла Київ. Більшовики влаштували дику розправу над українцями. Як писав очевидець тих подій поет Володимир Сосюра «більшовики розстрілювали посеред вулиці за кожне українське слово, або й просто так». - Страчено близько 12 тис українців. Закрито українські школи, газети, друкарні, книгарні, зривали і палили портрети Т.Шевченка, вистежували і вбивали у Києві і по селах українських вчителів.

27 січня 1918 р. Брестський мир між УНР і державами Четвертного союзу. – Укладено військову конвенцію між УНР і Німеччиною та Австро-Угорщиною про визнання ними незалежності України і військову допомогу Німеччини у вигнанні більшовиків. Зі свого боку Центральна Рада зобов’язувалась поставити Німеччині 1 млн. тон збіжжя, м’ясо, залізо та вугілля. 2 березня 1918 разом з німцями Центральна Рада повернулась до Києва. В ніч 28-29 квітня Конституція УНР, Грушевського обрано президентом УНР. Вранці німецькі війська розігнали Центральну Раду через те, що вона не змогла поставити 1млн. тон збіжжя.

Причини перевороту:

1)Центральна Рада не зуміла повернути довіру населення виконуючи продовольчі зобов’язання перед німцями;

2) німці вороже ставились до наміру ЦР роздати землю селянам;

3) поміщики також не підтримували ЦР;

4) міський пролетаріат (російське населення) бачив у ЦР свого ворога.

 

37. Гетьманат Павла Скоропадського(квітень-грудень 1918 року)

Карповець Марія, 2 ал11, 2010

Після розпуску німецькими окупаційними військами Центральної Ради влада в Україні перейшла до гетьмана Скоропадського.

Вся законодавча й виконавча влада належала гетьманові. Гетьман призначав Голову Ради міністрів, затверджував і скасовував склад уряду, виступав найвищою посадовою особою в зовнішньополітичних справах, був верховним воєначальником, мав право оголошувати воєнний стан.

Україна перейменувалася в Українську Державу. Після ліквідації в Україні радянської влади відновлювалася приватна власність на землю. Великі землевласники почали спішно відновлювати свою власність на землю і майно.

У промисловості були відновлені права власників підприємств.

Політика уряду стосовно робітників виявилася невдалою. Власники підприємств одержали право збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати і нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умови трудових договорів.

Гетьманському урядові на деякий час удалося відновити свободу торгівлі і підприємницької ініціативи. Було налагоджено широкий збут товарів за кордон. Поступово було відновлено роботу залізниць.

У фінансовій сфері було налагоджено грошовий обіг, введено нову валюту — гривню, відкрито кілька українських банків.

Метою військової реформи було створення національної армії. Найбоєздатнішими підрозділами були, зокрема, Запорізька дивізія, організована на базі «Запорізького загону», «Сердюцька дивізія», переформований після перевороту галицький полк Січових стрільців та інші з´єднання.

Православна віра оголошувалася державною.

Найбільш вдалою та послідовною була політика у залузі культури. Було прийнято закон про обов´язкове вивчення української мови, історії та географії України. Створено понад 150 українських гімназій, у Києві та Кам´янці-Подільському відкрилися державні університети. В університетах Києва, Харкова, Одеси було відкрито кафедри української мови, літератури, культури, історії та права; засновано Українська Академія наук на чолі з В. Вернадським. Зовнішня політика була спрямована на підтримку дипловатичних відносин із 28 країнами світу.

В умовах державно-політичної кризи 14 листопада 1918 року гетьман оголосив про зміну урядового курсу — утворення федерації з небільшовицькою Росією, що остаточно скомпрометувало його уряд. 14 грудня 1918р. гетьман П.Скоропадський зрікся влади.

 

 

Директорія УНР.

Грицайчук Ольга, 2ал9, 2013

На початку листопада 1918 року, коли став очевидним крах Гетьманату, П. Скоропадський вирішив добитись підтримки з-за кордону і оголосив про федерацію України з «майбутньою», небільшовицькою Росією. Ця ідея остаточно відштовхнула від нього українських патріотів.

У ніч на 14 листопада 1918 року, на таємному засіданні керівництва українських політичних партій створено новий орган – Директорію.

· В.Винниченко – голова;

· С. Петлюра – командуючий військами та інші.

На початку грудня 1918 року, армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була залишити українську столицю, для Директорії розпочинається період політичної нестабільності, жорсткої боротьби за владу, безуспішних пошуків надійної зовнішньої та внутрішньої підтримки та кардинальних змін офіційної політичної лінії.

Опинившись у критичній ситуації, Директорія намагалася низкою дипломатичних кроків (спроби налагодження контактів з Антантою, проголошення Акта возз’єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) тощо) вивести державу з політичної ізоляції, знайти засоби для зміцнення власних дипломатичних, фінансових та воєнних позицій. Проте, УНР цікавила Антанту лише тією мірою, якою її можна було використати в боротьбі з більшовиками. Як наслідок, відставки зі своїх постів В.Винниченка та В. Чехівського на вимого французького командування, укладення попередньої угоди про спільну боротьбу Антанти та УНР проти радянських військ, що дедалі більше віддаляли Директорію від її основної мети, створення і затвердженя на світовій арені України, як незалежної держави.

Акт Злуки між УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. одна із ключових подій цього періоду, адже завдяки цьому вперше за багатовікову історію українські землі об'єднались в одній державі. І хоча під Злукою, вбачали порятунок і звільнення України, вона, на жаль, не виправдала усіх сподівань, тому що вже через кілька днів під тиском більшовицьких військ, Директорія змушена була покинути Київ.

У ході збройного протистояння дедалі очевиднішою ставала ще одна слабка сторона Директорії — погано підготовлена та організована «тануча майже на очах» армія. Під час падіння гетьманату Директорія мала 100 – тисячну армію, а перед здачею Києва, наприкінці січня 1919 р., могла розраховувати лише на 21 тис. бійців. Створена в короткий час із різних за досвідом та політичною орієнтацією сил, ця армія не могла, бути ні міцною, ні боєздатною. У листопаді 1920 року Директорія припинила своє існування.

Отже, приходу Директорії до влади сприяли:

· народна підтримка,

· швидке формування численної армії,

· авторитетні та впливові лідери,

· вдало обраний момент для повстання.

Проте:

· недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика;

· відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тогочасним реаліям;

· протистояння політичних лідерів;

· катастрофічно слабка армія;

· міжнародна ізоляція;

· втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Директорії, які не дали змоги їй надовго втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.