Тема 1. Інженерна психологія як галузь психологічної науки і сфера діяльності практичного психолога

1 Определение и предмет инженерной психологии

Инженерная психология – научная дисциплина, изучающая объективные закономерности процессов информационного взаимодействия человека и техники с целью использования их в практике проектирования, создания и эксплуатации системы «Человек-машина» (СЧМ).

Инженерная психология рассматривает деятельность человека и функционирование машины во взаимосвязи. При этом подчеркивается ведущая роль человека. Человек– это субъект труда, а машина – это орудие труда.
Таким образом, предметом инженерной психологии являются процессы информационного взаимодействия человека и техники.

2 Возникновение инженерной психологии

Как самостоятельная наука инженерная психология начала формироваться в 40-х годах XX века. Ее развитие как науки прошло ряд этапов от накопления и анализа данных о человеческом факторе до системного подхода к проектированию и эксплуатации сложных человеко-машинных комплексов.

В СССР интенсивное развитие инженерной психологии началось в 50-е годы XX столетия. В 1959 году при Ленинградском Государственном университете была создана первая в стране научно-исследовательская лаборатория инженерной психологии. В 1963 году была издана первая в стране монография по инженерной психологии (Б.Ф. Ломов. Человек и техника. Л.: Издательство ЛГУ, 1963 г.), в которой были систематизированы и обобщены достигнутые к тому времени результаты исследований.

3 Цель и задачи инженерной психологии

Инженерная психология возникла настыке технических и психологических наук.

Как психологическая наука инженерная психология изучает психологические процессы и свойства человека, выясняя какие требования к техническим устройствам вытекают из особенностей человеческой деятельности, т.е. решает задачу информационного приспособления техники и условий труда к человеку.

Как техническая наука инженерная психология изучает пульты (панели) управления технических устройств, процессы и алгоритмы их функционирования для выяснения требований, предъявляемых к психологическим и физиологическим особенностям человека-оператора. Таким образом, конечной целью инженерной психологии является обеспечение эффективного информационного взаимодействия человека-оператора с техническим средством, повышение производительности труда путем гуманизации техники и технологии.

Главной задачей инженерной психологии является разработка оптимальных методов и средств разрешения противоречий между технологическими процессами и техникой с одной стороны, и трудовой деятельностью человека – с другой, возникающих в процессе развития производства.

Основными задачами инженерной психологи являются:

1. Анализ функций человека в СЧМ, изучение структуры и классификация деятельности оператора.

2. Изучение процессов преобразования информации человеком-оператором, которое включает: прием информации, переработку информации, принятие решения, осуществление управляющих воздействий.

3. Разработка принципов построения рабочих мест операторов.

4. Изучение влияния психологических факторов на эффективность СЧМ.

5. Разработка принципов и методов профессиональной подготовки операторов в СЧМ, которая включает: профессиональный отбор, обучение, тренировку, формирование коллектива.

6. Инженерно-психологическое проектирование и оценка СЧМ. Эта задача является обобщающей и при ее реализации используются результаты, полученные при решении всех предыдущих задач.

7. Определение экономического эффекта инженерно-психологических разработок.

Рассмотренные задачи решаются как на этапе проектирования, так и на этапе эксплуатации СЧМ.

В более конкретном плане проблематика инженерной психологии может быть разделена на ряд направлений:

– методологическое;

– психофизиологическое;

– системотехническое;

– эксплуатационное.

Методологическое:

– определение предметов и целей исследований;

– разработка методов исследований;

– разработка принципов исследований;

– установление места инженерной психологии в системе наук.

Психофизиологическое:

– изучение характера оператора;

– анализ деятельности оператора;

– оценка характеристик выполнения отдельных действий;

– изучение состояний оператора.

Системотехническое:

– разработка принципов построения элементов СЧМ;

– проектирование и оценка СЧМ;

– разработка принципов организации СЧМ;– оценка надежности и эффективности СЧМ.

Эксплуатационное:

– профессиональная подготовка операторов;

– психологическое обеспечение научной организации труда;

– организация групповой деятельности операторов;

– разработка методов повышения работоспособности операторов.

Рассмотренная классификация наглядно показывает, по каким направлениям происходит решение стоящих перед инженерной психологией задач.

Розвиваючись як прикладна наукова дисципліна, І. п. в постановках завдань, методах досліджень і розробках використовує досягнення теоретичної і експериментальної психології і в той же час відкриває перед ними нові проблеми дослідження. На сучасному етапі для І. п. особливо важливі дані, отримані при вивченні індивідуальних психологічних меж особи, особливо емоційної сфери, сфери потреб і мотивів діяльності. Виявлення власне психологічних критеріїв і методик дослідження механізмів діяльності оператора є необхідною умовою вирішення інженерно-психологічних завдань. Організації і особи, ведучі дослідницьку, консультативну і педагогічну діяльність в області І. п., об'єднуються за кордоном в суспільства: «Людські чинники і біотехнологія» (США) «Ергономіка» (Великобританія, Франція і Японія), «Антропотехніка» (ФРН). В СССР інженерно-психологічні служби координуються відповідними секціями Суспільства психологів СРСР і Наукового радого з комплексної проблеми «Кібернетика» при Президії АН(Академія наук) СРСР. Див. також Ергономіка.

Как прикладная дисциплина Инженерная психология есть применение знаний о закономерностях психических функций, процессов, состояний и свойств человека к проектированию и эксплуатации систем «человек-машина» с целью повышения их эффективности и надежности в работе, а также оптимизации человеческого труда. Специалисты по И. п. принимают участие в решении таких вопросов, как рациональное распределение функций между человеком и машиной и их интеграция, определение наилучших условий деятельности человека-оператора. Специальной задачей Инженерная психология является проектирование деятельности человека-оператора в системе «человек-машина». На основе инженерно-психологических исследований разрабатываются рекомендации, относящиеся к оформлению средств отображения информации (см. Панель информации, Индикаторы, Мнемосхемы), органов управления и рабочего места оператора или пульта управления в целом: решаются такие задачи, как отбор, обучение и тренировка операторов. Знание закономерностей психических явлений позволяет иногда находить принципиально новые подходы к решению технических задач.

Есе своеобразие ИП как новой прикладной дисциплины и соединял в одном лице "психологию" и "технику". Эргономическая программа предлагала рассматривать ИП как чисто психологическую дисциплину ("отрасль" или "раздел" психологии), а.на себя брала бремя "техники" человеческих факторов.

Анализируя проблемы взаимоотношений отечественных ИП и эргономики нельзя не заметить, что в них воспроизводятся на новом Л уровне и в новых исторических условиях социально-предметные противоречия, имманентные прикладной психологии как таковой и, прежде всего, психологии профессионально-практической. Уже в программе психотехники Г.Мюнстерберга значительное место занимала парадигма "прикладной психологической науки" е отличие от академической (по Г.Мюнстербергу - "теоретической"). Обосновывая объективную потребность в практической психологии, он ввдел два альтернативных пути ее построения. Путь первый - традиционный для "прикладной" науки, когда в основу положен багак знаний, накопленных академической психологией, позволяющий, "рассматривая психические процессы.один за другим, исследовать, какое значение для практической жизни могло бы иметь изучение данного процесса". Такой путь для него оказывается неприемлемым, ибо -это путь подчинения практической психологии академической. Поэтому с точки зрения Г.Мюнстерберга, путь построения практической психологии должен быть, прямо противоположным - все доляно быть подчинено идее "практической задачи". Каждая проблема "практической психологии должна быть поставлена с точки зрения общественно необходимых задач, подлеаащшс выполнению, безотносительно к применяемым для этого психологическим средствам".

Квалификация ИП как "прикладной психологической науки", "научной дисциплины", "технической.дисциплины" и т.п. подразумевает ее существование и развитие в качестве относительно самостоятельного подразделения научно-технической сферы. Анализ показывает, что когда типологически различные формы социально-значимой деятельности выступают как те или иные "науки", речь на самом деле идет не об объединяющем их научно-познавательном отношении к действительности, а о типовой для современной науки дисциплинарной организации. Дисциплинарная же организация научной деятельности - это и есть ее организация в качестве особенного Евда духовного производства. В этом качестве научная дисциплина представляет собой относительно самостоятельное и вамодостаточное воспроизводство коллектиной научно-познавательной деятельности.

Інженерна психологія розвива­ється в системі наук в тісному зв'язку з іншими науками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнен­ня, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все розвиток інженерної психології пов'язаний із розвитком психологічної науки в цілому, оскільки основ­ний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженернійпсихології — людина-оператор, тобто людина, котра здій­снює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанцій­ного управління.

Досліджуючи процеси функціонування СЛМ, інженерна психологія опирається на методологічну базу — принципи, теоретичні концепції, схеми, які розроблені в загальній пси­хології. Вона використовує знання про закономірності пере­бігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інформа­цію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані психофізіології,що розкривають фізіологічне забезпе­чення психічних процесів, індивідуальні особливості їхньо­го вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'язки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення ме­ханізмів регуляції трудової діяльності, раціональної органі­зації праці, професіонального відбору та навчання опера­торів. Інженерна психологія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формуван­ня виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікацій­них зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально-психологічні проблеми у даному випадку ви­рішуються тільки у специфічному ракурсі – взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженер­ної психології, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумовлені постійно зростаючою склад­ністю СЛМ та суттєвим впливом зовнішніх факторів сере­довища.

Навколо інженерної психології почав утворюватися нау­ково-практичний комплекс —ергономіка, метою якої є роз­гляд системи «людина — техніка — середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гігієнічного аспекту до­сліджень і рекомендацій.

Складність сучасних систем зумовлює підвищення ролі соціальних та організаційних факторів на виробництві. Функ­ціонування таких соціо-технічних систем значною мірою за­лежить від ефективності управління ними. В цьому плані інженерна психологія співпрацює з психологією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при застосу­ванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисцип­лінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія си­стем, теорія зв'язку та ін.

Кібернетика є наукою про загальні закономірності про­цесів управління різними системами – живими організма­ми, технікою, суспільством. Отже, врахування досліджень уцій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові сис­теми, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, врахову­ються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкована біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи машини, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень мате­матики, застосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психоло­гією та економікою. Впровадження у виробництво інженер­но-психологічних розробок і рекомендацій потребує визна­чення їхньої економічної ефективності, доцільності залучен­ня додаткових коштів.