Суспільна/Масова свідомість. Громадська думка

«Свідомість – є те, чим не є,

і не є те, чим є»

Жан Поль Сартр

Масова свідомість — один з видів суспільної свідомості, найбільш реальна форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей («масі», «масам»)

Масова свідомість містить розповсюджені у суспільстві ідеї, погляди, уявлення, ілюзії, соціальні почуття людей. У ній переплітаються буденно-психологічний і теоретико-ідеологічний рівні суспільної свідомості.

В «ідеалі» масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об'єктивно це неможливо, а тому йдеться про масову свідомість як збіг (поєднання або перехрещення) основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і малих) груп суспільства. Суб’єктами і творцями масової свідомості є всі члени суспільства – індивіди, об’єднані різними груповими, соціальними зв’язками.

Масовій свідомості, як вважають дослідники, притаманно: по-перше, соціальна типовість компонентів, які утворюють її; по-друге, їх визнання, санкціонування тією чи іншою масовою спільністю. Двоєдина – одночасно індивідуальна і групова – природа суб’єкта масової свідомості означає, що вона існує і проявляється на двох основних рівнях: а) в соціальних типах особистості; б) у свідомості великих соціальних груп – класів та інших масових спільностей.

У стані і розвитку масової свідомості можна виділити дві граничні точки. По-перше,такий стан, коли рівень її культури і духовності невпинний, і в ньому в повній мірі діють механізми підсвідомості і стихійності, що описав З. Фрейд. У цьому стані і на цьому рівні розвиток масової свідомості дуже схильний до маніпуляції ззовні, у ній діють конфронтаційні стереотипи і міфи, сильне відчуження і самовідчуження індивідів. По-друге,можна виділити більш розвинений стан масової свідомості, при якому вона набуває більшої організованості, консолідації, чинить опір маніпулюванню ззовні, кристалізує власну внутрішню структуру, прагне до високої культури і духовності, все в більшій мірі діє в контексті всієї сукупності суспільних зв’язків на принципах соціального інтелекту.

В. Різун «Теорія масової комунікації» зауважує, що ЗМІ працюють не так з масою, як з конкретною людиною, яка є потенційно масовою. Масова свідомість не є окремим видом масової свідомості, який протистоїть суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але актуалізована в часі і просторі певною спільнотою під упливом конкретних соціальних, культурологічних тощо чинників. Масові свідомості в рамках суспільної свідомості протиставляється групова й індивідуальна. На думку вченого, вона характеризується емоційністю, аморфністю, суперечливістю, розмитістю і нестійкістю.

Відмінну точку зору висловлює російський вчений Б. Грушин, який зауважує, що зміст масової свідомості значно поступається змісту суспільної свідомості в цілому, оскільки, по-перше, багато форм останньої проникають в масову свідомість не повністю, а фрагментами; по-друге, вона поступається за змістом сукупній індивідуальній свідомості, яка за своїм «предметним рядом» навіть виходить поза рамки суспільної свідомості.

Громадська думка — це один з проявів масової суспільно-політичної свідомості. Громадська думка – це колективні погляди великої частини будь-якої громадськості. Вона відображає ставлення народу або певної його частини до влади, тобто це своєрідна сукупна, надособистісна позиція, точка зору конкретної спільноти стосовно тих чи інших явищ, подій, суспільно-політичних ситуацій. Разом з тим, громадська думка, особливо стосовно вагомих і особливо принципових політичних питань, часто є консервативною. І щоб вона змінилася, іноді потрібно досить багато часу. Вважається, що громадську думку можна виміряти як чисельну більшість, але такий підхід дає дуже умовні результати, що доводить концепція спіралі мовчання (Е. Ноель-Нойман). Спіраль мовчання – концепція, яка описує одну з версій впливу «третьої сторони» на формування думки. Це означає схильність тих, хто думає, що вони меншість, утримуватись від висловлювання на публіці, посилюючи цим панування згоди (спіральний ефект). Гіпотеза Е. Ноель-Нойман ґрунтується на страхові можливого відчуження.