Кон'юнктура валютного ринку та чинники, що її визначають

 

Валютний ринок забезпечує своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валют­ них ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютні інтервенції та отримання прибутків його учас­ никами у вигляді різниці курсів валют [46, с. 102].

Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, на стан та динаміку попиту і пропозиції на валютному ринку впливає велика кількість (десятки) чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру [41, с. 3–8].

Усі їх можна розділити на три такі групи:

Курсоутворюючі чинники:

- стан платіжного балансу країни;

- обсяги ВВП, які виробляються в країні;

- внутрішня і зовнішня пропозиція грошей;

- процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

- співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.

Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визначають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни.

Вплив стану платіжного балансу на кон'юнктуру валютного ринку виявляється в тому, що надходження валюти в країну за поточними і капітальними статтями балансу збільшує пропозицію, а валютні платежі за кордоном збільшують попит на валютному ринку. Тому збалансовані валютні надходження і платежі за названими статтями балансу створюють сприятливі умови для врівноважування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації його кон'юнктури.

Вплив на валютний ринок обсягу ВНП, що виробляється в країні, базується на тому, що його зміна впливає на динаміку експорту і імпорту. Якщо обсяг ВНП, зростає, це створює передумови для збільшення експорту і зменшення імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу і поліпшенню кон'юнктури ринку. І навпаки, якщо обсяг ВНП скорочується, це спричинятиме падіння експорту і зростання імпорту, формування від'ємного сальдо платіжного балансу і погіршання кон'юнктури ринку.

Вплив внутрішньої пропозиції національних грошей базується на тісному зв'язку валютного ринку з іншими сегментами грошового ринку. Якщо пропозиція грошей на ринку банківських кредитів чи ринку цінних паперів зросте, це може погіршити кон'юнктуру на цих ринках, внаслідок чого частина пропозиції грошей звідти перейде на валютний ринок, де кон'юнктура залишилась незмінною. Але якщо таке переміщення грошей буде значним, то попит на валюту почне зростати випереджаючими темпами і рівновагу буде порушено і там. Якщо пропозиція грошей зростатиме безпосередньо на валютному ринку (зовнішня пропозиція), наприклад, у цілях валютної інтервенції, то це негайно вплине на його кон'юнктуру і вона погіршає для національної валюти.

Вплив співвідношення процентних ставок у двох країнах полягає в тому, що вищі процентні ставки стимулюють приплив у відповідну країну вільних грошових капіталів з країн, де процентні ставки низькі. Це сприятиме формуванню активного сальдо платіжного балансу за статтями капітальних операцій та поліпшенню кон'юнктури валютного ринку. У країні з низькими процентними ставками ситуація розвиватиметься в протилежному напрямку.

Вплив співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін базується на тому, що в країнах з низькими внутрішніми цінами створюються додаткові стимули для нарощування експорту й стримування імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу.

Регулюючі чинники;

- заходи прямого державного регулювання (фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);

- структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон'юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вони вводяться в дію державою свідомо для досягнення певних цілей в її економічній політиці і можуть давати значний ефект в умовах, коли економіка країни перебуває у стані тривалої рівноваги.

Чинники кризового характеру:

- дефіцит державного бюджету;

- безконтрольна емісія та інфляція;

- штучне і надмірне регулювання цін;

- висока монополізація виробництва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки, послабляють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів держави.

У всій цій сукупності чинників вирішальною (базовою) є перша група (курсоутворююча). Взаємодія чинників кон’юнктури валютного ринку подано на рисунку 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Чинники кон’юнктури валютного ринку

У свою чергу, у базовій групі ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка. Він має комплексний характер і акумулює в собі певною мірою дію всіх інших чинників.

 

 

1.3.Валютний курс, як основний показник характеристики стану валютного ринку держави

Головним показником роботи валютного ринку є валютний курс, під яким більшість науковців розуміють ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої [36, с. 107;]. Валютний курс, з одного боку, є проміжною метою економічної політики, а з іншого – інструментом її утримання та регулювання. Вважаємо, що валютний курс як проміжна мета економічної політики встановлюється на основі вільного попиту та пропозиції валют на валютному ринку, а як інструмент валютного регулювання характеризується адміністративним втручанням і встановленням певних валютних обмежень, хоча він може мати і односторонній характер, коли держава в примусовому, односторонньому порядку встановлює валютний курс.

Вартісною основою валютного курсу є купівельна спроможність валют, яка виражає середньостатистичний рівень національних цін на речі матеріального та нематеріального світу.

При здійсненні міжнародних економічних операцій (міжнародний рух товарів, послуг, капіталів, кредитів), при порівнянні цін на світових і національних фінансових і товарних ринках, при порівнянні вартісних показників різних країн світу та в багатьох інших випадках необхідно проводити взаємообмін валют. Валютою називають особливий спосіб функціонування грошових засобів, за якого гроші опосередковують міжнародні економічні відносини. Однією з найважливіших характеристик валюти є валютний курс.

Під валютним курсом розуміють ціну одиниці валюти однієї країни, яка вимірюється в одиницях валюти іншої країни або в міжнародних валютних одиницях. Валютний курс виступає важливим показником економічного розвитку країни, діючим інструментом здійснення державної фінансової політики, а також характеристикою стану валютного ринку. Валютний курс відіграє роль індикатора валютного сектору фінансового ринку.

Основні завдання аналізу валютних курсів:

1. статистичне спостереження за встановленням валютних курсів;

2. розрахунок середніх показників валютних курсів;

3. оцінювання варіації та динаміки валютних курсів;

4. аналіз впливів різних економічних чинників на рівень та варіацію валютних курсів;

5. статистичне прогнозування характеристик валютних курсів.

За способом розрахунку валютний курс являє собою кількісне співвідношення двох валют, за яким здійснюється обмін цих валют. Для учасників обміну валютний курс служить коефіцієнтом перерахунку однієї валюти в іншу валюту. Проте, вартісною основою, економічним змістом валютного курсу виступає купівельна спроможність валют, яка виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції.

На валютний курс найбільший влив здійснюють наступні чинники:

• 1-ша група – показники платіжного балансу (сальдо платіжного балансу,стан торговельного балансу, приплив (відплив) капіталів, сальдо балансу руху капіталів);

• 2-га група – показники грошово-кредитної політики держави (грошова маса в обігу, розміри готівкової та кредитної емісії, розміри кредитів іноземних країн та МВФ);

• 3-тя група – показники доходності фінансових операцій та фінансових інструментів (національні ставки рефінансування, ставки короткострокових операцій, різниця в реальних ставках доходності в даних країнах);

• 4-та група – показники стабільності фінансової ситуації (інфляція, дефіцит держбюджету);

• 5-та група – макроекономічні показники результатів економічної діяльності країни (наприклад, ВВП).

Обмін валют тісно пов’язаний з поняттям конвертованості валюти.

Конвертованість — це здатність даної валюти вільно обмінюватися на інші валюти і обмінювати інші валюти на дану валюту на валютних ринках. Ступінь конвертованості валюти визначається механізмом державного регулювання валютних операцій. Валюту називають вільно конвертованою, якщо в країні цієї валюти до резидентів і нерезидентів не застосовують обмеження на здійснення валютних операцій. Валюту вважають неконвертованою, якщо в країні цієї грошової одиниці діють законодавчо встановлені обмеження майже на усі види операцій з нею. Частково конвертованою вважається валюта країн, де діють обмеження і регламентації на деякі види обмінних операцій.

На валютних ринках у результаті співвідношення попиту та пропозиції встановлюється рівень валютного курсу. Рівень валютного курсу — це фактично сформований курс однієї валюти стосовно іншої на визначену дату і час у визначеному секторі валютного ринку. Процедура формування рівня валютних курсів називається валютним котируванням. Валютне котирування – це визначення і встановлення курсів іноземних валют до національної відповідно до кон'юнктури валютного ринку. Котирування валют проводять національні банки, найбільші комерційні банки, міждержавні банківсько-фінансові організації.

Розглянемо детальніше особливості вищезгаданих видів валютних курсів. Ступінь гнучкості валютного курсу визначається насамперед ступенем втручання держави у формування рівня валютного курсу:

• В основі фіксованого курсу покладено валютний паритет. Таким чином, фіксований курс - це офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн. Тимчасове відхилення курсу ≤ 2,25 %.

• Обмежено гнучкий курс допускає незначні коливання валютного курсу згідно встановлених правил.

• Плаваючий курс залежить від дії попиту і пропозиції і може вільно змінюватись. Держава може впливати на плаваючий валютний курс і шляхом валютних інтервенцій згладжувати курсові коливання.

• Незалежно плаваючий курс визначається на підставі зміни попиту і пропозиції на валютному ринку без втручання держави в цей процес.

Операції по цих валютних курсах здійснюють у безготівковій формі.

Зниження курсу національної валюти відносно іноземних валют чи золота називається девальвацією, підвищення курсу національної валюти відносно іноземних валют чи золота називається ревальвацією.

Обмін валюти може проводитись в різні терміни з моменту досягнення угоди:

• Спот-курс передбачає обмін валюти протягом двох робочих днів з моменту досягнення угоди.

• Форвардний курс передбачає обмін валюти в майбутньому за період, більший ніж три дні з моменту досягнення угоди.

• Курс «today» пердбачає встановлення терміну розрахунків не пізніше ніж на день досягнення угоди.

• Курс «tomorrow» термін розрахунків установлюється не пізніше наступного робочого дня після досягнення угоди.

• Ф'ючерсний курс встановлюється в контрактах на купівлю-продаж валюти в майбутньому, де фіксують ціну валюти в момент досягнення угоди.

Валютне котирування буває прямим - коли іноземна валюта прирівнюється до певної ціни національної валюти, або оберненим - коли національна валюта прирівнюється до певної іноземної валюти. Відповідно прямий курс встановлює кількість валюти-вимірника, що припадає на одиницю валюти котирування.

При оберненому курсі обчислюється кількість валюти котирування на одиницю валюти-вимірника. Якщо при оберненому котируванні двох валют використовувався та сама валюта-вимірник, то для цих двох валют може бути розрахований крос-курс. Крос-курс означає співвідношення двох валют, яке ґрунтується на котируванні цих валют щодо третьої валюти. На практиці крос-курс визначається в таких валютних операціях, де спочатку купують проміжну валюту, а потім на цю проміжну валюту здійснюють купівлю потрібної валюти. Потреба в таких операціях може виникнути через неможливість прямої купівлі потрібної валюти. Інколи подібні операції можуть приносити додатковий дохід.

• Реальний ефективний валютний курс – це ефективний валютний курс із поправкою на зміну рівня цін.

Залежно від місця котирування на внутрішньому ринку можна виділити наступні різновиди валютних курсів: Біржовий валютний курс найменш вільний. Цей курс найбільше піддається впливу заходів валютно-кредитного регулювання з боку держави. Курс позабіржового міжбанківського валютного ринку, на якому банки найчастіше продають і купують валюту, більший, ніж весь оборот бірж. Рівень впливу національного банку значний, проте, не такий великий, як на біржі. Курс обміну валюти у готівковій формі. На цей курс вплив держави найменший, тому даний сегмент валютного ринку разом з позабіржовим міжбанківським валютним ринком більш реально відображають співвідношення попиту і пропозиції. Первинні дані про сформовані рівні валютних курсів у процесі попередньої статистичної обробки доповнюються або заміняються середніми показниками. Середнє значення валютного курсу. Для курсу купівлі/продажу розрахунок середнього значення валютного курсу ведеться за середньою арифметичною.

Середній рівень ряду валютних курсів найчастіше обчислюють на основі тижневих та місячних даних. Середня арифметична більш чутливо ніж середня геометрична реагує на різкі зміни обмінного курсу. Дані за рік здебільшого не осереднюються, а приводяться за станом на кінець періоду.

На практиці також часто розраховують середню арифметичну зважену, де вагами виступають обсяги торгів. Крім осереднення динамічних даних необхідно розраховувати середні валютні курси, що сформувалися в різних секторах валютного ринку.

При вивченні коливань валютних курсів обчислюють показники варіації: розмах варіації, дисперсію, середнє квадратичне (стандартне) відхилення, коефіцієнт варіації. Можна обчислювати показники варіації в часі по різних валютах, а також коливання валютного курсу однієї валюти на основі котирувань на різних валютних торгах і секторах ринку. Перший показник дозволить виділити найбільш надійну валюту, другий — найбільш стійкий валютний ринок.

Вивчення динаміки валютних курсів вирішує наступні завдання:

1. аналіз динамічних змін валютних курсів;

2. дослідження випадковості руху валютних курсів;

3. попереднє виявлення основної тенденції змін валютних курсів;

4. прогнозування валютних курсів.

Для характеристики зміни в часі валютних курсів використовують аналітичні показники рядів динаміки: темпи зростання, приросту, середній темп зростання та інші.

Виявлення загальної тенденції динаміки валютного курсу та її особливостей в окремі періоди часу ускладнюється значною випадковістю руху валютних курсів.

Аналізуючи стан розвитку та функціонування валютного ринку в Україні, можна сказати, що існуючий адміністративний валютний режим курсоутворення потребує зміни на ринковий валютний режим, який

 

 

Висновки до розділу І

 

 

Валютний ринок є одним із головних елементів національної валютної системи та складовою фінансового ринку. Пропонуємо під валютним ринком розуміти сукупність відносин, які утворюють валютно-правовий механізм, за допомогою якого здійснюються валютні операції із валютними цінностями стосовно переходу права власності.

За економічним змістом: валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому врівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар – валюту. За своїм призначен­ ням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити іноземну та національну валюту. Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності. Суб’єктами – будь-які економічні агенти та посеред­ ники (банки, валютні біржі). Ціною на валютному ринку є валютний курс.

Валютний ринок забезпечує своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валют­ них ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютні інтервенції та отримання прибутків його учас­ никами у вигляді різниці курсів валют.

Стан кон’юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією іноземних валют, що, своєю чергою, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Загалом чинники, що визначають кон’юктуру валютного ринку можна розділити на такі три групи: 1) курсоутворюючі; 2) регулюючі; 3) чинники кризового характеру.

Валютний курс виступає важливим показником економічного розвитку країни, діючим інструментом здійснення державної фінансової політики, а також характеристикою стану валютного ринку. Валютний курс відіграє роль індикатора валютного сектору фінансового ринку. Вартісною основою валютного курсу є купівельна спроможність валют, яка виражає середньостатистичний рівень національних цін на речі матеріального та нематеріального світу.

 

Розділ 2