Аналіз строкових депозитів

Тема № 3. Аналіз зобов’язань банку

Завдання та загальна схема аналізу зобов банку

У загальній сумі ресурсів, якими володіє банк переважають зобов’язання. Під зобов’язаннями розуміють вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

Зобов’язання комерційного банку стосуються коштів клієнтів та інших банків, тимчасово залучених у вигляді кредитів і депозитів за відповідну плату, та іншої кредиторської заборгованості комерційного банку, що утворюються в процесі його діяльності.

Зобов’язання поділяються на дві групи:

Ø Залучені кошти – це зобов’язання банку перед вкладниками, які надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах;

Ø Запозичені кошти – це зобов’язання перед кредиторами, ініціатором яких є сам банк.

До запозичених коштів відносять: отримані міжбанківські кредити, кредити від НБУ, а також кошти отримані шліхом емісії і продажу боргових цінних паперів.

До залучених коштів відносять: кошти на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних і юридичних осіб, залишки коштів на пластикових рахунках, кредиторська заборгованість.

Витрати на обслуговування депозитів до запитання, як правило найменші що призводить до зменшення процентних витрат і знижує вартість залучених ресурсів в цілому. Однак це менш стабільний вид ресурсів і збільшення його частки більше ніж на 30% може негативно вплинути на показники ліквідності банківської установи.

Строкові депозити – це грошові кошти, які розміщуються в банку на суворо обумовлений період. Це більш дорожчий вид ресурсів але він є більш стабільний тобто знаходиться у розпорядженні банківської установи більш тривалий період, що дозволяє кредитувати як фізичних так і юридичних осіб на тривалі терміни.

Ефективність формування ресурсної бази банку залежить від 3-х факторів:

- стабільності;

- витратності;

- строковості.

Аналіз зобов’язань банку проводиться у такій послідовності:

1. визначається загальний обсяг зобов’язань банку їх частка у загальних пасивах і вивчається показники динаміки зміни загального обсягу зобов’язань за допомогою Тр., Тпр, абсолютного приросту.

2. вивчається структура зобов’язань банку тобто визначається питома вага кожної складової в загальному обсязі зобов’язань банку.

3. розраховується і аналізується окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів і депозитів до запитання, а також міжбанківських кредитів.

4. визначається ступінь використання залучених та запозичених коштів.

5. аналізується дотримання банком нормативів обов’язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ.

6. визначається раціональність ресурсної бази банку з позиції витратності, стабільності і намічаються окремі напрямки її оптимізації.

Аналіз строкових депозитів

Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це дорожчий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу сприяє стійкості й надійності ресурсної бази.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників:

Оборотність депозитних вкладень (N) і розраховується за формулою:

 

N = оборот по поверненню строк депозитів/серед залишки коштів на строк рахунках

Цей показник відбиває кількість оборотів, що їх здійснюють депозитні вкладення за певний період.

Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладних коштів).

t = кількість днів у періоді/ N

Цей показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінки вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

Рівень осідання депозитних вкладень:

Р осід = залишки на кінець – залишки на початок на строк рах/оборот по надходженню на строк рах

Середній термін використання депозитів розраховується;

T = Депозит * термін розміщення/депозит

Коефіцієнт нестабільності депозитів;

К нест = достроково вилуч депозити/ строкові депозити

Цей коефіцієнт характеризує рівень дострокового вилучених строкових депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (понад 10%) свідчить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

Для розрахунку коефіцієнта використання депозитів:

К вик = Заг обсяг кред вкладень/заг обсяг строк депозитів

Цей коефіцієнт показує, який процент від загального обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75%, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менше 65% – про пасивну кредитну політику.

Рівень диверсифікації депозитів:

К див = Обсяг великих депозитів/Строкові депозити

Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та часткою великих депозитів, які збільшують ризик втрат і порушення ліквідності в разі дострокового вилучення депозитів. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великих депозитів належать депозити понад 10% від розміру власного капіталу банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює управління депозитною базою.

Кошти, що залучаються банком строком до 1 року можуть у певних межах використовуватися для видачі не тільки короткострокових позик, а і для того щоб визначити межу в рамках якої можливе використання короткострокових ресурсів на середньо і довгострокове кредитування розраховується коефіцієнт трансформації короткострокових ресурсів (Кт)

Кт = (1 – (Д0/К0))*100%

Д0 – оборот з видачі позик строком до 1-го року за минулий період;

К0 – оборот з надходження ресурсів на строкові рахунки до 1-го року.

 

3).Аналіз депозитів дозапитання

Важливою складовою ресурсної бази банку є кошти на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позиції ліквідності балансу здійснюються на основі даних про їх частку в загальній сумі зобов’язань. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активі та зобов’язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку.

Поліпшення ліквідності може бути досягнуто зміною структури залучених та запозичених коштів (збільшенням питомої ваги строкових депозитів через можливе переоформлення стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання в строкові депозити).

Для аналізу депозитів до запитання використовуються такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів:

Оборотність коштів на поточних рахунках:

N = оборот по поверненню депозитів до зап/серед залишки коштів на поточ рахунках

Цей показник відбиває кількість оборотів, які здійснюють онкольні депозити за певний період.

Для розрахунку тривалості одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках) використовується формула:

t = кількість днів у періоді/ N

Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

Рівень осідання коштів на поточних рахунках розраховується за формулою:

Р осід = залишки на кінець – залишки на початок на поточ рах/оборот по надходженню на поточ рах

Для розрахунку коефіцієнту нестабільності депозитів використовується формула:

К нес = Сер абсол відхилення залиш коштів на поточ рах на пев дату від сер зал коштів на поточ рах/сер залишки коштів на поточ рах

Відхилення від середнього залишку на величину коефіцієнта нестабільності визначає мінімальні та максимальні межі стабільного залишку на поточних рахунках. Чим нижчий коефіцієнт нестабільності, тим вищий стабільний залишок, який може бути переоформлений на депозитний рахунок. Такі розрахунки потрібно роботи, як за всіма залишками, так і за окремими рахунками з метою визначення стабільних залишків у окремих клієнтів (щоб проводити з ними роботу, щодо відкриття депозитних рахунків). Якщо за окремими клієнтами коливання значні, а в загальній сумі рахунків вони невеликі, то ресурсну базу можна вважати стабільною.

Банки повинні допомагати підприємствам у визначенні частки надходжень від планового виторгу яку вони можуть переоформити у строкові депозити для цього використовується формула:

Чсд = (Нплан. (Зпот.рах./Нфакт.)*100%

Нплан. – запланований обсяг від реалізації продукції на підприємстві.

Зпот.рах – середній залишки коштів на поточному рахунку підприємства за минулий рік.

Нфакт. – фактичний обсяг реалізації продукції по підприємству за минулий рік.

Важливим моментом при аналізі зобов’язань банку є аналіз клієнтської бази банку. Для аналізу стабільності та розвитку клієнтської бази банку використовуються наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт плинності клієнтів розраховується шляхом ділення кількості закритих рахунків за період на середню кількість рахунків.

- коефіцієнт стабільності (постійності) розраховують = 1 - коефіцієнт плинності клієнтів.

- коефіцієнт розширення клієнтської бази:

Кроз. = (кільк. відкр. рах-в. - кільк. закр. рах-в) / (середню кільк. рах-в за період)