Закон співвідношення попиту і пропозиції

Вважається, що він бере участі в регулюванні ринкової економіки. цей закон виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом виробництва товарів і послуг, які пропонує виробник. Процес-наслідок виникає на основі подолання суперечності між відхиленням цін І вартості товарів і послуг (під впливом низки чинників) і вимогами до;

Регулювання товарного виробництва та обігу відбувається через зміни:ягу реалізації, які зумовлюються рівнем цін. Крім того, існує залежність співвідношення попиту і пропозиції від їх чинників.. Необхідність урахування цього закону зумовлена тим, що він відобра­жує взаємодію попиту і пропозиції.

Пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів і запро­понованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропози­ції, впливаючи, таким чином, на виробництво.

Співвідношення між попитом і пропозицією є своєрідним індикато­ром збалансованого та пропорційного розвитку суспільного виробницт­ва, обміну й розподілу праці у сфері матеріального та нематеріального

Отже, співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилен­ня ринкових цін від вартості товарів та послуг.

Ринкова рівновага

Ринкова рівновага — це ситуація на ринку, за якої величина попиту збігається з величи­ною пропозиції

Графічно ринкова рі­вновага представляється точкою Е перетину кривої попиту 2) і кривої пропозиції Точка рівноваги (Е) показує, що під впливом конкурен­ції встановлюється рівноважна ціна Ро, за якої ринок знаходиться в умовах збалансованості (кількість товару, який хочуть і можуть продати виробни­ки, відповідає тій кількості, що взмозі купити споживачі:. Якщо на ринку встановлюється ціна Р,, нижча за рівноважну (з метою захисту споживачів), то створюється ситуація дефіциту.. Це приклад так званої ціни «стелі». Але в даній ситуації ви­робники прагнутимуть підвищувати ціну, і товар все ж таки будуть ку­пувати.

Чинники ринкової рівноваги

1. На зміну ринкової рівноваги впливає зміна рівня цін, а також інші чинники, зокрема роз­виток технологій, очікування споживачів тощо.

Рівноважна ціна діє, як ножиці, допускаючи до участі в торгівлі лише тих продавців, які по­годжуються продати свій продукт за рівноваж­ною ціною або нижчою від неї, і тих споживачів, які спроможні купити продукт за рівноважною ціною або вищою від неї.

Негативні наслідки від установлення рівно­важної ціни на ринку

У ринковій економіці існує ситуація, коли встановлення рівноважної ціни має негативний вплив для однієї зі сторін процесу купівлі-про-дажу.

Так, наприклад, на ринку зайнятості (або сільськогосподарської продукції) надмірна про­позиція праці (продуктів аграрної сфери) спри­чиняє суттєве зниження заробітної плати (цін на продукцію, а, відповідно, і доходів фермерів). Сучасна держава, намагаючись виправити «не­справедливе» ринкове формування цін на ринку робочої сили та у сфері сільськогосподарського виробництва, установлює максимальні та міні­мальні ціни.

).

Максимальна ціна встановлюється нижче від рівноважної, а її запровадження передбачає контроль за високими цінами та доходами. Тоб­то законодавчо заборонено піднімати ціни вище від рівня, установленого урядом. Такі заходи мо­жуть бути ефективними вкомплексі з іншими вперіод стрімкого зростання цін (гіперінфляції

Мінімальна ціна встановлюється вище е рівноважної та покликана забезпечити певні рівень життя. Інакше кажучи, уряд установлює рівень мінімальної заробітної плати, заборонено платити працівникам менше і цього рівня. Або ж держава встановлює міімальні ціни на сільськогосподарську продукції на рівні, що перевищує ринкові. Різницю між мінімальними та ринковими цінами фермері виплачують у вигляді дотацій

 

Капітал в сфері обігу

1.Суть торгового капіталу

2.Торговий прибуток

3.Оптова і роздрібна торгівля

 

Попередником торговельного капіталу був купецький капі­тал, який сприяв первісному нагромадженню капіталу і станов­ленню капіталістичного способу виробництва

Торговельний капітал — це відносини економічної власності між торговель­ними капіталістами і найманими працівниками у сфері обігу, що виникають і розвиваються у процесі ведення торгових опе рацій і базуються, передусім, на привласненні створеного найма­ними працівниками додаткового, а за певних умов і частини не­обхідного продукту

Двома формами торговельного капіталу є

грошово-торговель­ний (речовим змістом якого є обіг грошей при здійсненні торго­вельних операцій)

товарно-торговельний (речовим змістом якого є оборот товарів у процесі реалізації товарного капіталу, тобто перетворення товарного капіталу на грошовий капітал).

Спільним для них є авансування на витрати обігу і привласнен­ня прибутків на основі експлуатації найманої праці. Водночас частину додаткової вартості створює функціонуючий торговель­ний капіталіст та менеджери, які представляють його інтереси

Завдяки виконанню основних функцій торговельного капіта­лу, зайняті у сфері торгівлі наймані працівники, а також торго­вельні капіталісти своєю працею створюють додаткову вартість, яка набуває форми торговельного прибутку.

Торговельний прибуток частково є результатом перерозподі­лу частини доходів різних секторів економіки і різних верств населення і привласнюється після реалізації товарів і послуг. Тому в політекономічному контексті торговельний прибуток можна визначити як одну із перетворених форм додаткової вар і, що виражає відносини економічної власності між торго­вельними капіталістами і найманими працівниками з приводу ^остаточного завершення виробництв товарів і послуг, їх реалі­зації і привласнення першими частини сукупного прибутку.

Основними формами торговельного підприємництва є оптова і роздрібна торгівля. Оптова торгівля означає процес збуту вели­ких партій товару одних підприємців іншим, внаслідок чого вони не виходять зі сфери обігу. Роздрібна торгівля означає процес збуту товарів підприємцями або посередниками кінцевим спо­живачам, внаслідок чого вони виходять зі сфери обігу і потрап­ляють до сфери споживання. За критерієм власності у роздрібній торгівлі розмежовують приватні та колективні капіталістичні торговельні підприємства, кооперативні, державні, колективні трудові, приватні (індивідуальні) трудові, спільні підприємства.

Загальною закономірністю формування торговельного при­бутку за умов капіталістичного способу виробництва є його відповідність середньому (рівновеликому) авансованому промис­ловому або торговельному капіталу, що досягається через ме­ханізм міжгалузевої конкуренції та процесу переливу капіталу між сферами матеріального і нематеріального виробництва та у межах останнього.

У процесі зрощування промислового і торговельного капіта­лу в одних випадках торговельні фірми підпадають під конт­роль промислових, в інших відбувається зворотний процес.