Колектив.Ознаки колективу.Основні типи учнівського колективу. Проблеми колективу в працях Макаренка Педагогічна поема, Прапори на баштах

Колектив - це група об'єднаних спільними цілями людей, яка досягла в процесі соціально-корисної спільної діяльності високого рівня розвитку.

Ознаки колективу: наявність суспільно-значущої мети, яка б задовольняла інтереси суспільства і особистості; наявність суспільної діяльності; встановлені відношення взаємовідповідності між членами колективу, встановлення певних псих. стосунків, наявність органів самоврядування, сприятливе психологічне середовище; самодисципліна, самовиховання.

Функції: організаційна (учнівський колектив сам управляє своєю суспільно-корисною діяльністю), ідейно-виховна (учнівський колектив сам стає носієм і пропагандистом ідейно-моральних переконань), стимулююча (регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини).

Дитячий колектив за А.С. Макаренко відрізняється, мажор (постійна бадьорість і готовність до дій); почуття власної гідності (яке вигікає з уявлень про цінність свого колективу, гордості за нього); дружнє єднання його членів; відчуття захищеності (жоден не повинен відчувати себе відособленим, не захищеним. Закон: ніхто не має право принижати слабшого); активність (що проявляється в готовності до впорядкованої ділової чи ігрової дії), звичка до стриманості в словах, діях, вчинках.

Типи учнівського колективу: шкільні класи, колективи клубного типу, виробничі бригади, організація школярів.

Підструктури учнівського колективу навчальна (сукупність класів), організаторська (дитячо-юнацькі організації), клубна підструктура (дитячі об'єднання за інтересами); трудова (трудові об'єднання); спортивно-оздоровча.

Всі типи колективів пов'язані спільністю цілей, єдністю принципів, що забезпечує включення всіх учнів в активну позицію в будь-якому виді діяльності.

Макаренко А.С.. 1) система перспективних ліній як шлях руху колективу Добиватися гармонічного поєднання особистих прагнень із суспільними, 2) виховний вплив не прямий, а через колектив (паралельні дії); 3) вихователь повинен виступати як член того ж трудового колективу, а потім вже підтриманий ним -в ролі вихователя; відносини в колективі повинні будуватися по принципу відповідальної залежності. Відповідальність - це обов'язок людини перед самим собою по відношенню до суспільства.Макаренко помітив що колектив не просто живе доти доки він розвивається закон руху колективу але й потребує реалізації системи перспективних ліній в які входять близька середня і далека перспективи Це означає що колектив повинен мати перед собою не лише якусь най ближчу за часом і за необхідними для її досягнення зусил лями перспективу мету а й більш віддалену і навіть дуже далеку Зрозуміло що таких цілей може бути і більше трьох Головне щоб була динаміка коли близька мета до сягнута то вже середня може стати близькою і більш від далені також наближаються Якщо ж такої системи цілей в колективі нема а поставлена лише якась одна мета то піс ля досягнення цієї мети зникає той фактор який об'єднує всіх у колективі і є рушієм його розвитку Використання ж системи перспективних ліній формує у дітей соціальний оптимізм прагнення досягти власною пра цею завтрашньої радості А Макаренко був неперевершеним майстром індивідуа льного впливу хоча й розумів що здійснити всю виховну роботу лише з допомогою педагогіки індивідуальної дії просто фізично неможливо та й недоцільно Більше того він на власному досвіді прийшов до твердого переконання що безпосереднього переходу від впливу на цілий колектив до впливу на окрему особу як коректив до розвитку колек тиву також не повинно бути а найдоцільнішим є тільки пе рехід опосередкований через спеціально організований з педагогічною метою первинний колектив Тобто він намага вся здійснювати виховання кожного педагогічно насиченим середовищем первинного колективу в якому всі його члени перебували у постійному діловому товариському і навіть побутовому спілкуванні Такий виховний вплив він назвав педагогікою паралельної дії

Вчений розробив чітку систему формування елементів демократичної культури у своїх вихованців Колектив був розбитий на загони командири в яких змінювалися двічі на рік Паралельно з цими загонами були ще й шкільні класи А для виконання того чи іншого господарського завдання утворювалися ще й зведені загони в яких командири по стійних загонів працювали як рядові його члени Більше того кожен день призначався черговий командир який міг зробити зауваження або здійснити обов'язкове для вико нання розпорядження будь якому члену колективу

Все це робилось не випадково не стихійно Така систе ма залежностей зміни статусу служила гарантом справж ньої демократії не залишала ніякої можливості для виник нення кар єризму У такому колективі навіть найсильніша особистість не мала ніякого шансу як писав Макаренко

"стати над колективом" або відчувати себе належною до "командної касти".

 

 

67. Колектив. Основні шляхи і методи формування учнівського колективу. Динаміка та етапи його розвитку. Сухомлинський про учнівський коллектив (мудра влада колективу)

Колектив – найвища стадія добровільно організованої спільності людей, спрямованих на досягнення суспільно-значущих цілей і об’єднаних як самим процесом спільної діяльності, так і організацією і системою стимулювання.

Організаційна будова сучасного колективу.

І підхід: шлях творчого розвитку гуманістичного і демократичного принципів. Традиційні системи виховання, де основним структурним елементом є клас, на основі якого функціонують гуртки, секції. Недолік. внутріколективні відносини одноманітні, обмежені інтереси школярів.

II підхід: організація різноманітних об'єднань школярів, діяльність яких здійснюється за принципом різновіковості в процесі її організації.

Основна функція - організаторська - належить дітям з досвідом.

Структурні одиниці і функції шкільного колективу: навчальна підструктурна сукупність класів, основна функція - навчальна, дитячо-юнацькі організації та органи керування, організаторська підструктура., функція - здійснення різних форм суспільно-корисної діяльності, дитячі об'єднання за Інтересами (клубна підструктура) - розвиток Індивідуальних здібностей, талантів; трудові об'єднання школярів (трудова підструктура) -формуються трудові уміння і навички з урахуванням професійної спрямованості, об'єднання спортивно-оздоровчого характеру.

Регулюючим і координаційним центром дитячого колективу є рада школи.

Стадії розвитку (відповідно до поставлених вимог): А.С.Макаренко

1- Вихователь - колектив

2- Вихователь – актив - колектив.

3- Колектив сам до себе – до особистості.

4- Колектив – колектив (особистість до себе на формі вимог колективу)

Найвища стадія розвитку - стадія самовиховання, коли кожен член колективу сам бере на себе певні обов’язки, виконує їх, і сам себе контролює.

А.М.Лутошкін (на основі асоціативних зв’язків)

1. “Піщаний розсип” – кожен сам за себе.

2. “М’яка глина” – виник внутр зв’язки.

3. “Блимаючий маяк” – виділяється актив, мета – спільна, але не вистачає волі і стійкості.

4. “Червоний парус” – спрямованість вперед: один за всіх і всі за одного, але не приходять на допомогу іншим колективам.

5. “Палаючий факел” – допомога іншим колективам

Сухомлинський: шк.. колектив э осн. соц. середовищем, де виховуються погляди, розкрив. задатки. форми і здібновїсті особ-ті. Це школа громадянства (не тільки учні школи, але й пед колектив). Велике значення дослідження та удосконалення досвіду з питань методики вих.-ня шк.. кол-ву для керівників шкіл, вчителів.

Принципи виховання шк.. кол-ву: єдність дит і пед кол-ву, керівна роль педагога, спільність інтересів вчителів і учнів, багатогранність їх відносин, творча ініціатива, гармонія високих інтересів, потреб і бажань, постійне множення дух. багатств, створ. і збереження дух. надбань, ідейне естетичне багатство взаємовідносин між даним кол-вом та іншими колективами сус-ва, сувора дисципліна і відповідальність, емоційне багатство колективного життя.

Турбота людини за людини, відповідальність за людину – це основа організаційної моральної єдності колективу.