Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Пояснювальну записку до курсової роботи оформляють у відповідності з вимогами до текстової документації ДСТУ, 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки”

У вступі розкривається сутність і стан проблеми та її значущість у практиці, підстави та вихідні дані для розробки теми роботи, обгрунтування необхідності розробки даної теми. В актуальності доводять доцільність розробки даної проблеми чи задачі.

У пункті “мета і завдання дослідження ” формулюють цілі написання роботи та перелік основних завдань, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. У пункті “практичне значення одержаних результатів " подаються відомості та рекомендації щодо використання результатів даної роботи.

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки.

 

Титульний аркуш. Титульний аркуш є першою сторінкою пояснювальної записки, який містить:

– найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри де виконана робота;

– назва роботи;

– прізвище, ім’я, по-батькові автора;

– науковий ступень, вчене звання, посада, прізвище, ім’я по-батькові наукового керівника;

– місто та рік.

Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку Б.

Зміст. Характерними ознаками форми виконання змісту курсової роботи є високий рівень абстрагування, активне застосування математичного апарату і засобів логічного мислення, а також аргументованість суджень і точність наведених даних. У мовностилістичному оформленні матеріалу слід враховувати особливості наукового стилю мови, головною рисою якого є об’єктивність. Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст та результати, аналіз досліджень, уникаючи зайвих слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Перелік умовних позначень. Якщо в роботі автор використовує специфічну термінологію, маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік може бути поданий на початку роботи у вигляді окремого списку, розміщеного перед вступом. Перелік друкується двома колонками, в якій зліва за алфавітом подають термінологію та скорочення, а справа - їх детальну розшифровку та пояснення. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх пояснення наводиться в тексті роботи при першому згадуванні.

Вимоги до додатків. У додатках вміщують матеріал, який:

– є необхідним для повноти опису основної частини, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

– не може бути послідовно розміщено в основної частини через великий обсяг;

– може бути вилучений для широкого кола, але є необхідним для фахівців даної галузі.

У додатки можуть бути включені:

– додаткові ілюстрації або таблиці;

– матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (розрахунки, інструкції, методики, текст комп’ютерних програм розроблених у процесі виконання роботи, протоколи виконання програм під час тестової прогонки та впровадження та ін.);

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Перед додатками повинен бути аркуш з надрукованим по середині текстом “ДОДАТКИ”. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, завинятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку відповідно до вище вказаних вимог. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатку А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.3 — третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 — друга таблиця додатку А; формула (A.1) — перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують згідно загальних вимог.

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2...»,; “... в таблиці Б.3...»; «... за формулою (В.1)...», «... у рівнянні (Г.2)...».

Переліки і примітки в тексті додатку оформлюють і нумерують відповідно до вище вказаних вимог.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань

Формули та рівняння. Формули та рівняння, які є в роботі, розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок. Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (2.1) — перша формула другого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під ними у тійпослідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних арифметичних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х». Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Список використаних джерел. Список використаної літератури оформлюється як “ Список використаних джерел ”. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання (ОБОВ’ЯЗКОВО!).

За вимогами стандарту до списку бібліографічних описів включаються вci джерела, які були використані при виконанні роботи. Розміщуються вони в алфавітному порядку. Допускається давати список використаної літератури по мipi появи посилань у тексті пояснювальної записки. Оформлювати перелік посилань слід відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Зверніть увагу на те, що літературу слід оформляти на тій мові, на якій вона видавалася. Крім цього необхідно уважно оформляти журнали і газети, з врахуванням того є автор статті чи ні.

Опис літератури повинен містити прізвища та ініціали авторів, назву книги (статті), місце видання, видавництво.

Порядок опису джерел викладений у ГОСТ 7.1 -76. Опис літератури повинен містити прізвища та ініціали авторів, назву книги (статті), місце видання, видавництво, piк видання, кількість сторінок.

При наявності чотирьох i більше авторів підручник описується за назвою. Допускається вказувати прізвища та ініціали перших трьох авторів i слів "та iн.".

Назву книги слід вказувати у такому вигляді, в якому вона вказана на титульній сторінці (i на тій же мові). Місто (місце) видання пишеться повністю в називному відмінку, крім двох міст - Москви (М.) i Києва (К). Назва видавництва пишеться в називному відмінку, рік видання - цифрами без слова "рік". Кількість сторінок записуеться (з зазначенням слова "сторінок" у скороченому вигляді (с).

Приклад 1. Опис книг:

1. Белов О.А. Інструментальні засоби програмування. -К.: Либідь,1993 - 248 с.

2. Михайленко В.Е., Козлова А.Т., Голованюк Е.П. и другие. Инженерная графика. – К.: В.Ш.,1990 – 303 с.

3. Василенко І.Ф. та ін. Розрахунок допусків і посадок з використанням ЕОМ. - Кіровоград: ОКІ, 2000. – 220 с.

4. Взаємозамінність, метрологія та технічні вимірювання / За ред. Ф.І. Василенка. Кіровоград: OKI, 1999.-240 с.

Приклад 2. Опис серійного видання:

5. Колмогоров Г.Д. Стандартизация в условиях перестройки // Стандарты и качество, 1987. - № 4. - С. 3-8.

6. West, J.W., G.M. Hill, J.M. Fernandez, P. Mandebvu, and B.J. Mullinix. Effects of dietary fiber on intake, milk yield, and digestion by lactating dairy cows during cool or hot, humid weather// J. Dairy Sci. - 1999. - № 82. – р. 2455-2465.

Приклад 3. Опис стандарту:

7. ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення.

Приклад 4. Опис патентного документа:

8. Деклар.пат.33125А Україна Е 02 F 5/08. Робоче обладнання землерийної
машини / М.М. Петренко, Ф.1. Василенко, К.М. Марченко (Україна) - №98126408. Заявл.04.12.1998. Пр.рш. 14.01.2000. Опубл. 15.02.2001. Бюл. №1. -5с.

Приклад 5. Опис Інтернет-документа:

9. http://garbo.uwasa.fi/pc/turboobj.html - програми на Turbo Pascal, створені на основі ООП.

10. http://www.cit.ac.nz.smac/pascal/default.html - навчальні матеріали по Pascal.

Посилання в роботі на джерела слід зазначати порядковим номером, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у роботах [1—7]...» або «... [12]...».

Джерела, на які є посилання тільки в додатку, наводять у окремому переліку посилань, який розташовують у кінці цього додатку.

Захист курсової роботи.

Курсова робота захищається студентом після її виконання та оформлення у визначений навчальним розкладом термін шляхом співбесіди з викладачем – керівником роботи, або комісією у складі керівника та лектора. Захищаються основні положення роботи, глибина знань, засвоєних по тематиці роботи, повнота розкриття змісту роботи, цінність отриманих результатів, якість її оформлення. Програма повинна бути записана на дискету і демонструватися студентом при захисті курсової роботи. Результатом захисту курсової роботи є оцінка: “незадовільно” - (FX - < 60 балів), “задовільно” - (D (65-74 балів), (Е (60- 64 балів))), “добре” - (В (82-89 балів), (С (75- 81 балів))) та “відмінно” - (А (90-100 балів)). Оцінка проставляється викладачем на титульні сторінці курсової роботи, у заліковій відомості та в заліковій книжці. Студент ставить власний підпис у відомості.

 

[Зразок оформлення ]