Стан укр. економіки у другій половині 1980-х років та назрівання економічної кризи

Друга половина 80-х років ознаменувалася стрімким наростанням кризи радянської системи, закономірним наслідком якої став розпад СРСР і відродження в 1991 році незалежності України.

Соціально-економічна криза вимагала корінних змін у всіх сферах житті суспільства. Від соціально-економічних змін залежало життя радянської системи та існування СРСР як єдиної централізованої держави.

Тривожні тенденції склалися в галузях, що визначали соціально-економічний розвиток республіки. Неефективність “соціалістичних методів господарювання” виразно виявилась у таких важливих галузях промисловості, як металургія, металообробна і машинобудування. Виробництво товарів народного споживання і надання платних послуг в Україні були значно нижчими від потреб населення і забезпечення умов для збалансованого розвитку народного господарства. Не розвивалися такі важливі галузі промисловості, як електронна, електротехнічна, точне машинобудування. Розвиток промисловості характеризувався зростанням важких галузей, при цьому перевага надавалася виробництву засобів виробництва. Важка промисловість не забезпечувала легку й харчову промисловість та сільське господарство новітнім обладнанням і машинами. У процесі ствердження України як окремої держави особливо гострою постала проблема незавершеності виробничих циклів та недостатня наявність власних енергетичних ресурсів. В 1987–1990 рр. було проведено масштабну акцію переведення всіх науково-технічних організацій на повний госпрозрахунок і самофінансування. Результатом було погіршення і без того скрутного становища галузей науки. Не було важливих наукових інновацій в цивільну економіку. Однак в економіці України поряд з технічно відсталими виробництвами, було чимало підприємств, які за науково-технічним рівнем не поступалися світовим.

Низька рентабельність виробництва і збитковість господарств в аграрному секторі були пов’язані з різким підвищенням цін на засоби виробництва і матеріальні ресурси, із зростанням оплати праці, скороченням обсягів реалізації продукції рослинництва і тваринництва. У другій половині 1980-х років потреби колгоспів і радгоспів України в техніці й мінеральних добривах задовільнялися лише на третину, а інколи й менше. Досить негативною виявилася ситуація в тваринництві. У 1989–1992 рр. відбувся значний спад аграрного виробництва. Потенціал аграрної сфери характеризувався як один з найнижчих у народному господарстві.

Низька рентабельність виробництва і збитковість господарств в аграрному секторі були пов’язані з різким підвищенням цін на засоби виробництва і матеріальні ресурси, із зростанням оплати праці, скороченням обсягів реалізації продукції рослинництва і тваринництва. У другій половині 1980-х років потреби колгоспів і радгоспів України в техніці й мінеральних добривах задовільнялися лише на третину, а інколи й менше. Досить негативною виявилася ситуація в тваринництві. У 1989–1992 рр. відбувся значний спад аграрного виробництва. Потенціал аграрної сфери характеризувався як один з найнижчих у народному господарстві.

До того ж народ України не міг вибачити владі екологічну

катастрофу в республіці, якою стала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25

на 26 квітня 1986 р.

В 1982 році тут завершено спорудження четвертого енергоблоку. В переддень аварії в 30-км зоні навколо АЕС проживало 110 тис. чоловік, з яких ½ - в містах атомних енергетиків, 13 тис. – в районному центрі Чорнобиля.

Катастрофа призвела:

- до забруднення навколишнього середовища;

- до радіоактивного опромінення тисяч людей;

- до появи 30- кілометрової зони;

- до масового переселення жителів із забрудненої зони.

Керівники компартій зайняли таку позицію: інформація про аварію замовчувалася і приховувалася.