Об'єкт, предмет і завдання юридичної конфліктології як науки і навчальної дисципліни

Тема: Основи юридичної конфліктології.

1. Об'єкт, предмет і завдання юридичної конфліктології як науки і навчальної дисципліни

2. Поняття конфлікту. Проблема еволюції конфлікту. Об’єкт, предмет, завдання юридичного конфлікту.

3. Основні види класифікації конфліктів. Типологія і класифікація юридичних конфліктів

4. Причини виникнення конфліктів

Теорії механізмів виникнення конфліктів

Структура конфліктів. Учасники юридичного конфлікту

Функції конфлікту

Періоди й етапи в розвитку конфлікту. Динаміка юридичного конфлікту.

Профілактика конфліктів

Стратегії і тактики врегулювання та розв’язання конфліктів

Технології та засоби розв’язання юридичних конфліктів

 

Об'єкт, предмет і завдання юридичної конфліктології як науки і навчальної дисципліни

Провідна ідея конфліктологічної науки — думка про об'єктивну необхідність конфлікту в суспільному житті: «Конфлікт — не випадковий епізод, а постій­ний стан соціальних процесів». З цього випливає життєво важлива потреба в науковому вивченні цього соціального феномена та вироб­ленні ґрунтовних механізмів управління ним.

Об'єктом науки постають конфлікти в цілому з усіма їх базовими ознаками, елементами та принципами розвитку; специфічною стороною об'єкта конфліктології є та сфера суспільного життя (буття, особи), в якій виникає конфлікт, адже це первинне визначає його характер (економічний, соціальний, етнічний, культурний, юридичний тощо).

Предметом конфліктології можна вважати загальні зако­номірності виникнення, динаміки і закінчення конфліктів.

Незважаючи на те що конфліктологія ще перебуває на стадії свого становлення, можна з впевненістю стверджувати: це комплекс­на за своїм характером теоретико-прикладна дисципліна. Це озна­чає, що її істотний зміст містить такі рівні наукового знання:

а) загально-теоретичний і методологічний

б) теоретико-праксеологічний,

в) емпірика-прикладний,

Три рівні вивчення конфліктів, які виокремили О. Здравомислов і Д. Зеркін (фундаментально-теоретичний, з позицій теорій се­реднього рівня та емпіричний), дозволяють з логічною послідовністю визначити і функції науки конфліктології. До них належать:

· теоретико-пізнавальна,

· аналітична,

· прогностична

· та управлінська (кон­фліктного менеджменту) функції.

За сутністю свого об'єкта і за характером предметних проблем конфліктологія, безумовно, належить до класу соціально-гуманітарних дисциплін, таких як соціологія, психологія, політологія тощо.

В той же час во­на межує з юридичною наукою, її галузями та фундаментальними дисциплінами. Перш за все конфліктологію з правознавством поєд­нують генетично-конфліктна природа юридичних фактів, що склада­ють буттєві проблеми правової науки, та шляхи виявлення і розв'язан­ня суперечностей, які вже одержали статус юридичного конфлікту.

Значна кількість соціальних конфліктів характеризується на­явністю певних юридичних аспектів. Багато конфліктних ситуацій, як відомо, виникає і протікає в галузі правовідносин; вони об'єктивно породжуються юридичними ситуаціями, а потім мають бути розв'язані саме юридичними засобами. Саме з цієї прагматичної мотивації і назріла потреба у станов­ленні нової комплексної наукової дисципліни теоретико-прикладного характеру — юридичної конфліктології.

Її метою перш за все стало систематизувати, логічно і теоретично впорядкувати дослідження таких проблем, як:

· конфлікт і право,

· юридичний конфлікт та його різновиди,

· правові механізми попере­дження і розв'язання конфліктів,

· колізії в праві як джерела юридич­них конфліктів тощо.

Отже, синтез конфліктологічних проблем з положеннями юри­дичної науки виявив яскраву і чітку тенденцію до на­укової розбудови. Можна констатувати (виходячи із досвіду структурування таких комплексних наук, як соціологія чи правознавство), що юридична конфліктологія цілком сформувалась як спеціальна теорія конфліктологічної науки.

Найбільш серйозними працями в галузі те­орії правового конфлікту є тритомна «Юридична конфліктологія» (М., 1995 р.) за редакцією академіка В. Кудрявцева, а також низка досліджень і підручників (див. літературу наприкінці цього підручника).

Юридична конфліктологія, за думкою В. Кудрявцева, узагальнює та вивчає ті особливості, які характеризують конфлікт з позицій пра­ва. По суті, це є спробою визначити предмет нової наукової дис­ципліни.

Видається, що сутність предмета юридичної конф­ліктології може бути більш розгорнута в такій постановці: проб­леми конфліктної взаємодії між суб'єктами правовідносин; чи більш конкретно — проблема конфлікту в правовій галузі.

Звідси випливає і практична користь досліджень у юридичній конфліктології. Отже, завдання юридичної конфліктології — вия­вити: чи здатні норми права впливати на генезис, розвиток і скасуван­ня конфлікту? Якщо це так, то як використовувати юридичний інстру­ментарій щодо пом'якшення, закінчення, розв'язання конфлікту, уп­равління ним чи запобігання взагалі конфліктним ситуаціям?

Основні цілі юридичної конфліктології:

· дослідження конфліктів, зв'язаних з діяльністю юриста;

· організація системи практичної роботи конфліктологів щодо прогнозування, попередження і врегулювання юридичних конфліктів.

 

Найбільш актуальні на сьогоднішній день задачі:

· перебороти вкрай низький рівень конфліктологічних знань у юридичному середовищі;

· створити системну базу емпіричних знань, що включає результати ситуативного аналізу реальних конфліктів в галузі юриспруденції;

· розробити методики і технології оцінки небезпеки виникнення конфліктів в основних сферах життєдіяльності юриста, правознавця.

 

Поняття конфлікту

Що ж таке конфлікт?Найбільш поширені два підходи в розумінні конфлікту. При одному з них конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил, тобто дуже широко. При такому підході конфлікти можливі й у неживій природі (згадаємо античних філософів). Інший підхід полягає в розумінні конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок і поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Коло учасників конфлікту обмежується групою людей. Саме таке визначення конфлікту дає психологічний словник.

Ми візьмемо за основу наступне визначення конфлікту:

Конфлікт – це найбільш гострий засіб розв’язанння значних суперечностей, що виникають у процесі взаємодії, який полягає у протидії між суб’єктами конфлікту, і, зазвичай супроводжується негативними емоціями (соціопсихологічна інтерпретація)

 

Необхідними і достатніми умовами виникнення конфлікту є:

· наявність у суб'єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів чи суджень.

· а також стан протиборства між ними.

Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не переживають при цьому негативних емоцій, чи, навпаки, переживають негативні емоції, але зовні не виявляють їх, то такі ситуації є передконфліктними.