Роль Т.Г.Шевченка у розвитку укр.. літератури 19 ст

Великий украïнський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця - це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки нацiональне, але i свiтове значення? Творчiсть поета-демократа у великiй мiрi вирiшила подальший розвиток украïнськоï літератури, бо не було жодного вiдомого письменника другоï половини XIX - початку XX ст., який би не вiдчув впливу Т. Шевченка. Максим Рильський зазначав, що "як пушкiнський реалiзм освiчував шлях росiйськiй лiтературi, так реалiзм Шевченка освiчував шлях украïнськiй лiтературi".

Своєю славетною збiркою "Кобзар" вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторiï украïнськоï лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу. I дiйсно, на той час процес становлення новоï украïнськоï лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибокоï народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з'являються новi героï: селяни-протестанти - бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть...

Надруковані поезії в «Кобзарі» вражали своєю досконалістю і красою. Поява цих поетичних творів стала подією як в українській літературі, так і в усьому слов'янському красному письменстві. Т. Г. Шевченко поставив українську літературу в ряд європейських літератур і право української мови на самостійний розвиток стало безперечним.

Важливе місце у творчості Т. Шевченка посідає збірка «Три літа». Вона об'єднує твори, написані в 1843-1845 рр. під враженнями першої та другої подорожей в Україну. Очима зрілого мислителя подивився він на політичне гноблення московською державою. Друге велике зло - кріпацтво глибоко вразило поета. У поемі «Сон» змальована картина покріпаченої України. Вона справляє гнітюче враження. У другій частині поеми, пролітаючи на Сибіром, поет славить борців за народні права. У третій частині твору, оглядаючи Петербург, Шевченко нагадує сучасникам, що на руїнах України зростала і міцніла Московська держава.

Поезія «Трьох літ» («Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим і живим», «Псалми Давидові», «Заповіт») - передусім поезія політична. Це викриття самодержавства і кріпосництва, як системи в усіх без винятку її ланках, в усіх аспектах - державному, політичному, соціальному, національному, морально-етичному.

Шевченко у ранніх творах висловив ідею слов'янського єднання. Він накреслив широку програму демократичного єднання визволених народів.

Засланням у солдати в далекі оренбурзькі степи, забороною писати і малювати царат намагався вбити в Шевченкові поета і художника. Незважаючи на суворий присуд можновладців Кобзар пише вірші в казематі III відділу і в Орській фортеці, адресуючи свої «захалявні» книжечки грядущим поколінням.

Творчість останнього періоду життя стала найвищим етапом в розвитку поета. Як і раніше, жагуча революційна пристрасть поєднується в ньому з особливою ліричністю.

Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украïнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в своïх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiєï боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноï культури.

Сама смерть Кобзаря і поховання його на Чернечій горі біля Канева стали фактором революційного руху. Він був основоположником нової української літератури, нової української культури в цілому. Але значення Шевченка далеко переросло межі літератури й культури.