Тема 4.Життєвий цикл конфлікту та його динаміка

4.1. Основні періоди й етапи в розвитку конфлікту.

4.2. Ескалація конфлікту.

Основні періоди й етапи в розвитку конфлікту.

Конфлікт, як і будь-яке явище, має свій життєвий цикл і протікає в певних межах, які фіксують його початок і завершення. Вивчення життєвого циклу конфлікту необхідне для вироблення оптимальної стратегії управління ним.

Початок конфлікту може бути зафіксований у вигляді перших актів протидії сторін. Для визнання конфлікту таким, який почався, необхідні три умови, що збігаються:

- перший учасник свідомо й активно діє на шкоду іншому учаснику;

- другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовані проти його інтересів;

- у зв’язку з цим опонент починає відповідні дії проти першого учасника.

Якщо одна із взаємодіючих сторін починає агресивні дії, а друга займає пасивну позицію, то конфлікту немає.

Завершення конфлікту може мати різні форми і результати, однак у будь-якому разі мова йде про припинення дій, спрямованих один проти одного.

У динаміці конфлікту виділяють такі періоди й етапи: латентний період, після конфліктний період.

Латентний період (перед конфлікт) охоплює етапи: виникнення об’єктивної проблемної ситуації; усвідомлення об’єктивної проблемної ситуації суб’єктами взаємодії; спроби сторін розв’язати об’єктивну проблемну ситуацію неконфліктними способами; виникнення перед конфліктної ситуації.

Післяконфліктний період містить два етапи: часткову нормалізацію відносин опонентів і повну нормалізацію їхніх відносин.

Часткова нормалізація відносин відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції, що мали місце в конфлікті. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції. Відбувається корекція самооцінок, рівнів домагання, ставлення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки один щодо одного не дають можливості відразу нормалізувати стосунки.

Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяє подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, установлення довіри.

Розглянуті періоди й етапи можуть мати різну тривалість та інтенсивність протікання.

У конфлікті виділяють часовий проміжок, що характеризується диференціацією сторін. Конфлікт розвивається за висхідною, розбіжності між сторонами підсилюються. Конфлікт продовжується доти, доки подальша ескалація не втрачає змісту. З цього моменту починається процес інтеграції. Учасники починають прагнути до угоди прийнятної для обох сторін.

Поділ конфлікту на періоди й етапи дає змогу розглядати його як явище зі складною динамікою Окремі стратегії і тактики мають різний сенс на різних проміжках часу протікання конфлікту.

Ескалація конфлікту.

Під ескалацією конфлікту (лат. Scala – сходи) розуміється прогресуючий в часі розвиток конфлікту, загострення протиборства, при якому наступні руйнівні впливи опонентів один на одного вищі за інтенсивністю, ніж попередні. Ескалація конфлікту є тією його частиною, яка починається з інциденту і закінчується ослабленням боротьби, переходом до завершення конфлікту.

Під час ескалації конфлікти зазнають трансформацій, які весь час підсилюються. У результаті цих перетворень напруженість конфлікту наростає до такого рівня, що послабити її іноді буває надзвичайно важко.

Розрізняють п’ять типів трансформацій.

1. Від м’яких – до жорстких. Якщо одна зі сторін конфлікту, бажаючи настояти на своєму, обирає стратегію суперництва, то, зазвичай, спочатку вона намагається впливати на іншу сторону м’якими способами за допомогою переконливої аргументації, прихованих докорів тощо. Однак, м’які способи супроводжуються у багатьох випадках значно жорсткішими - погрозами, незворотними зобов’язаннями і т.п.

2. Від меншого – до більшого. У міру ескалації конфлікту появляється тенденція до розширення об’єктів суперечки. Крім того,посилюється боротьба за залучення додаткових ресурсів, необхідних для перемоги над опонентом.

3. Від часткового – до загального. Під час ескалації конфлікту окремі моменти, які викликають розбіжності, мають тенденцію поступатися місцем розбіжностям значно ширшого плану, що веде до остаточного погіршення відносин між опонентами.

4. Від прагнення до результату – до прагнення перемогти опонента і навіть до прагнення нанести йому збиток. Здебільшого на ранніх стадіях конфлікту сторона прагне просто якомога швидше досягти успіху, вона зайнята тільки своїми успіхами чи невдачами і зовсім не думає добре чи погано почуває себе інша сторона. Ця позиція називається «індивідуалістська орієнтація».Однак у міру ескалації конфлікту витрати на участь у ньому зростають, і можуть змінюватися цілі сторін.

5. Від участі небагатьох – до збільшення рядів. Найчастіше конфлікт починають кілька людей, але якщо ці декілька не можуть досягнути свого, він переростає в колективні дії.Якщо інша сторона не йде на пропозиції першої і перша не здатна досягти від неї бажаного ніякими способами, то в інтересах першої сторони залучати собі на допомогу додаткових учасників.

Для кращого розуміння природи ескалації конфлікту необхідно знати, які стани відрізняють кожну зі сторін і які процеси відбуваються між ними при наростанні конфлікту.