Економічні ресурси. Виробничі можливості і проблема вибору. Виробництво передбачає наявність економічних ресурсів, до яких належать: матеріальні, трудові, фінансові

Виробництво передбачає наявність економічних ресурсів, до яких належать: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні.

Економічні ресурси – сукупність речових та особистих факторів виробництва, що використовують для виробництва товарів і послуг. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистого і речового чинників, можна вирізняти також відтворювані та невідтворювальні чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відтворюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних – корисні копалини, що використовуються як сировина. Водночас існують чинники, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).

Матеріальні ресурси – природні і вироблені засоби виробництва (фізичний капітал).

Природні ресурси – це форма наявних у природі економічних ресурсів, які є сукупністю природних умов існування людини, найважливішою складовою навколишнього середовища і у процесі виробництва відображають відношення різних суб'єктів підприємницької діяльне (а загалом суспільства) до природи.

Трудові ресурси – люди з фізичними і розумовими здібностями, які використовуються у виробництві. Крім того, до цього виду ресурсів включається підприємницька здібність як особливий вид людського таланту (заповзятливість).

Фінансові ресурси – це грошові ресурси для економічної діяльності.

Економічні ресурси формують матеріально-речовий зміст факторів виробництва. Термін „ фактори виробництва ” використовують на мікроекономічному рівні, розуміючи під ними введені у виробництво економічні ресурси. Саме від раціонального використання останніх залежить доход власників факторів виробництва, результат праці підприємства.

Економічні ресурси, як правило, обмежені, тобто їх менше, ніж необхідно для задоволення потреб при даному рівні суспільного розвитку. Безумовно, обмеженість ресурсів відносна, бо з розвитком суспільства вона переборюється. Наявні економічні ресурси обумовлюють виробничі можливості. Оскільки ресурси обмежені, суспільство повинно робити вибір. Здійснюючи вибір, суспільство змушене від чогось відмовитись, щоб одержати бажаний результат. Те, від чого суспільство відмовляється, називається вміненими витратами досягнення обраного суспільством результату, або втраченими можливостями. Наприклад:

 

Можливості	Зерно (млн..т.)	Автомобілі (шт.)
А
В
С
Д
Е

 

Зерно, млн. т

А

15 В

С. І

12 Д

9 Е

6 К F

 

 

0 G

1 2 3 4 5 6 7 кількість автомобілів, шт.

 

А, В, С, Д, Е, F, G – крива виробничих можливостей (або трансформації)

 

Якщо економічні ресурси використовуються на вирощування зерна то їх грошову вартість складають витрати на обробку землі, посівний матеріал, робочу силу. Вміненими витратами будуть автомобілі, які могли би бути створені за рахунок тих же ресурсів. Суспільство може зменшити обсяг вирощування зерна з тим, щоб створювати також автомобілі. Цей цифровий приклад можна проілюструвати за допомогою графіка межі виробничих можливостей.

Графік виробничих можливостей ілюструє те, що національна економіка, яка повністю реалізує потенціал, не може збільшити виробництво одного товару, не відмовившись від іншого. Функціонування економіки на межі своїх виробничих можливостей (А, В, С, Д, Е, F) свідчить про її ефективність.

Якщо обрати комбінації, які відповідають крапці М, це буде невдалий вибір для суспільства, оскільки не дозволяє ефективно використовувати виробничі ресурси. Виробництво на підставі вибору крапки N взагалі неможливе, оскільки вона лежить за межею виробничих можливостей.

Таким чином, основною проблемою ефективного функціонування економічної системи є проблема вибору. Суть цієї проблеми у тому, що, якщо кожний фактор, необхідний для задоволення різноманітних потреб, обмежений, то завжди існує проблема альтернативності його використання і пошуку оптимального сполучення (комбінації) факторів виробництва.

Відображенням цієї проблеми є постановка трьох основних питань економіки: що виробляти у кожний період часу; як, при яких комбінаціях ресурсів, технології повинні бути вироблені ті чи інші товари і послуги; для кого виробляти (хто буде купувати, одержуючи при цьому корисність).