Феномен Венесуели у міжнародних відносинах ХХІ ст

Бердакова Марія

Новий уряд Уго Чавеса після приходу до влади почав виступати за побудову багатополярного світу, відмови від застосування сили у вирішенні міжнародних конфліктів, принцип національного суверенітету і територіальній цілісності. У цей час Російської Федерації, активізуючи зовнішній політиці в Латинській Америці й співпрацюючи із багатьма державами, наприклад, з Бразилією, Аргентиною і Колумбією, зміцнює дипломатичних відносин і з Венесуелою.

2001-го р. В.В. Путін сказав: «Співпрацювати зі Венесуелою є основним елементом взаємовідносини Росії з Латинською Америкою».

І етап: обидві держави домовилися докладати зусиль становлення багатополярного і ненасильницького світопорядку, що базується за принципами невтручання у внутрішні справи, рівноправності і суверенної рівності держав, мирного врегулювання суперечок, незастосування сили, чи загрози застосування сили, територіальної цілісності і політичної незалежності.

ІІ етап: обидві країни поглибили співробітництво з видобутку й експорту вуглеводневої сировини, було продовжено давно чинну угоду у тому, щоб Венесуела здійснювала поставки оплаченої Росією нафти Кубу, а Російської Федерації у тому обсязі виконувала венесуельські зобов'язання до західноєвропейським державам, значно скорочуючи, в такий спосіб, час постачання російської та транспортні витрати.

ІІІ етап: в листопаді 2004 р. Чавес запросив російських підприємців інвестувати у венесуельську економіку й конкретно в нафтовидобувну промисловість. Тоді ж Російської Федерації підтвердила свою участь у відновленні 150 нафтопереробних заводів в Каракасі, у будівництві газопроводу, котра у всієї Америці й у будівництві величезного комбінату для бокситів і алюмінію.

ІV етап: спільному заявою російського і венесуельського президентів про «боротьбу зі злочиністю, розповсюдженням наркотиків, тероризмом та інші хворобами століття.

V етап: розвиток військово-технічного співробітництва. Поставки російських вертольотів до будівництва фахівцями з Росії космодрому в Венесуелі.

У цілому нині 2007 - 2008 рр. Москва продала Каракасу бойової техніки на виборах 4 млрд. дол. Наприкінці 2009 р. Росія виділила Венесуелі збройовий кредит поки що не 2,2 млрд. дол. Відомо, що Уго Чавес має наміру витратити на переозброєння армії у найближчі 3 року по 30 млрд.долл.[46]

23 червня 2009 Росія та Венесуела уклали міжурядову угоду про заснування Російско-Венесуельского банку із штаб-квартирою Москві. Відповідний документ було підписано заступник міністра фінансів РФ Дмитром Панкиним і заступник міністра економіки та фінансів Венесуели Густаво Ернандесом.

VІ етап: На початку квітня 2010 р. Прем'єр-міністр Росії В.В. Путін провів у Каракасі переговори із Президентом Венесуели Уго Чавесом. За підсумками переговорів було підписано низку наступних домовленостей:

- Контракт купівлі-продажу автомобілівLADA і Протокол про наміри про організацію складального виробництва автомобілівLADА в Венесуелі;

- Міжвідомча програма співробітництва уряду і культурних обмінів на 2010-2012 рр.;

- Міжвідомчий Меморандум про співробітництво у сфері електроенергетики;

- Міжвідомчий меморандум у сфері науки, технологій і інновацій;

- про співробітництво у сфері сільського господарства;

- про співробітництво у сфері транспортної інфраструктури;

- Міжвідомчу Угоду щодо умов реалізації нових проектів у нафтогазовій сфері;

- Міжвідомчий меморандум про співробітництво у сфері спорту;

- Міжвідомчий меморандум про порозуміння і співробітництво у сфері загального, початкового й середнього профосвіти; тощо.

Аналіз економічних відносин між нашими країнами показує, що, починаючи 2000 р., збільшується участь російського великого бізнесу у економіці Венесуели, активно розширюються взаємозв'язку у машинобудуванні, електроенергетиці, геологорозвідці, у видобутку з корисними копалинами.

Уго Чавес та її новий уряд керують державою вже зібрано понад 10 років. За цей досить великий термін вони змогли досягти певних успіхів: прийнята нова конституція, поліпшилося становище малозабезпечених громадян, умови праці стали сприятливими, підвищилася грамотність та ускладнилася соціальна структура і політичний культура держави, збільшилася роль широкої населення суспільно-політичного життя завдяки їхнім брати участь у діяльності партій, профспілок, інших організацій корисною і рухів. Таке враження, що нового президента вдалося досягти поставленої мети.

Але, попри досягнутий Венесуелою прогрес, збереглося її помітне відставання від передових з політичної, соціально-економічному, і науково-технічному відношенні держав. Країна продовжує перебувати в периферійному становище у світовому господарство і залежить від інших країн. Проте Уго Чавеса докладає багато зусиль, щоб змінити свого статусу на міжнародній арені та виходити світові позиції.

Отже, головне завдання уряду Уго Чавеса в 21 в. стає пошук і освоєння здійснення таких варіантів розвитку, які дозволили б країні поєднати відновлення економіки та суспільства з його інтересами більшості, поєднувати інтеграцію на глобальний світове співтовариство зі збереженням самобутності і власних цивілізаційних основ. Розроблений боливарийцами план розбудови держави може мати шанси на втілення у життя, та заодно необхідно розширити його соціальної бази, створити міцну опору від імені громадянського суспільства, що буде бачити результати своєї що у здійсненні намічених планів й відчувати успіх у економіці.