Використання результатів аналізу і аудиту у прийнятті управлінських рішень

 

Управлінські рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування й вибору альтернативи з багатьох варіантів досягнення конкретної мети системименеджмента.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.
Організаційні рішення ділять на дві групи:

1)запрограмовані;

2)незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - не такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення грунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.

Раціональні (аналітичні) рішення грунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтер-нативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимаїьний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому використовують різні ознаки для їх групування та класифікації, виділяючи як загальні, так і особливі риси, притаманні окремим видам рішень.

Також виділяють за об'єктами рішення виробничі, фінансові, кадрові, технічні, економічні, комерційні, некомерційні, соціальні, організаційні тощо. За способом передачі рішення до виконавця розрізняють письмові, усні та електронні рішення.

Класифікацію рішень слід розглядати як складний логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявляти загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанту і реалізації прийнятого рішення

Під час аудиту, а саме інвентаризації, витрати на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» складаються такі документи як: інвентаризаційний опис, протокол інвентаризації, порівняльна відомість.

Інвентаризаційний опис ─ це один із основних документів під час проведення інвентаризації.

На підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» інвентаризаційний опис складається членами інвентаризаційної комісії безпосередньо під час проведення інвентаризації. Доцільно, щоб цей документ з самого початку формувався в бухгалтерії підприємства, адже бухгалтер володіє інформацією щодо облікових даних об’єктів, які інвентаризуються (інвентарні номери, місцезнаходження, залишкова вартість тощо).

Членами інвентаризаційної комісії складається протокол ─ документ довільної форми. В ньому документується вся інформація щодо проведення інвентаризації:

- опис причин виявлених відхилень фактичних даних від облікових, із зазначенням матеріально відповідальних осіб та наявністю письмових пояснень;

- оцінка фактичного стану об’єкта, можливість його подальшої експлуатації;

- пропозиції щодо заходів, скерованих на усунення виявлених порушень в експлуатації об’єкта;

- інша інформація.

Протокол, якщо його складено сумлінно, а не формально, має дуже важливе значення для бухгалтерії.

Протокол, затверджений директором підприємства, та інвентаризаційний опис передається до бухгалтерії, де бухгалтер складає виключно бухгалтерський документ ─ порівняльну відомість. До цього документа переносяться дані тільки про ті основні засоби, щодо яких виявлено відхилення.

Складання порівняльної відомості це заключний етап проведення інвентаризації. Саме цей документ є підставою для відображення в обліку результатів інвентаризації.

Процес ухвалення рішення визначається значною мірою чіткістю його структури.

Таблиця 3.8

Зміст основних фаз ухвалення і реалізації решення

Фаза	Зміст фази
1. Інформаціяовозможних проблемах	1.1. Спостереження за внутрішньої середовищем фірми 1.2. Спостереження за довкіллям
2. Виявлення й визначення причин виникнення проблеми	2.1. Опис проблемної ситуації 2.2. Виявлення організаційного ланки, де проблему 2.3. Формулювання проблеми 2.4. Оцінка її важливості 2.5. Виявлення причин виникнення проблеми
3. Формулювання цілей розв'язання проблеми	3.1. Визначення цілей фірми 3.2. Формулювання цілей розв'язання проблеми
4. Обгрунтування стратегії розв'язання проблеми	4.1. Детальний опис об'єкта 4.2. Визначення області зміни змінних чинників 4.3. Визначення вимог до вирішення 4.4. Визначення критеріїв ефективності рішення 4.5. Визначення обмежень
5. Розробка варіантів розв'язання	5.1. Розчленування завдання наподзадачи 5.2. Пошуки ідей рішення з кожноїподзадаче 5.3. Побудова моделей і проведення розрахунків 5.4. Визначення можливих варіантів розвязання з кожної подзадачі підсистеми 5.5. Узагальнення результатів з кожної задачі 5.6. Прогнозування наслідків рішень

Продовження табл. 3.8

6. Вибір кращого варіанта	6.1. Аналіз ефективності варіантів розв'язання 6.2. Оцінка впливу некерованих параметрів
7. Коригування й узгодження рішення	7.1.Проработка рішення з виконавцями 7.2. Узгодження рішення зфункциональновзаимодействующими службами 7.3. Твердження рішення
8. Реалізація рішення	8.1. Підготовка робочого плану реалізації 8.2. Його реалізація 8.3. Внесення змін - у рішення, у ході реалізації 8.4. Оцінка ефективності ухваленого й реалізованого рішення

 

Висновки до розділу 3

 

1. Обґрунтовано необхідність організації внутрішнього контролю витрат на збут за центрами їх виникнення й об’єктами контролю. Об’єкти контролю розмежовано за напрямами та витратами, калькуляційними одиницями, способами технологічного контролю якості. Класифікацію витрат на збут здійснено за такими ознаками: носії витрат, рівень контрольованості витрат щодо обсягу продаж, видими робіт, місця виникнення. Упорядковано документальний супровід внутрішнього контролю за рухом та використанням деталей і напівфабрикатів на різних стадіях виробництва, який дає можливість своєчасно виявити непродуктивні втрати та відхиляння від нормативів.

2. Контроль витрат на збут здійснюється за такими напрямами: оцінка виконання кошторисів витрат на збут за звітні періоди; перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності вклю­чення до групи витрат на збут в цілому та за статтями витрат.При цьому особлива увага приділяється контролю транспортних витрат. Ці витрати можуть включатися у витрати підприємства за звітний період або відшкодовуватися покупцями.

3. Підприємство при відвантаженні продукції може понести витрати, зв'язані зі збутом продукції, не підлягаючому відшкодуванню покупцем. Такі витрати називають комерційними. До них, зокрема, відносяться витрати на рекламу; на тару й упакування продукції на складах готової продукції; по доставці продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, на судна, в автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, сплачені збутовій і іншій посередницькій організаціям; по змісту приміщень для збереження продукції в місцях її реалізації; участь у виставках і ярмарках; вартість зразків товарів, переданих безкоштовно і не підлягаючому поверненню покупцем.

4. Раціональний вибір напрямів і методів організації внутрішнього контролю машинобудівних підприємств визначається впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. У роботі виділено три групи внутрішніх чинників з урахуванням особливостей машинобудівних підприємств: технологічні, організаційні та методичні. Методи та засоби організації внутрішнього контролю узгоджено з цілями й завданнями управління витратами підприємства.

5. Запропоновано використання результатів внутрішнього контролю для забезпечення гармонійної єдності функцій контролю та бюджетування. Координаційну та прогностичну функції внутрішнього контролю реалізовано на етапі розробки альтернативних варіантів прогнозних бюджетів витрат і вибору із них найкращого. Відповідно до цього узагальнено контрольно-оцінну інформацію, на основі якої здійснено вибір прогнозного бюджету витрат і контроль за його виконанням. Розроблено аналітичні процедури й обмеження щодо вибору прогнозного бюджету витрат. Використання результатів внутрішнього контролю забезпечує зворотний інформаційний зв'язок на всіх етапах управління витратами підприємства.

ВИСНОВКИ

 

У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення проблем теоретико-правової бази обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія» з метою розроблення та впровадження рекомендацій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку та аудиту витрат на збут. Основні висновки, що підтверджують результати проведеного дослідження, полягають у наступному:

1. Поняття “збут” із урахуванням специфіки підприємства необхідно розуміти як процес, у результаті якого відбуваються зміна власника товару і повний розрахунок за нього відповідно до наявних домовленостей між покупцем і продавцем. Запропоноване визначення свідчить про спільну змістову природу понять “реалізація” і “збут” продукції лісопереробного підприємства як систему дій, котрі забезпечують чітку та цілеспрямовану діяльність із продажу продукції.

2. Кращій ідентифікації витрат на збут продукції повинно сприяти внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, щодо структури рахунку 93 “Витрати на збут”, а саме рекомендовано відкрити п’ять субрахунків відповідно до найбільш використовуваної класифікації витрат на збут: 931 – витрати на рекламу і маркетинг, 932 – витрати на зберігання готової продукції; 933 – транспортні витрати збуту, 934 – трансакційні витрати, 935 – інші витрати на збут.

3. Формування ринкових відносин в Україні, зростання конкуренції на ринках продукції і послуг вимагають від підприємств формування такої стратегії, яка спрямована на задоволення потреб споживачів, і разом з тим, сприяє покращенню результатів господарської діяльності. Для досягнення цієї мети підприємства повинні забезпечити постійний контроль за витратами на збут, організувати управління їх розміром на всіх етапах руху. Оптимізація витрат сприяє зміцненню конкурентних позицій підприємств на ринку.

4. Раціональна організація бухгалтерського обліку передбачає додержання принципів системного підходу, цілісності, субординації, всебічності охоплення, динамічності, випереджувального відображення, адаптивності, паралелізму, ритмічності, безпосередності, прямовпливності, пропорційності.

У роботі представлено перелік облікових номенклатур з первинного, поточного та підсумкового обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія».

Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 “Витрати на збут”. Цей рахунок по відношенню до балансу активний; за дебетом відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. У роботі наведено основну кореспонденцію рахунків з обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія».

5. Використання ПрАТ «Фабрика Мрія» програми „1С: Бухгалтерія” забезпечує формування достовірної інформації для управління витратами на збут.

6. За підсумками проведеного регресійного аналізу отримана лінійна економетрична регресійна модель, використання якої дає змогу підприємствам лісопереробної промисловості прогнозувати витрати на збут та здійснювати їхню оптимізацію. Для формування згаданої моделі запропоновано використовувати показники про випуск продукції лісопереробного виробництва заводу та витрати на збут 1 м³ деривини. Оцінка з використанням зазначеної моделі підтвердила, що за сьогоднішніх умов проведення збутової політики підприємствами лісопильної промисловості призводить до неочікуваних наслідків, оскільки збільшення обсягу переробки деривини не забезпечує зменшення витрат на її збут. Дана ситуація негативна і підтверджує тезу про недостатній рівень організації процесу збуту продукції. Особлива неадекватність спостерігається при зменшенні обсягу виготовленої продукції, а саме витрат на організацію збуту, за рахунок чого підвищується собівартість готової продукції.

7. Введення автором нової класифікаційної ознаки процедури використання аудиту в напрямку автоматизації і поділ її на звичайні (некомп’ютерні) та новітні (комп’ютерні) сприятиме оперативному проведенню аудиту.

8. Обґрунтовано, що ефект від проведення вибіркового аудиту, зокрема тільки аудиту витрат на збут, позитивно відобразиться на результатах діяльності підприємства лісопильної промисловості, враховуючи сезонний характер його робіт. Висновок про аудит за витратами на збут слід формувати за тими ж принципами, що і висновки за всією фінансовою звітністю в системі комплексного аудиту.

9. Удосконалення методики аудиту витрат на збут для підприємств лісопильної промисловості сприятиме введення у практичну діяльність документу “Методика аудиту витрат на збут”. Згаданий документ дасть змогу ширше здійснювати перевірку обліку та процесу управління витратами на збут, а також отримувати рекомендації аудитора щодо подальшої оптимізації витрат на збут і можливості збільшення доходу підприємством.

10. З метою розширення інформаційного забезпечення менеджменту щодо результатів аудиту запропонований варіант формування аудиторського висновку з використанням інформаційних технологій – програму, яка за допомогою запрограмованих параметрів визначала б різновид аудиторського висновку. Для персонального комп’ютера варто зазначати три види аудиторських висновків: позитивний, негативний та відмова від складання висновку з метою проведення ефективного аналізу.