Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України

Типи держави

4. Форми держави

Форма держави є безпосереднім виразником і носієм її сутності і змісту (функцій) держави. Це складне суспільне явище, котре включає в себе три взаємопов'язані елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Форма правління - це спосіб організації державної влади, що включає в себе порядок утворення державних органів і розподіл компетенції між ними. Основними формами правління є монархія і республіка.

Монархія - це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, за спадком.-Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства, проте основною формою державної влади стала лише при феодалізмі. В буржуазному суспільстві збереглися здебільшого формальні ознаки монархії.

Основними ознаками класичної монархічної форми правління є наступне:

- існування одноособового глави держави (монарха);

- глава держави здійснює правління безстроково;

- монарх здійснює керівництво державою на свій розсуд;

- влада глави держави має спадковий характер;

- монарх не несе відповідальності за законами даної держави (юридична безвідповідальність).

Монархії поділяються на дві групи: необмежені й обмежені. Необмежена монархія - це форма правління, за якої влада монарха не обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів. У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

- деспотична монархія, за якої влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнаний божеством або напівбоже-ством. Така форма правління характерна для рабовласницьких держав, насамперед стародавнього сходу (Єгипет, Вавилон, Ассірія, Китай);

- абсолютна монархія - це форма правління, за якої влада монарха зумовлюється його приналежністю до правлячої династії, але йому не надаються божественні почесті (Саудівська Аравія). Обмежена монархія - це форма правління, за якої влада монарха обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів. Різновидами обмеженої монархії є:

- дуалістична монархія - це така монархія, за якої глава держави не має законодавчої влади, що перейшла до парламенту, але формує склад уряду, яким керує особисто або через призначеного ним прем'єр-міністра;

- парламентська монархія - це така монархія, за якої влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держави, який, як правило, обмежується лише представницькими функціями. Більшість сучасних монархій є парламентськими, їх існування зумовлене національними традиціями (Англія. Японія. Швеція).

Республіка-не така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами, котрі обираються наро-лом на певний строк. Основними ознаками республіки є:

- виборність на певний строк глави держави та інших вищих органів державної влади;

- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

- юридична відповідальність глави держави у випадках, які передбачені законом;

- загальнообов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших державних органів;

- захист прав та інтересів громадян, взаємна відповідальнісгь особи і держави.

Сучасні республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані. Парламентська республіка ~ це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює парламент, який формує повністю відповідальний перед ним уряд (Італія, Австрія, Індія. Греція).

У парламентській республіці можливе існування поста президента, який обирається парламентом, йому підзвітний і має виключно представницькі функції. Іноді президент не обирається і главою держави стає прем'єр-міністр.

Президентська республіка - це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює президент, котрий поєднує повноваження глави держави і глави уряду (США, Аргентина, Мексика).

Змішана республіка (президентсько-парламентська або парламентсько-президентська) поєднує в собі ознаки парламентської і президентської республіки. За такої форми правління парламент набуває повноважень контролю президента щодо формування уряду та здійснення ним виконавчої влади (Франція, Україна, Фінляндія).

Форма державного устрою - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими складовими. Форма державного устрою розкриває:

- з яких частин складається внутрішня структура держави;

- яке правове положення складових частин держави;

- як здійснюється розподіл повноважень між центральними і місцевими органами.

Державний устрій може виявлятись у простій або складній формі. Простою формою державного устрою є унітарна держава. Унітарна держава - це форма устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету, усіх ознак державності. Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосереджена в центрі, а складові держави (воєводства, області, графства) не мають ознак політико-державної самостійності. Деякі унітарні держави (Італія, Україна) включають автономні утворення.

Складними формами державного устрою є федерація і конфедерація. Федерація - цс держава, до якої входять кілька територіальних утворень, що володіють суверенітетом, або мають певні ознаки державності. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах центральної влади. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову систему (США, Російська Федерація).

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, який створюється для досягнення спільних цілей. За конфедеративного устрою держави, що стають членами конфедерації, зберігають свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах.

Форма державного режиму - це сукупність методів і способів здійснення державної влади. Характер існуючого у певній державі режиму визначається обсягом повноважень влади, способами і методами її діяльності, ступенем свободи індивідів. Державний режим може бути демократичним і антидемократичним (авторитарним чи тоталітарним).

Демократичний режим формується у правових державах. Характерні ознаки:

- конституційне проголошення і здійснення соціально-економічних і політичних прав громадян і їх організацій;

дія принципу розподілу влади;

виборність і строковість повноважень центральних і місцевих органів державної влади;

офіційне визнання принципів законності і конституцій-ності;

наявність демократичного законодавства. Антидемократичний режим характеризується:

ліквідацією або значним обмеженням прав і свобод громадян;

- забороною опозиційних партій;

- зосередженням необмеженої влади в руках глави держави чи уряду;

обмеженням ролі виборних органів державної влади і значним розширенням повноважень органів виконавчої влади; верховенством держави над правом.

Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України.

Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. За формою державного устрою Україна є унітар­ною державою, що має автономне утворення - Автономну Республіку Крим. За формою державного правління Україна - республіка.

Суверенність і незалежність нашої держави полягає у тому, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які відбуваються в межах її кордонів. Суверенність свідчить про неза­лежність і рівноправність України у стосунках з іншими державами. Такі характеристики здатні забезпечити державі повноту законодав­чої, виконавчої і судової влади на її території, а також її непідлеглість і непідзвітність іноземним державам в міжнародних відносинах. Таким чином, суверенітет і незалежність забезпечують державі можливість завжди діяти лише відповідно до своїх потреб і інтересів, самостійно вирішувати всі свої внутрішні і міжнародні справи. Відсутність або хоча б обмеженість суверенітету і незалежності фактично перетворює дер­жаву на колонію або навіть на провінцію іншої держави.

Демократизм української держави полягає в тому, то вона проголошує за мету турботу про сприятливі умови для широкої і реальної участі своїх громадян в управлінні справами держави і суспільства, забезпеченні плюралізму в політичному і культурному житті, непри­пустимості офіційного панування якої-небудь партії, ідеології і т.д.

Характеристика України як соціальної держави свідчить про її орієнтацію на здійснення широкої і ефективної соціальної політики: реальне гарантування прав людини, створення систем освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, підтримка малозабезпечених верств населення і т.п.

Правовою є така держава, в якій панує право, де діяльність держа­ви, її органів і посадовців здійснюється на основі і в межах, визначе­них правом, де не лише особа відповідає за свої дії перед державою, але і держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність і її результати.

Громадянство держави